380/4680/21 Про визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону щодо невиплати особі грошової компенсації за невикористані дні відпустки та неотриманої частини заробітної плати; та зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону виплатити особі невиплачену частину грошової компенсації за невикористані дні відпустки та неотриманої частини заробітної плати - 26.10.2023 Прийняття

1.1. визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону щодо невиплати йому грошової компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (z0745-18) (далі - Порядок № 260);

1.2. зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону виплатити на його користь невиплачену частину грошової компенсації за невикористані дні відпустки (з урахуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260) у сумі 857 695,10 грн;

1.3. визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону щодо невиплати йому неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного частинами третьою - четвертою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) );

1.4. зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону виплатити на його користь неотриману частину заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного частиною четвертою статті 81 Закону № 1697-VII у сумі 1 406 251,46 грн.

2. В обґрунтування позову позивач указує, що у 2015-2020 роках проходив військову службу в органах прокуратури України, наказом військового прокурора Західного регіону України від 10.09.2020 позивача звільнено із займаної посади. Зауважує, що при звільненні зі військової служби з позивачем не проведено усіх необхідних розрахунків.

2.1. Позивач зазначає, що при обчисленні розміру компенсації за невикористані дні відпустки протиправно не враховано положення пункту 3 розділу XXXI Порядку №260, згідно якого компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з розрахунку: тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

2.2. Також, позивач зазначає, що у період з 26.03.2020 йому нараховувалася та виплачувалася заробітна плата не у розмірі згідно статті 81 Закону № 1697-VII, а відповідно до Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505), тобто у меншому розмірі.

2.3. Зауважує, що окреме положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (2456-17) в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 (v006p710-20)

2.4. Позивач стверджує, що такими діями Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в період з 26.03.2020 по 10.09.2020 порушено його право власності на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованою частиною третьою - четвертою статті 81 Закону № 1697-VII.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом т.в.о. військового прокурора Західного регіону України від 02.03.2015 № 197к ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Західного регіону України.

4. Заробітна плата позивачу за період роботи в органах прокуратури, починаючи з 01.07.2015, виплачувалася із урахуванням посадових окладів, визначених Постановою № 505.

5. Згідно наказу військового прокурора Західного регіону України від 10.09.2020 № 626к полковника юстиції ОСОБА_1, якого наказом Міністра оборони України від 09.09.2020 № 442 звільнено з військової служби у запас за підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 10.09.2020 звільнений із посади начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Західного регіону України та органів прокуратури.

6. ОСОБА_1 звернувся до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону із заявою, в якій просив провести перерахунок грошового забезпечення за період з березня 2015 року по вересень 2020 року.

7. Листом від 16.03.2021 №21-88вих.21 відповідач повідомив ОСОБА_1, що Законом № 113-ІХ (113-20) , який набрав чинності 25.10.2019, було запроваджено реформу органів прокуратури. Згідно із абзацем 3 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" цього Закону на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Цей Закон не визнано неконституційним, а тому оплата праці прокурорів регіональних, місцевих і військових прокуратур з 26.03.2020 і до початку роботи обласних та окружних прокуратур продовжує здійснюватися згідно із Постановою №505.

7.1. У цьому листі, відповідачем зауважено, що позивач працював на посаді начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Західного регіону України та органів прокуратури. На день виключення позивача із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України військова прокуратура Західного регіону України не була ліквідована чи реорганізована, а тому грошове забезпечення з березня 2015 року по вересень 2020 року нараховувалося та виплачувалося згідно із Постановою №505. Також зауважили, що штатні розписи, якими встановлено місячні фонди заробітної плати за посадовими окладами військової прокуратури Західного регіону України затверджені Генеральним прокурором, є чинними та ніким не скасованими, а тому на час дії вказаних розписів відсутні підстави для зазначення іншого розміру посадового окладу в порядку та розмірах, передбачений статтею 81 Закону № 1697-VII.

7.2. Крім того, відповідачем зазначено, що одержана в результаті обчислення тривалість невикористаної відпустки позивача, округлена в бік збільшення до повного дня, склала 279 календарних днів. А тому немає підстав для здійснення перерахунку грошової конденсації за дні невикористанні відпустки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 адміністративний позов задоволено частково:

8.1. визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 посадового окладу без урахування розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону № 1697-VII;

8.2. зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону провести нарахування та виплату ОСОБА_1 неотриманих грошових коштів, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону № 1697-VII та з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 (v006p710-20) № 1-223/2018 (2840/18), за період з 26.03.2020 по 10.09.2020;

8.3. в задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

9. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку 3,8 календарних дня, оскільки вислуга років позивача становить більше 20 років. Таким чином, військовослужбовцям, які мають вислугу 20 і більше календарних років, грошова компенсація за всі невикористані у рік звільнення дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки обчислюється із розрахунку 3,8 календарних дня за кожен повний місяць служби прослужений в році звільнення (або 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

9.1. Також, суд першої інстанції зазначив, що після прийняття Конституційним Судом рішення від 26.03.2020 №1-223/2018 (2840/18) у позивача є право щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі за період з 26.03.2020 по 10.09.2020, а тому з метою повного відновлення порушеного права зобов`язав відповідача провести нарахування та виплату позивачу неотриманих грошових коштів, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону № 1697-VII та з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 (v006p710-20) №1-223/2018 (2840/18), за період з 26.03.2020 по 10.09.2020.

10. Не погодившись із рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо бездіяльності відповідача стосовно невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 3 розділу XXXI Порядку №260 та зобов`язання відповідача виплатити на його користь невиплачену частину грошової компенсації за невикористані дні відпустки, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

11. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 залишено без змін.

12. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо бездіяльності органу прокуратури стосовно неналежного розрахунку з позивачем (невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного частинами третьою-четвертою статті 81 Закону № 1697-VII, за період з 26.03.2020 по 10.09.2020), Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону подала апеляційну скаргу.

13. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі № 380/4680/21 залишено без змін.

14. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині бездіяльності органу прокуратури щодо неналежного розрахунку з позивачем (невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного частинами третьою-четвертою статті 81 Закону № 1697-VII за період з 26.03.2020 по 10.09.2020), суд апеляційної інстанції виходив з того, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання оплати праці прокурорів (Рішенням від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18)), виходив із того, що заробітна плата, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом. У свою чергу, спеціальним законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон № 1697-VII (1697-18) .

14.1. Таким чином, враховуючи те, що до Закону № 1697-VII (1697-18) не вносилися зміни (у тому числі Законом № 113-ІХ (113-20) ) щодо умов оплати праці прокурорів до їх переведення до обласної, окружної прокуратури у встановленому законом порядку, то на переконання суду апеляційної інстанції, відповідач неправомірно нараховував та виплачував позивачу заробітну плату із застосуванням положень Постанови № 505, а не виходячи із положень Закону № 1697-VII (1697-18) .

14.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що запроваджені Законом №113-ІХ (113-20) такі умови оплати праці, на період реформування органів прокуратури (пункт 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №113-ІХ (113-20) ), на його думку, є явно дискримінаційними враховуючи те, що Законом № 1697-VII (1697-18) передбачений єдиний правовий статус прокурорів в незалежності від будь-яких ознак чи обставин, а отже існування різних умов оплати праці в однакових умовах, лише у зв`язку із зміною назви прокуратури та проходження атестації, не може відповідати принципу верховенства права.

14.3. Беручи до уваги наведене, суд цієї інстанції дійшов висновку, що починаючи з 26.03.2020 позивач має право на заробітну плату у розмірах, яка визначена статтею 81 Закону № 1697-VII.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг та їх рух у касаційній інстанції

15. До Верховного Суду 16.06.2023 надійшла касаційна скарга Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 в частині задоволених позовних вимог та ухвали нове судове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо:

- визнання протиправних дій Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 посадового окладу без урахування розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону № 1697-VII;

- зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону провести нарахування та виплату ОСОБА_1 неотриманих грошових коштів, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону № 1697-VII та з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 (v006p710-20) № 1-223/2018 (2840/18), за період з 26.03.2020 по 10.09.2020.

16. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судами обох інстанцій норм матеріального права (що полягає у помилковому тлумаченні статті 81 Закону № 1697-VII, розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) ) з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

16.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за вказаним пунктом скаржник указує, що при вирішенні спірних правовідносин судом першої та апеляційної інстанції не було ураховано висновки Верховного Суду щодо застосування статті 81 Закону № 1697-VII у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 28.07.2022 у справі №620/1338/21, від 29.11.2022 у справі № 460/1675/21 та у подальшому підтримана у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 160/4820/21, від 28.02.2023 у справі № 600/6047/21-а.

16.2. Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону наполягає, що оскільки позивач станом на 10.09.2020 не був прокурором, який успішно пройшов атестацію, то при вирішенні спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) , зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови № 505.

16.3. Скаржник зазначає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилася та обставина, що положеннями пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ (113-20) запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.

16.4. У цьому аспекті скаржник звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 28.07.2022 у справі №620/1338/21, від 29.11.2022 у справі № 460/1675/21 та у подальшому підтримана у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 160/4820/21, від 28.02.2023 у справі № 600/6047/21-а за подібних правовідносин із цією справою, висловив правову позицію з приводу застосування статті 81 Закону №1697-VII зазначивши, що виплата заробітної плати згідно із постановою Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" №1155 (1155-2019-п) і статті 81 Закону №1697-VII пов`язувалася із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури.

16.5. Своєю чергою, як наголошує касатор, наказом військового прокурора Західного регіону України від 10.09.2020 № 626к полковника юстиції ОСОБА_1, якого наказом Міністра оборони України від 09.09.2020 № 442 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 10.09.2020 звільнений із посади начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Західного регіону України та органів прокуратури.

16.6. Таким чином, на переконання скаржника, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону правомірно здійснювала оплату праці позивача у період з 26.03.2020 по 10.09.2020 з урахуванням пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) та відповідно до Постанови №505.

17. Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді ОСОБА_2, Білак М.В.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

19. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03.08.2023 № 770/0/15-23 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку та наказу Голови Верховного Суду від 03.08.2023 № 2457-к про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16.08.2023 № 1371/0/78-23, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Білак М.В.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 14.09.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Позиція інших учасників справи

21. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.06.2026 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону отримано ОСОБА_1 22.06.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до його "Електронного кабінету". Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

24. Верховний Суд зауважує, що в частині бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 3 розділу XXXI Порядку №260 та зобов`язання відповідача виплатити на його користь невиплачену частину грошової компенсації за невикористані дні відпустки, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 380/4680/21 не оскаржується, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій частині.

25. Доводи касаційної скарги стосуються незгоди скаржника в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправними дій стосовно не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26.03.2020 по 10.09.2020 відповідно до вимог статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами та зобов`язання провести нарахування та виплату недоотриманої заробітної плати.

26. Оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржуються лише в частині протиправних дій щодо не нарахування та невиплати заробітної плати позивачу за період з 26.03.2020 по 10.09.2020 відповідно до вимог статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами та зобов`язання провести нарахування та виплату недоотриманої заробітної плати, тому Верховний Суд зазначає, що ці рішення підлягають касаційному перегляду виключно в означеній частині.

27. Спірним питанням у межах цього касаційного провадження є застосування частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 (v006p710-20) до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури.

28. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

29. Перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів враховує, що Верховний Суд сформував правові висновки у подібних правовідносинах щодо застосування приписів частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 (v006p710-20) до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури, зокрема у постановах від 26.05.2022 у справі № 540/1268/21, від 14.07.2022 у справах №160/13767/20 та №240/1984/21, від 28.07.2022 у справі №620/1338/21, від 29.11.2022 у справі № 460/1675/21, яка у подальшому підтримана у постановах від 18.08.2022 у справі №200/2499/21-а, від 15.09.2022 у справі №160/11911/20, від 29.09.2022 у справі №160/3129/21, від 10.11.2022 у справі №160/2916/21, від 21.12.2022 у справі №160/2091/21, від 14.01.2023 у справі №120/16632/21-а, від 13.02.2023 у справі №160/7950/21, від 16.02.2023 у справі № 160/4820/21, від 28.02.2023 у справі № 600/6047/21-а та інш., які підлягають врахуванню під час розгляду цієї касаційної скарги.

30. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.

31. Надаючи оцінку застосуванню частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 (v006p710-20) до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури, Верховний Суд, зокрема у постанові від 14.07.2022 у справі № 160/13767/20, наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

32. У цьому зв`язку Верховний Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних прокурором питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним законодавчим актом - Законом № 113-ІХ (113-20) , яким передбачена атестація прокурорів. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону № 1697-VII.

33. Сам Закон № 113-ІХ (113-20) визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.

34. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) , в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (у подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(II)/2023, друге речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним)) до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

35. Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону № 113-IX (113-20) , здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

36. Системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ (113-20) дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови № 505, яка була чинною у спірному періоді.

37. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом № 113-ІХ (113-20) .

38. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 540/1268/21 та від 14.07.2022 у справі № 240/1984/21.

39. Стосовно застосування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 (v006p710-20) у справі № 6-р/2020, то Верховний Суд у своїх постановах від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20, від 13.10.2021 у справі № 560/4176/19, від 26.11.2021 у справі № 200/14545/19-а, висновував, зокрема, що вказане Рішення стосується приписів статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами в редакції Закону № 113-ІХ (113-20) без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ (113-20) ).

40. Тож за висновком Верховного Суду у вказаних справах, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну чи окружну прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) .

41. Зі змісту матеріалів справи та установлених судами попередніх інстанцій обставин слідує, що позивач у спірний період з 26.03.2020 по 10.09.2020 перебував на посаді начальника відділу, статистики ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури Західного регіону України та станом на 10.09.2020 не був переведений до Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, а наказом військового прокурора Західного регіону України від 10.09.2020 № 626к позивача звільнено з вказаної посади та наказом Міністра оборони України від 09.09.2020 № 442 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

42. Отже, позивач станом на час звільнення не був прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню відповідачем підлягали приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) , які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

43. Варто зазначити, що згідно із частиною другою статті 152 Конституції України і частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

44. За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19, рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення).

45. У постанові від 14.07.2022 у справі № 160/13767/20, Верховний Суд наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

46. Верховний Суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

47. Таким чином, керуючись принципом законності (стаття 19 Конституції України), Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону як роботодавець (відповідач) у рамках спірних правовідносин, не міг виплачувати заробітну плату позивачу в іншому розмірі, ніж був передбачений Законом № 113-IX (113-20) та Постановою № 505.

48. За таких обставин немає правових підстав стверджувати, що відповідний орган прокуратури допустив протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу заробітної плати.

49. Оскільки приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) у періоді з 26.03.2020 по 10.09.2020, у якому виникли спірні правовідносини між сторонами щодо нарахування і виплати заборгованості по заробітній платі, були чинними, колегія суддів уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо протиправної бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в частині не нарахуванні та невиплаті позивачу заробітної плати у спірному періоді відповідно до вимог статті 81 Закону № 1697-VІІ.

50. Отже, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги про те, що дії відповідача щодо нарахування посадового окладу позивача у спірному періоді на підставі приписів Постанови № 505, відповідали приписам чинного на той час законодавства.

51. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26.05.2022 у справі № 540/1268/21, від 14.07.2022 у справах №160/13767/20 та №240/1984/21, від 28.07.2022 у справі №620/1338/21, від 29.11.2022 у справі № 460/1675/21, яка у подальшому підтримана у постановах від 18.08.2022 у справі №200/2499/21-а, від 15.09.2022 у справі №160/11911/20, від 29.09.2022 у справі №160/3129/21, від 10.11.2022 у справі №160/2916/21, від 21.12.2022 у справі №160/2091/21, від 14.01.2023 у справі №120/16632/21-а, від 13.02.2023 у справі №160/7950/21, від 16.02.2023 у справі № 160/4820/21, від 28.02.2023 у справі № 600/6047/21-а та багато інш.

52. Таким чином доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

53. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати заробітної плати позивачу за період з 26.03.2020 по 10.09.2020 відповідно до вимог статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами та зобов`язання провести нарахування та виплату недоотриманої заробітної плати.

54. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

55. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

56. Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне ухвалити нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.

57. З урахуванням наведеного, касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону необхідно задовольнити, скасувавши оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог, та в порядку статті 351 КАС України ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

58. В іншій частині позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судами попередніх інстанцій застосування норм матеріального та процесуального права у цій частині.

59. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задовольнити.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року в справі № 380/4680/21 в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправних дій Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 посадового окладу без урахування розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII та зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону провести нарахування та виплату ОСОБА_1 неотриманих грошових коштів, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII та з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 (v006p710-20) № 1-223/2018 (2840/18), за період з 26.03.2020 по 10.09.2020 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.