820/2660/18 Про скасування рішення про корегування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 04.10.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 (суддя - Зоркіна Ю.В.), постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 (головуючий суддя - Лях О.П., судді - Старосуд М.І., Яковенко М.М.) та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2018 у справі за позовом Приватного підприємства "Партнер-С" до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

Приватне підприємство "Партнер-С" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернувся до суду з позовом до Харківської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.03.2018 №UA807000/2018/000182/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807190/2018/00049.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Підприємство посилається на протиправність оспорюваної картки відмови та рішення, оскільки платником надані всі необхідні документи в підтвердження задекларованої ціни, подані платником документи дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 12.06.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 19.03.2018 № UA807000/2018/000182/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807190/2018/00049.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що надані позивачем до Митниці документи містять всі дані, які підтверджують значення показників, що вплинули на митну вартість товару, відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару та визначення резервного методу розрахунку його митної вартості, у зв`язку з чим прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митних декларацій і пропуску товару є протиправним, відтак оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Харківський апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 02.11.2018 задовольнив заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, ухвалив додаткову постанову, якою стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні в суді апеляційної інстанцій потребувала значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорару адвоката, суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Митниця посилається на невірну оцінку доказів та обставин у справі, вважає, що заявлена позивачем митна вартість товару менша, ніж митна вартість подібних товарів по фактам розмитнень іншими митницями ДФС. Скаржник доводить, що надані для митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що наданими позивачем документами не були усунуті розбіжності виявлені Митницею під час оформлення митного контролю, надані документи були недостатніми для підтвердження визначеної декларантом ціни товару.

Також, скаржник у касаційній скарзі зазначає про необґрунтованість стягнення судом апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу, які не є співмірними із складністю справи та наданими послугами адвокатів.

У касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.02.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.10.2023 визнав за можливим розгляд справи у попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 04.10.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між ZHEJIANG SPIDER TEXTILE CO., LTD, Китай (продавець) та Підприємством (покупець) було укладено контракт від 15.12.2017 №15/12/2017, предметом якого є довгострокова поставка товарів у кількості та асортименті згідно інвойсу, який є невід`ємною частиною контракту, виробництва Китаю. Умови поставки кожної партії товару вказуються згідно правил "Інкотермс 2010". Загальна сума контракту складає 1000000,00 дол США.

Узгоджені назви, асортимент, опис, кількість та ціна товару, що постачався, вказуються у відповідному Інвойсі до даного контракту, який є невід`ємною частиною.

На виконання умов вищевказаного контракту, відповідно до інвойсу від 26.01.2018 №18102 продавцем було здійснено поставку наступного товару:

тканини текстильної синтетичної 75 GSM полотняного переплетення виготовленої з комплексних синтетичних текстурованих поліефірних ниток на 100% вибивної з надрукованим малюнком поверхневою щільністю 75 (+/-5) гр/м2, без покриття та просочення, в рулонах шириною 220 (+/-3) см. 102625.60 м2 у кількості 46848 м.п;

тканини текстильної синтетичної 115 GSM полотняного переплетення, виготовленої з комплексних синтетичних текстурованих поліефірних ниток 100 % вибивної з надрукованим малюнком, поверхневою цільністю 115 (+/-5)гр/м2, без покриття та просочення, в рулонах шириною 220 (+/-3) см. 132352.00 м2 у кількості 60160 м.п. - країна виробництва Китай, виробник ZHEJIANG SPIDER TEXTILE CO., LTD, номер контейнеру ТGBU5767109 ;

тканини текстильної 160 GSM, покритої з одного боку поліуретаном, матеріал гнучкий, покриття суцільне, сприймається неозброєним поглядом, поверхневою щільністю 160 (+/-5) гр/м2 в рулонах шириною 210 (+/-3) см. без просочення, 6452.25м2 у кількості 3072.5 м.п;

тканини текстильної 190 GSM, покритої з одного боку поліуретаном, матеріал гнучкий, покриття суцільне, сприймається неозброєним поглядом, поверхневою щільністю 190 (+/-5) гр/м2 в рулонах шириною 210 (+/-3) см. без просочення, 6470.10 м2 у кількості 3081 м.п.- країна виробництва Китай, виробник ZHEJIANG SPIDER TEXTILE CO., LTD, номер контейнеру ТGBU5767109 .

В даному Інвойсі вказано, що поставка здійснюється на виконання контракту №SPD18102 на умовах "CFR, Одеса".

Листом продавця товару від 21.02.2018 повідомлялося про те, що у зв`язку з апаратним збоєм виданий інвойс від 26.01.2018 № SPD18102 з невірним номером контракту та помилковими умовами поставки. Також у даному листі зазначено, що правильним слід вважати номер контракту від 15.12.2017 №15/12/2017 та відповідно умовами поставки визначено "FOB Shanghai". Посилання на умови поставки "FOB" також містяться в прайс-листі виробника від 28.02.2018 №183306В0/001902.

Поставка товару на умовах FOB Shanghai (назва порту відвантаження) згідно "ІНКОТЕРМС 2010" передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

На виконання умов контракту відповідний товар надійшов на територію України та Митним органом був поміщений під митний контроль.

З метою митного оформлення товару 19.03.2018 позивачем було подано до Митниці вантажно-митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UА807190/2018/004975, відповідно до якої митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються на митну територію України) за фактурною вартістю у розмірі 1680277,86 грн та 1484448,14 грн, до складу яких віднесено суми витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України у розмірі 43280,00 грн та 39326,21 грн відповідно.

Разом з митною декларацією декларантом подані документи: контракт, рахунок-фактура (інвойс), лист продавця (виробника) товару, банківські платіжні документи, що стосуються товару (код 3001) - платіжні доручення в іноземній валюті, з яких вбачається сплата позивачем продавцю вартості товару в повному обсязі в загальній сумі 63758,20 доларів США; рахунок-проформа, пакувальний лист, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, розрахунок ціни (калькуляція) виробника, сертифікат походження товару, сертифікат якості, договір про надання послуг митного брокера, копію митної декларації країни відправлення, автотранспортну накладну, коносамент, рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, договір на транспортно-експедиційне обслуговування, укладений між Підприємством (клієнт) і ТОВ "Юні-Ламан Шиппінг" (експедитор).

Платником при направленні на адресу митного органу вказаних документів, лист продавця (виробника) товару від 21.02.2018 про помилкове зазначення невірного номеру контракту та умов поставки був прикріплений до 44 графи зазначеної ВМД від 19.03.2018 під кодом 0380 разом із інвойсом від 26.01.2018 №SPD18102.

Під час здійснення відповідачем митного оформлення товару спрацював ризик, згенерований АСАУР, а саме: "можливе заниження вартості товару: заявлена митна вартість товару менша, ніж митна вартість по фактам митних оформлень іншими митницями ДФС подібних товарів.

Митним органом 19.03.2018 було направлено на адресу позивача запит щодо надання додаткових документів на підтвердження вартості товару: виписки з бухгалтерських документів, висновків про якісні та вартісні показники товарів, виготовлені спеціальними експертними організаціями та /або інформація біржових організація про вартість товару або сировину.

Документи на запит контролюючого органу надані не були у зв`язку з відсутністю можливості надати запитувані документи.

Митницею за результатами розгляду документів, поданих для митного оформлення товарів, поставлених на виконання умов контракту, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.03.2018 №UA807000/2018/000182/2 за резервним методом та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807190/2018/00049.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, Митниця зазначила, що митну вартість товару не може бути визнано, оскільки містяться розбіжності.

Спірна партія товару поставлена за базисом поставки FOB (вільно на борту) "Інкотермс 2010". Із долученого до матеріалів справи коносаменту від 30.01.2018 №ZIMUSNY3387962 вбачається, що товар відправлений на борт судна 30.01.2018, номер контейнеру TGBU5767109, а тому до контрактної вартості товару віднесено вартість завантаження товару на борт судна в порту відправлення та відповідно суми витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України, відповідно до договору надання транспортно-експедиторських послуг від 28.02.2018 №28/02/18.

Відносини, з приводу яких виник даний спір регулюються Митним кодексом України (4495-17) .

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Надаючи правову оцінку правомірності стягнення з відповідача на користь позивача правничої допомоги. Суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За вимогами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 (v023p710-09) №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції досліджено та встановлено, що сторонами виконані умови договору про надання правничої допомоги, позивачем дійсно понесені витрати на оплату послуг адвоката у цій справі, враховано складність справи та співмірність з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що заявлена відповідачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною, зокрема, зі складністю справи, об`ємом виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони та погоджується з встановленим судом апеляційної інстанції розміром.

Колегія суддів не може прийняти посилання скаржника на не підтвердження понесених позивачем витрат, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем сплачено такі витрати за договором, що підтверджується відповідними документами, наявними у матеріалах справи та яким судом надано відповідну оцінку.

Верховний Суд також зазначає, що в силу приписів статті 134 КАС України законодавець пов`язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено обсяг робіт (наданих послуг) та понесення позивачем витрат, пов`язаних з виконанням таких робіт (наданих послуг), колегія суддів погоджується з висновками суду про задоволення вимог, визначених у заяві про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про співмірністю витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2018 залишити без змін.