40/517-07 Про зобов'язання підписати акт виконаних робіт за договором транспортного експедирування та про стягнення заборгованості - Текст документа

Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання природних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 року

№ 40/517 господарського суду Харківської області

Товариства з обмеженою відповідальністю "Iнтертранслогістик"

зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 165532,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Iнтертранслогістик" звернулося до господарського суду з позовом до Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання природних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" про зобов'язання його підписати акт виконаних робіт № 0116/1/8 за договором № 0116/1 транспортного експедирування від 16.01. 2006р. на суму 546532,00грн. та про стягнення суми 165532,00грн. заборгованості за надані послуги, посилаючись на односторонню відмову відповідача від прийнятих на себе за договором зобов'язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати за виставленими рахунками, що суперечить статтям 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що умовами договору не встановлено розмір плати експедитору, відтак оплаті підлягає розумна плата, яка вже була перерахована позивачу; позивач не надав належний розрахунок плати за надані послуги зі застосуванням тарифних коефіцієнтів; позивачем порушено статтю 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) , за якою у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб; при цьому доказів понесення таких витрат позивачем не надано; на момент звернення з позовом строк виконання зобов'язання ще не настав; надання послуг адвокатом позивачу на суму 80000грн. є непідтвердженим, а їх вартість завищеною.

Рішенням місцевого господарського суду (суддя - Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволено повністю; відповідача зобов'язано підписати акт виконаних робіт № 0116/1/8 за договором № 0116/1 транспортного експедирування від 16.01.2006р. на суму 546532грн.; з відповідача на користь позивача стягнуто 165532грн. заборгованості, 1740,32грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 22000грн. вартості послуг адвоката.

Судове рішення грунтується на встановлених обставинах справи щодо надання позивачем послуг прийняття відповідачем акту виконаних робіт за договором від 16.01.2006р. відповідно до порядку, обумовленого умовами договору (відсутність зауважень у передбачений договором строк), виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати прийнятих робіт, яке підлягає виконанню належним чином; порушенням відповідачем умов договору в частині належного та своєчасного виконання зобов'язань, статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України (435-15) .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2008р. (судді: Могілєвкіна Ю.О. -головуючий, Пушай В.I., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів відповідності вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи; зазначено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Українським державним науково-технічним центром з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання природних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" подано до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу на постанову апеляційного та рішення місцевого господарського суду, в якій він просить прийняті у даній справі судові акти скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник посилається на порушення судами статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо повноти встановлення обставин справи, оскільки ними неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, не доведено істотні обставини, які суди визнали встановленими, висновки, викладені в судових рішеннях, не відповідають обставинам справи; судами неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає на безпідставне об'єднання у даному позові не пов'язаних між собою позовних вимог, вважає, що суди не надали належної оцінки наявності у справі двох різних варіантів замовлення на відправлення вантажів, не доведено вартість послуг експедитора через відсутність у матеріалах справи належного розрахунку та відомостей про склад та обсяг виконаних робіт.

На думку скаржника, судами було безпідставно відхилено його клопотання про витребування документів у підтвердження розрахунків до акту виконаних робіт та понесених позивачем витрат, докази яких у матеріалах справи відсутні, стягнення з відповідача вартості послуг адвоката є необгрунтованим.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу та усно в судовому засіданні відхилив її доводи та просить залишити судові рішення без змін, як такі, що прийняті у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.01.2006р. сторонами було укладено договір № 0116/1 транспортного експедирування, на виконання умов якого позивач прийняв від відповідача замовлення на відправлення вантажу за зовнішньоекономічним контрактом № 040806 від 04.08.2006р.

За актами № 1 від 30.07.2007р., № 2 від 30.07.2007р., № 3 від 01.08.2007р. відповідач передав, а позивач прийняв з метою організації відправлення залізничним транспортом визначений актами приймання-передачі обсяг вантажів.

Також судами попередніх інстанцій визначено як встановлені обставини справи виконання позивачем обсягу робіт згідно пунктів 2.1.4, 2.5.3, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.7 договору, виконання позивачем відправки рухомого транспорту, здійснення розрахунків за перевезення та інших платежів; за змістом судових рішень це підтверджуються актами виконаних робіт з переліком робіт та прийняттям їх відповідачем, за відсутності спростувань.

Згідно поштового повідомлення № 5126250 25.09.2007р. відповідач отримав від позивача акт виконаних робіт за договором № 0116/1 на загальну суму 546532грн., податкові накладні та рахунки-фактури на вказану суму; за пунктом 4.13 договору при відсутності зауважень відповідача в триденний строк з моменту отримання акту, він вважається прийнятим відповідачем.

Таким чином, суди дійшли висновку про прийняття відповідачем акту виконаних робіт за договором, а відтак, і про виникнення у нього зобов'язання сплатити у повному обсязі згідно визначеної суми.

Однак судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що не грунтуються на повному, всебічному та об'єктивному досліджені всіх істотних обставин справи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є розмір грошового зобов'язання відповідача, підстави, за якими виникло дане зобов'язання відповідно до обсягів наданих позивачем послуг за договором та понесених витрат.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та правочинів.

За статтею 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, умов, що звичайно ставляться.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) , за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; таким чином, за змістом процитованих норм, оплатність договору пов'язана саме зі здійсненням експедитором своїх обов'язків.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. За статтею 316 Господарського кодексу України (436-15) плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу, тобто, з грошовим визначенням вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання; таке визначення може здійснюватися як щодо загальної суми договору в цілому, так і щодо конкретної одиниці продукції (роботи, послуги).

Тобто, зобов'язання клієнта сплатити експедитору договірну плату повинно кореспондуватися з виконанням експедитором визначених договором оплачуваних послуг на відповідну вартість та прийняттям саме цих послуг клієнтом.

За статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна зі сторін зобов'язана довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами; відповідно позивач зобов'язаний довести суду, що ним виконано обсяг робіт та надано послуг на суму, що відповідає ціні позову, виходячи з вартості одиниці продукції (роботи, послуги) за тарифною угодою.

Посилання судів попередніх інстанцій на матеріали справи, які підтверджують виконання позивачем обсягу робіт згідно пунктів 2.1.4, 2.5.3, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.7 договору, виконання позивачем відправки рухомого транспорту, здійснення розрахунків за перевезення та інших платежів є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять жодного документу, у якому зазначався би перелік виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до тарифної угоди та видів робіт, тарифікованих у ній, так само, як і обсягів виконаних робіт.

Матеріали справи містять рахунки-фактури зі зазначенням загальних послуг транспортного експедирування (а.с.22-25), акти передачі вантажу (а.с.26-29), акт виконаних робіт, що містить посилання на такі роботи, як організація відправки та доставки вантажу (а.с.30), не тарифіковані Тарифною угодою.

Таким чином, господарські суди не дослідили умови договору щодо узгодженого сторонами переліку послуг, вартість яких узгоджена сторонами за Тарифною угодою, та відповідність Тарифній угоді переліку, наведеного в акті виконаних робіт.

Також судова колегія зазначає, що судами попередніх інстанцій не перевірено, чи впливає позовна вимога про спонукання відповідача підписати акт прийому-передачі виконаних робіт на захист та відновлення порушеного права позивача за наявності договірного положення про прийняття акту виконаних робіт відповідачем за відсутності його заперечень протягом триденного строку, чи відповідає така вимога способам захисту порушеного права згідно статті 16 Цивільного кодексу України (435-15) .

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський та місцевий суди розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не можуть вважатись законними та обгрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарським судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями- 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання природних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2008р. у справі № 40/517-08 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2008р. скасувати.