260/887/19 Про визнання протиправною і скасування постанови Головного управління держпраці області про накладення штрафних (фінансових) санкцій за недодержання суб`єктом господарювання законодавства про працю - 25.10.2023 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Глушка І.В. (головуючий), суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М. у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14 лютого 2019 року №ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25.

2. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 18 травня 2020 року позов задовольнив.

Визнав протиправною та скасував постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14 лютого 2019 року за № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25.

2.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач склав акт про відмову від підпису на наступний день після складення акта інспекційного відвідування та припису, що є порушенням Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України " (295-2017-п) Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295), оскільки такими діями позивача позбавлено права на подання в межах трьохденного строку з дати підписання акта обґрунтованих зауважень на акт інспекційного відвідування та на участь у процесі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень. Також серед порушень порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю суд вказав, що з акта вбачається, що інспекційне відвідування проведено за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, наказом про проведення інспекційного відвідування посадовим особам доручено здійснення його проведення за адресою: АДРЕСА_2 . Аналогічна адреса зазначена у направленні на інспекційне відвідування та в акті інспекційного відвідування. Будь-яких пояснень щодо зміни адреси проведення інспекційного відвідування відповідачем в ході розгляду справи не надано.

Також суд вказав, що висновки відповідача про допуск позивачем працівників до роботи без укладення трудового договору є помилковими, а відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження встановленого факту щодо допуску до виконання роботи громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 без укладання з ними трудових договорів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на час проведення інспекційного відвідування 23 січня 2019 року громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 перебували у належним чином оформлених трудових відносинах, а відтак у відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ).

3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 7 вересня 2020 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.

3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з`ясовуючи дотримання процедури проведення інспекційного відвідування в аспекті спірних відносин слід зважити на те, що інспекційне відвідування проводилось в присутності ФОП ОСОБА_1, який за наявності підстав уважати порушеним порядок проведення інспекційного відвідування, у тому числі за відсутності підстав для проведення, не надання копій документів, передбачених Порядком №295, чи не одержання повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду не був позбавлений можливості, у силу приписів статті 10 Закону України від 5 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V (877-16) ) та підпункту 2 пункту 14 Порядку №295, реалізувати своє право на захист шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до інспекційного відвідування. Допуск до інспекційного відвідування нівелює правові наслідки порушень, допущених при призначенні такої.

Разом із тим, суд не встановив процесуальних порушень при проведенні перевірки відповідачем, на які позивач покликається як на підставу для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, а саме наказ про проведення інспекційних відвідувань, направлення на проведення інспекційного відвідування та вступна частина акта інспекційного відвідування містять зазначення юридичної адреси суб`єкта господарювання - АДРЕСА_3, разом із тим, порушення виявлені під час інспекційного відвідування за адресою АДРЕСА_1, та зафіксовані в акті інспекційного відвідування не свідчать про порушення інспекторами Порядку, оскільки вказана адреса є місцем фактичного здійснення його господарської діяльності, що позивачем не заперечується.

Щодо правомірності прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25 від 14 лютого 2019 року, апеляційний суд уважав, що інспекційне відвідування проведено за наявності підстав, визначених пунктом 5 Порядку №295, у межах встановлених строків та з дотриманням відповідної процедури.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

4.1 Позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець з 27 квітня 2004 року за №23190170000004099 і здійснює господарську діяльність з лісопильного та стругального виробництва (КВД 16.24), оптової торгівлі деревиною будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД 46.73) за адресою: АДРЕСА_1 .

4.2 Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 12 грудня 2018 року № 243 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на виконання рішення колегії Державної служби України з питань праці № 1 від 19 жовтня 2018 року та аналізу інформації щодо використання суб`єктами господарювання праці найманих працівників, за наслідком якого складено "Перелік платників податків для проведення з Управлінням Держпраці спільних перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими особами на грудень 2018 року", затвердженого начальником головного Управління ДФС у Закарпатській області та начальником Управління Держпраці у Закарпатській області, щодо порушень при оформленні трудових відносин та Керуючись Конвенціями про інспекцію праці питання оплати праці, часу праці та відпочинку, дотримання мінімальних гарантій, використання праці неповнолітніх.

4.3 18 грудня 2018 року, на підставі вказаного наказу, видано направлення № 2201 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, строком дії з 23 по 24 січня 2019 року.

4.4 23 січня 2019 року посадовою особою управління Держпраці у Закарпатській області - головним державним інспектором Юртин В.Ю. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного направлення.

4.5 За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 23 січня 2019 року №ЗК38/221/АВ, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовував працю громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 без укладення з ними трудового договору, чим порушив вимоги частин першої, третьої статті 24 КЗпП України.

Зокрема, вказаним актом зафіксовано, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, за місцем здійснення господарської діяльності з лісопильного та стругального виробництва, за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що у позивача виявлено 16 найманих працівників, які виконували роботу за верстатами та обладнанням. Після повідомлення державними інспекторами ФОП ОСОБА_5 про проведення в нього інспекційного відвідування за його вказівкою більша частина найманих працівників покинули робочі місця та вийшла за територію виробництва при цьому працівники відмовлялися повідомляти своє прізвище, ім`я та надати усні або письмові пояснення. Надав письмове пояснення найманий працівник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в АДРЕСА_5 . У своєму письмовому поясненні, ОСОБА_2 вказав, що працює у ФОП ОСОБА_6 за усною домовленістю помічником рамника три дні, але письмовий трудовий договір або цивільно-правовий не укладав.

Найманий працівник ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_6, письмове пояснення надати відмовився, але усно заявив, що працює за усною домовленістю у ФОП ОСОБА_1 на обрізці дощок тривалістю три дні, з роботодавцем письмового трудового договору або цивільно-правового не укладав.

Найманий працівник ОСОБА_4, 1949 року народження, проживає в АДРЕСА_7, письмове пояснення надати відмовився, але усно заявив, що працює один місяць у ФОП ОСОБА_6, який являється його зятем, письмового трудового договору або цивільно-правового договору з ним не укладено.

ФОП ОСОБА_1 при проведенні інспектування не надав укладені з найманими працівниками трудові договори, цивільно-правові договори або розпорядчі накази. Не надав також табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості, що свідчить про їх відсутність та проведення виплати заробітної плати в "конверті" без утримання та сплати податків і зборів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

4.6 Таким чином, інспекційним відвідуванням встановлено, що ФОП ОСОБА_7 використовував працю громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 без укладення з ними трудового договору.

4.7 Головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області оформлено припис про усунення виявлених порушень № ЗК38/221/АВ/П від 23 січня 2019 року, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення вказані в Акті інспекційного відвідування.

4.8 23 січня 2019 року позивач подав до Управління Держпраці у Закарпатській області пояснення відповідно до якого вказав, з викладеними обставинами в акті інспекційного відвідування від 23 січня 2019 року № ЗК38/221/АВ не згідний, оскільки трудові відносини з всіма найманими ним працівниками оформлені належним чином.

4.9 У відповідності до складеного головним інспектором Управлінням Держпраці у Закарпатській області акта про відмову від підпису від 24 січня 2019 року №ЗК/67/214/АВ/ВП, позивачу рекомендованим листом направлено акт інспекційного відвідування від 23 січня 2019 року №ЗК38/221/АВ у двох примірниках та припис про усунення виявлених порушень № ЗК38/221/АВ/П від 23 січня 2019 року у двох примірниках, однак станом на 24 квітня 2019 року підписаний примірник акта та припису позивачем не повернуто до Управління Держпраці у Закарпатській області, у зв`язку з чим відповідачем складено вказаний акт відмови від підпису.

4.10 1 лютого 2019 року рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД, перший начальник Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Б.В. вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 14 лютого 2019 року в Управлінні Держпраці у Закарпатьскій області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16.

4.11 Листом від 5 лютого 2019 року № 07-02/583, позивача повідомлено, що розгляд справи за наслідками інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт 23 січня 2019 року №ЗК38/221/АВ, яким встановлено, порушення позивачем вимог статті 265 КЗпП України, відбудеться 14 лютого 2019 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16.

4.12 14 лютого 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грициком В.І. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25, якою на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 375570 грн.

4.11 Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1, звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник уважає, що відповідачем не дотримана процедура проведення інспекційного відвідування. Зазначає, що направлення на проведення інспекційного відвідування від 18 грудня 2018 року №2201 не вручалось позивачу та було вручено вже після того, як працівники дали свої пояснення інспекторам, що суперечить Порядку №295. Також звертає увагу на те, що проведення перевірки відбувалося за адресою, відмінною від тієї, яка була зазначена у направленні на проведення інспекційного відвідування.

6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Зазначив, що контролюючим органом надано суду достатньо доказів та доведено правомірність своїх дій. Позивачем порушено норми КЗпП України (322-08) , а саме, допущено до роботи працівників без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. За таких обставин, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Уважає, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, тому просить у задоволенні касаційної інстанції відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон №877-V (877-16) .

10. У розумінні статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

11. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (96-2015-п) (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

12. Відповідно до підпункту 6 пункту 4, пункту 7 Положення №96 Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Державна служба України з питань праці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

13. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

14. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається Порядком №295.

15. Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

16. Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

17. Пунктами 8-9 Порядку №295 встановлено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкт відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

18. Згідно з пунктами 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пунктів 23-24 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

19. Відповідно до пунктів 27-29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

20. Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

21. Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

22. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (509-2013-п) (далі - Порядок № 509).

23. Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

24. Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку №509).

25. Приписами пункту 8 Порядку №509 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

26. Як встановлено судом апеляційної інстанції, наявними в матеріалах справи доказами (копією листа та фіскальним чеком) підтверджується виконання управлінням Держпраці обов`язку належного повідомлення позивача про розгляд справи шляхом направлення на його адресу відповідного повідомлення рекомендованим листом з дотриманням п`ятиденного строку до дати розгляду справи, а також паралельно використано інший із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 спосіб повідомлення позивача (телеграмою) з метою належного доведення до відома інформації про розгляд його справи. Зі змісту постанови вбачається, що розгляд справи про накладення штрафу відбувся за участі позивача. Наведене свідчить про відсутність процесуальних порушень при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Протиправність оскаржуваної постанови позивач обґрунтовує також відсутністю правових підстав для її прийняття, оскільки на спростування висновків інспектора, викладених в акті інспекційного відвідування щодо неоформлених трудових відносин, що зокрема слугувало передумовою для внесення припису та накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, позивачем на розгляд суду надано докази про характер правовідносин між позивачем та найманими працівниками.

27. Суд апеляційної інстанції не встановив процесуальних порушень при проведенні перевірки відповідачем, на які позивач покликається як на підставу для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

28. Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі №400/4409/21 сформулював підхід для розмежування двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

У вказаній справі Суд зазначив, що основними правилами (підходами) до відмежування формалізму від надмірного формалізму є: 1) суть, за загальним правилом, переважає над формою; 2) до вирішення публічно-правових спорів, за загальним правилом, є незастосовними підходи кримінального процесу або процесу притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності, у частині оцінки процедурних порушень; 3) процедурні порушення суб`єкта владних повноважень, рішення (дії, бездіяльність) якого оцінюються судом, не можуть легалізувати сутнісні порушення суб`єкта приватного права (порушення з боку одного суб`єкта не можуть легалізувати порушення з боку іншого суб`єкта); 4) процедура вторинна якщо рішення суб`єкта владних повноважень: відповідає визначеним законом завдання (функціям) такого суб`єкта; має легітимну ціль; законодавство не містить імперативних заборон або наслідків недотримання таких процедур; 5) якщо є доступ до суду, "правопорушник" доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення; 6) за порушення процедури, у першу чергу, має нести відповідальність посадова особа, яка допустила таке порушення, а не страждати суспільні (публічні) інтереси або інтереси держави; 7) визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень з огляду на процедурні порушення, за загальним правилом, не повинно позбавляти (звільняти) його від обов`язку невідкладно прийняти нове рішення у відповідних правовідносинах з дотриманням процедури; 8) дотримання формальних процедур вимагає законодавство, а не дотримання деяких формальних процедур вимагає об`єктивна ситуація (доцільність, раціональність, домірність).

29. Застосовуючи вказаний підхід до обставин справи, що розглядається, варто врахувати, що судом апеляційної інстанцій встановлено, що інспекційне відвідування відповідачем проведено за наявності підстав, визначених пунктом 5 Порядку №295, у межах встановлених строків та з дотриманням відповідної процедури.

Зі змісту акта інспекційного відвідування слідує що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності з лісопильного та стругального виробництва, за адресою: АДРЕСА_1, судом апеляційної інстанції встановлено, що інспекційним відвідуванням у позивача виявлено 16 найманих працівників, які виконували роботу за верстатами та обладнанням. Після повідомлення державними інспекторами ФОП ОСОБА_1 про проведення в нього інспекційного відвідування за його вказівкою більша частина найманих працівників покинули робочі місця та вийшла за територію виробництва. При цьому, працівники відмовлялися повідомляти своє прізвище, ім`я та надати усні або письмові пояснення. Надав письмове пояснення найманий працівник ОСОБА_8, проживає в АДРЕСА_5 . У відібраних інспектором письмових поясненнях ОСОБА_2 вказав, що працює у ФОП ОСОБА_1 за усною домовленістю помічником рамника три дні, але письмовий трудовий договір або цивільно-правовий договір не укладав.

Найманий працівник ОСОБА_9, проживає в АДРЕСА_8, у письмових поясненнях вказав, що працює у суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 рамником протягом одного року без укладення письмового договору.

Найманий працівник ОСОБА_3, проживає АДРЕСА_6 письмові пояснення надавати відмовився, але усно заявив, що працює за усною домовленістю у ФОП ОСОБА_1 на обрізці досок протягом трьох днів, письмового договору та договору цивільно-правового характеру не укладав.

Найманий працівник ОСОБА_4, проживає в АДРЕСА_7, усно пояснив, що працює один місяць у ФОП ОСОБА_1, який являється його зятем, трудового договору чи цивільно-правового договору не укладав, від надання письмових пояснень відмовився.

ФОП ОСОБА_1 при перевірці укладених із найманими працівниками трудових договорів, цивільно-правових договорів або розпорядчих наказів, табелів обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей інспекторам не надав, що свідчить про їх відсутність та проведення розрахунку з найманими працівниками без утримання та сплати податків і зборів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

30. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

31. Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

32. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

33. За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

34. Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 (413-2015-п) .

Повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.

35. Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами обґрунтована тим, що в ході розгляду справи посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області враховано надані на розгляд докази укладення між ФОП ОСОБА_10 та ОСОБА_9 трудових відносин, а саме трудовий договір, наказ про прийом на роботу та повідомлення Тячівської державної податкової інспекції про прийняття працівника на роботу. Щодо трудових договорів, укладених між ФОП ОСОБА_10 та гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які під час розгляду справи надав ФОП ОСОБА_1, уповноваженою особою вказано про їх неврахування при прийнятті рішення з огляду на те, що під час інспекційного відвідування такі документи не були надані інспектору на спростування виявлених порушень, окрім того у встановлений законом триденний строк позивач не скористався правом на подання відповідного заперечення на висновки інспектора про використання праці громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 без оформлення трудових відносин.

Оскаржувана постанова містить висновок про те, що в порушення вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

36. Апеляційний суд встановив, що оформлення трудових відносин відбулось між громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із фізичною особою ОСОБА_11, а не позивачем у справі.

37. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про встановлення факту наявності в діях позивача порушень статті 24 КЗпП України та правомірність накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 375570 грн (4173, 00 грн * 30 * 3), що відповідає санкції статті 265 КЗпП України, якою передбачена відповідальність за виявлене порушення трудового законодавства.

38. За таких обставин колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції прийняв правильне по суті рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог, таке рішення є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.