Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2007 скасовано. Позовні вимоги задоволено.

Визнано за МПП "Діва" право власності на кам'яний кафе-бар "Олександрівський", розташований біля сходів на пляж "Ланжерон" у парку ім. Т.Г.Шевченка м. Одеси, загальною площею 37,5 кв.м, в т.ч. приміщення загальною площею 15 кв.м.

Виселено СПД - ФО ОСОБА_1 з кам'яного кафе-бару "Олександрівський", розташованого біля сходів на пляж "Ланжерон" у парку ім. Т.Г.Шевченка м.Одеси, загальною площею 37,5 кв.м, в т.ч. приміщення загальною площею 15 кв.м..

Постанова мотивована тим, що згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним і позбавлення права власності (розпорядження, володіння та користування) не допускається, крім випадків, передбачених законодавством. Дана норма права кореспондується зі ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України ( в редакції 2003 року).

Відповідач-2 не був і не є власником або законним користувачем спірного майна та немає правових підстав користуватися ним та позбавляти позивача права володіти та користуватися майном.

Не погоджуючись з постановою СПД ФО ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 23 Цивільного кодексу України УРСР (в редакції 1963 року), ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України,

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарським судом встановлено, що 10.06.1992 дирекція об'єднання № 4 тресту громадського харчування Жовтневого району м. Одеси (продавець) та громадянка ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу трьох приміщень під торгівлю, загальною площею 45,5 кв.м, в т.ч. одного павільйону з терасою загальною площею 37,5 кв.м, розташованого біля сходів, що ведуть на пляж "Ланжерон", у парку ім. Т.Г.Шевченко у м. Одесі, без чіткого визначення місця розташування цих приміщень.

Як зазначено в постанові апеляційної інстанції, громадянка ОСОБА_2 передала вказані приміщення в статутний фонд МПП "Діва", засновником якого вона є .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що МПП "Діва" зверталась до відповідник державних органів з заявами щодо реконструкції придбаних об'єктів, в тому числі павільйону з терасою, загальною площею 37,5 кв.м., розташованого біля сходів, що ведуть на пляж "Ланжерон", у парку ім. Т.Г.Шевченка у м. Одесі і саме МПП "Діва" надавались дозволи на їх реконструкцію, а також дозволи на розміщення та експлуатацію цих об'єктів.

Однак, господарськими судами достеменно не встановлено, чи дійсно власних вищевказаних придбаних об'єктів фізична особа ОСОБА_2 передала ці об'єкти в статутний фонд МПП "Діва", оскільки п.4.5. Статуту МПП "Діва", зареєстрованого 03.09.1992 рішенням виконкому Жовтневої районної ради м. Одеси передбачено, що засновник при створенні підприємства наділяє його статутним фондом в розмірі 5000 рублів.

Господарські суди залишили поза увагою також той факт, що тільки п.10 нової редакції статуту МПП "Діва", зареєстрованого 05.11.2007, тобто після порушення провадження 21.06.2007 у даній справі господарським судом, передбачено, що для створення і діяльності "Підприємства", за рахунок внеску засновника створюється статутний капітал у розмірі 150000грн. у вигляді трьох торгових павільйонів (а не кабе-бару), загальною площею 45,5 кв.м.,які розташовані на території КП "Ланжерон"та КП "Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г.Шевченка", загальною вартістю 150000 грн., без чіткого зазначення місцезнаходження цих торгових павільйонів.

Отже, господарськими судами не досліджено, хто був власником трьох торгових павільйонів -фізична особа ОСОБА_2 чи МПП "Діва" на період звернення до господарського суду.

05.09.2005 КП "Центральний прак ім. Т.Г.Шевченка" та СПД ФО ОСОБА_1 уклали договір № 001/а-п-03 оренди споруди та іншого об'єкту нерухомості, яким СПД ФО ОСОБА_1 передано в оренду тверде покриття площею 33,6 кв. м., на якому за твердженням СПД ФО ОСОБА_1 він збудував кафе-бар "Олександрівський".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реконструйований об'єкт біля сходів, що ведуть на пляж "Ланжерон" у парку ім Т.Г.Шевченка у м. Одесі, прийнято в експлуатацію як кам'яний кафе-бар "Олександрівський", загальною площею 37,5 кв.м., право власності на який визнано за МПП "Діва".

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Господарськими судами не встановлено, що позивач звертався до Одеської міської ради з заявою про видачу свідоцтва на право власності на об'єкт нерухомого майна - кафе-бар "Олександрівський", розташований біля сходів, що ведуть на пляж "Ланжерон" у парку ім. Т.Г.Шевченка у м. Одесі.

Відповідно до п. 6.1 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5 (z0157-02) , оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги, оскільки Одеська міська рада не відмовляла МПП "Діва", у визначеному чинним законодавством порядку, в оформленні свідоцтва про право власності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовіднос ин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.3 ст. 111-9 - ст.-- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 26.02.2008 Одеського апеляційного господарського суду та рішення від 10.12.2007 господарського суду Одеської області зі справи № 17/139-07-5291 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.