Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Козир Т.П.

суддів :

Барицька Т.Л.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ВАТ "Державний ощадний банк

України" в особі Рівненського

обласного управління

на постанову

від 06.02.2008 р. Львівського

апеляційного господарського суду

у справі

№ 2/278

за позовом

ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр"

до

ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського

обласного управління

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача

ПП "Компанія "Олвіз трейдінг"

про

визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача

- не з'явились

від відповідача

- Пелих А.В.

від третьої особи

- не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.08.2002 р. (суддя Савченко Г.I.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. (судді: Бобеляк О.М., Дубник О.П., Орищин Г.В.), визнано недійсним договір застави обладнання від 10.05.2001 р., укладений між ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 12.06.2007 р. рішення місцевого господарського суду та постанови судів апеляційної та касаційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За наслідками нового розгляду, рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.10.2007 р. (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2008 р. (судді: Мурська Х.В., Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) визнано недійсним договір застави обладнання від 10.05.2001 р., укладений між ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління.

Рішення місцевого господарського суду від 19.10.2007 р. та постанова апеляційного господарського суду від 06.02.2008 р. мотивовані зокрема, тим, що: рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12.06.2002 р. у справі № 2-319/2002 р. визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" від 18.04.2001 р. про надання майна в заставу; подальшого схвалення оспорюваного договору застави позивачем не відбулось; юридично значимі дії, спрямовані на схвалення договору застави ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" не вчинялись.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

10 травня 2001 р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління та ПП "Компанія "Олвіз трейдінг" було укладено договір кредитної лінії № 73 строком на шість місяців на суму 200000 грн.

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр", яке оформлено протоколом № 4 від 18.04.2001 р., постановлено: виступити майновим поручителем ПП "Компанія "Олвіз трейдінг" при отриманні кредиту в Рівненському обласному управлінні ВАТ "Державний ощадний банк України"; надати в заставу майно, що є власністю ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр"; дозволити голові правління від імені ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" підписати договір застави.

На виконання рішення загальних зборів 10.05.2001 р. між ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" та ВАТ "Державний ощадний банк України" було укладено договір застави (надалі - Договір).

Договір від імені ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" підписано головою правління товариства на підставі статуту та рішення загальних зборів акціонерів від 18.04.2001 р.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12.06.2002 р. у справі № 2-319/2002 р. визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" від 18.04.2001 р. про надання майна в заставу.

Пунктом 8.2.1 Статуту ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" визначено, що вищим органом товариства є загальні збори акціонерів товариства.

Відповідно до п. 8.2.3 Статуту правомочність загальних зборів акціонерів та прийнятих ними рішень, порядок та строки їх скликання визначаються відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту.

Згідно п. 8.2.4 Статуту до компетенції вищого органу товариства відноситься, зокрема, погодження угод про заставу майна товариства.

Відповідно до п. 8.4.5 Статуту ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" голова правління вправі без доручення здійснювати дії від імені товариства. Зокрема, уповноважений керувати поточними справами товариства і виконувати рішення вищого органу товариства та спостережної ради, представляти товариство в його відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства. Питання повноважень голови правління визначаються в Контракті, який укладається між Головою правління та вищим органом товариства.

Судом апеляційної інстанції було досліджено контракт укладений між Головою правління та вищим органом ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр".

Зокрема, згідно з п. 4.1 Контракту голова правління має право укладати від імені товариства угоди про заставу та оренду рухомого та нерухомого майна лише після погодження на загальних зборах товариства.

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР (1540-06) (який діяв на момент укладення спірного договору) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Статтею 25 ЦК УРСР (1540-06) визначено, що юридична особа діє на підставі статуту (положення).

Згідно ст. 29 ЦК УРСР (1540-06) юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Згідно зі ст. 63 ЦК УРСР (1540-06) угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Згідно ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Як правомірно встановлено судами, подальшого схвалення спірного договору відповідно до ст. 63 ЦК УРСР (1540-06) не відбулось. Доводи скаржника про те, що такими діями слід вважати оплату позивачем державного мита за посвідчення договору застави, є необгрунтованими, оскільки нотаріальне посвідчення є обов'язковою умовою для укладення даного виду договорів і не засвідчує дій позивача, спрямованих на його подальше виконання. Водночас доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні та ін.).

З урахуванням викладеного, висновки судів про наявність підстав для розірвання Договору відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обгрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 99, 101 ГПКУкраїни (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обгрунтовано та правомірно задоволено позов.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України (1798-12) , повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України (1798-12) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суд від 06.02.2008 р. у справі № 2/278 залишити без змін.