14/383 Про спонукання до виконання мирової угоди - 05.06.2008 Прийняття

У жовтні 2007 року спільне українсько-голандське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум" звернулося до господарського суду Полтавської області із позовною заявою до закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" про спонукання останнього до виконання умов мирової угоди, зокрема п. 3.2.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.11.2007 року (суддя Плеханова Л.Б.) позовні вимоги задоволено, зобов’язано ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" передати СУГП ТОВ "Львів-Петроліум" бензин моторний А-76 в кількості 220,81 тонн, дизельне пальне в кількості 1105,188 тонн та стягнуто з відповідача на користь позивача 1700,00 грн. і 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 187 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.01.2008р. (головуючий Фаловська І.М., судді Мостова Г.І., Писана Т.О.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 03.06.2008р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Барицької Т.Л., Воліка І.М.

04.06.2008р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з хворобою його представника. Колегія суддів відхиляє дане клопотання, оскільки позивач мав можливість направити іншого представника в судове засідання.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2003 р. господарським судом Полтавської області було винесено ухвалу у справі № 14/383 про затвердження мирової угоди укладеної між СУГП ТОВ "Львів-Петроліум" та ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта", згідно умов якої відповідач зобов’язується сплатити позивачу собівартість не отриманих за договором № 832 від 12.07.2000 р. нафтопродуктів, а саме: 1210,600 тонн бензину А-76; 1105,188 тонн дизельного палива по цінах і в строки встановлені даною угодою.

Відповідно до п. 2.5. зазначеної мирової угоди, відповідач після затвердження господарським судом мирової угоди зобов’язується перерахувати вартість залишків недопоставлених нафтопродуктів протягом трьох місяців, починаючи з січня 2003 р., шляхом перерахування 3129414,85 грн. щомісячно рівними частинами.

Втім, зобов’язання по мировій угоді відповідачем було виконано лише частково, а саме відповідно до платіжного доручення №680 від 30.01.2003 р. перераховано позивачеві 1043138,28 грн., №598 від 26.03.2003 перераховано позивачеві 300000,00 грн., №522 від 24.10.2003р. перераховано позивачеві 2016,12 грн. –що складає вартість 990,52 тони бензину А-76, в зв’язку з чим, 17.03.2003 р., державним виконавцем відділу ДВС Автозаводського районного управління юстиції м. Кременчука відкрито виконавче провадження про примусове виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 23.01.2003 р. про затвердження мирової угоди, яке в цей же день зупинено у зв’язку з порушенням судом справи про банкрутство відповідача.

Пунктом 3.2. мирової угоди передбачено, що у випадку невиконання (неналежного виконання) відповідачем умов даної мирової угоди вона припиняє свою дію з першого числа місяця, який є наступним місяцем за який відповідач не виконав свої зобов’язання. У даному випадку сторони повертаються у стан, що передував укладенню даної мирової угоди, а саме у відповідача виникають перед позивачем всі зобов’язання визначені рішенням господарського суду Полтавської області від 21.08.-31.08.2001 р. по справі № 14/383.

Отже, враховуючи факт часткового виконання відповідачем умов затвердженої мирової угоди по справі № 14/383 у СУГП ТОВ "Львів-Петроліум" виникло право звернутись з вимогою про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди, зокрема п. 3.2.

Станом на 01.10.2007р. відповідно до акту звірки від 24.05.2006 р., що знаходиться в матеріалах справи (а.с. –13-14), підписаним в.о. Голови правління ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" генеральним директором Федотовим В.А. та головним бухгалтером Оголяр Е.Л. залишок неповернутих нафтопродуктів становить: бензин моторний А-76 –220,081 тонн, дизельне пальне –1105,188 тонн.

За таких обставин та враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту порушення його прав та наявності підстав для задоволення позову.

При цьому, судами відхилено посилання відповідача на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів як підставу для відмови в позові, оскільки мораторій не поширюється на майнові (речово-правові) зобов’язання про які саме і йдеться в оскаржуваному рішенні господарського суду Полтавської області від 12.11.2007 р., яке по суті жодних нових обставин не констатувало. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказані висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Так, в 3.2. мирової угоди сторони врегулювали, що у випадку невиконання (неналежного виконання) відповідачем умов даної мирової угоди вона припиняє свою дію з першого числа місяця, який є наступним місяцем за який відповідач не виконав свої зобов’язання. У даному випадку сторони повертаються у стан, що передував укладенню даної мирової угоди, а саме у відповідача виникають перед позивачем всі зобов’язання визначені рішенням господарського суду Полтавської області від 21.08.-31.08.2001 р. по справі № 14/383.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Також не знайшли свого підтвердження посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи та прийняття судових рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.01.2008 у справі №14/383 залишити без змін.