2-8/8342-2007 Про визнання права на оренду земельної ділянки - Текст документа

Рішенням господарського суду АР Крим від 25.01.2008 р. (суддя Чумаченко С.А.) позов задоволено: визнано частково недійсними рішення Ради № 52 "Про відмову громадянам в наданні (передачі) земельних ділянок" від 24.10.2006 р. та рішення № 29 "Про внесення змін в рішення Масандрівської селищної ради" від 27.12.2006 р., визнано недійсними рішення № 38 "Про скасування рішення № 18 Масандрівської селищної ради від 10.02.2004 р." від 28.02.2007 р., а також визнано за Підприємцем право на оренду земельної ділянки, шляхом укладення з Підприємцем договору оренди земельної ділянки площею 0,0116 га., розташованої за адресою: смт. Масандра, пл. "Дружба".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.03.2008 р. (судді: Дугаренко О.В., Фенько Т.П., Ткаченко М.I.) рішення господарського суду АР Крим від 25.01.2008 р. скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Приймаючи постанову про скасування рішення та про відмову в позові апеляційний господарський суд вказав на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність волевиявлення відповідного органу про надання земельної ділянки. Тому, в разі спонукання Ради надати в користування земельну ділянку на підставі рішення яке втратило силу є порушенням його виключного права на управління землями.

Вказаний висновок слід визнати помилковим.

Місцевим господарським судом встановлено, що 04.06.1997 р. рішенням виконавчого комітету Масандрівської селищної ради "Про надання приватним особам у тимчасове користування на умовах оренди земельних ділянок під торгові павільйони в смт. Масандра на площі "Дружба" вирішено надати Підприємцю у тимчасове користування, на умовах оренди строком на 10 років, земельну ділянку під будівництво та обслуговування торгівельного павільйону.

20 червня 1997 р. між Радою (орендодавець) та Підприємцем (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом договору є оренда земельної ділянки площею 0,0116 га, розташована за адресою: смт. Масандра, площа "Дружба".

Рішенням Ради №18 "Про надання в довгострокову оренду земельної ділянки ОСОБА_1." від 18.02.2004 р. передбачено надати Підприємцю в оренду земельну ділянку площею 0,0116 га строком на 10 років для обслуговування торгового павільйону, розташованого за адресою: смт. Масандра, пл. "Дружба", а також зобов'язано Підприємця укласти з Радою договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Рішенням № 52 "По відмову громадянам в наданні (передачі) земельних ділянок" від 24.10.2006 р. та рішенням № 29 "Про внесення змін в рішення Масандрівської селищної ради" від 27.12.2006 р. Рада відмовила Підприємцю в наданні земельної ділянки та в укладенні договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України (2768-14) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України (2768-14) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Місцевим господарським судом зазначено, що рішення №18 "Про надання в довгострокову оренду земельної ділянки ОСОБА_1." від 18.02.2004 р. на момент прийняття оскаржуваних рішень було чинним і ніким не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) акти прийняті в тому числі сільською, селищною радами, в межах наданих йому повноважень є обов'язковими для виконання усіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади та посадовими особами.

Таким чином, приймаючи рішення № 52 "По відмову громадянам в наданні (передачі) земельних ділянок" від 24.10.2006 р. та рішенням № 29 "Про внесення змін в рішення Масандрівської селищної ради" від 27.12.2006 р. Рада порушила гарантоване право Підприємця на користування орендованою земельною ділянкою.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки оспорюванні рішення порушують права Підприємця щодо володіння, користування земельною ділянкою, яка надана рішенням №18 "Про надання в довгострокову оренду земельної ділянки ОСОБА_1.", такі акти повинні бути визнанні недійсними в частині відмови Підприємцю в наданні земельної ділянки.

Рішенням Ради №38 від 28.12.2007 р. було необгрунтовано та безпідставно скасовано рішення Ради №18 від 10.02.2004 р. "Про надання в довгострокову оренду земельної ділянки ОСОБА_1.".

Відповідно до ст. 144 Конституції України (254к/96-ВР) органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Місцевий господарський суд надав необхідну правову оцінку підставам виникнення у Підприємця права користування земельною ділянкою, встановив правомірність рішення Ради №18 "Про надання в довгострокову оренду земельної ділянки ОСОБА_1." від 18.02.2004 р., а тому дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування Радою власного рішення.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд підставно та обгрунтовано визнав недійсним рішення №38 "Про скасування рішення №18 Масандрівської селищної ради від 10.02.2004 р." від 28.12.2007 р.

Крім того, враховуючи заяву Підприємця №23 від 15.04.2004 р. про надання в оренду на 50 років земельної ділянки загальною площею 0.0116га, яка знаходилась в його користуванні Підприємця, а також рішення Ради №18 "Про надання в довгострокову оренду земельної ділянки ОСОБА_1.", яким передбачено надати Підприємцю в оренду строком на 10 років земельну ділянку, розташовану за адресою: смт. Масандра пл. "Дружба", місцевий господарський суд правомірно визнав за Підприємцем право на оренду зазначеної земельної ділянки.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обгрунтованими.

В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України (1798-12) , доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необгрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11 (v0011700-76) .

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позов.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду -залишенню в силі.