990/175/23 Про визнання протиправною бездіяльність Презедента України у ненаданні відповіді на звернення особи та відмови звільнити з військової служби у зв`язку з втратою довіри до Верховного головнокомандувача Збройних сил України; зобов`язати Президента України звільнити особу з військової служби у зв`язку з втратою довіри до Верховного головнокомандувача Збройних сил України - 04.10.2023 Прийняття

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у ненаданні відповіді на його звернення від 27.06.2023 та відмови звільнити з військової служби у зв`язку з втратою довіри до Верховного головнокомандувача Збройних сил України;

- зобов`язати Президента України звільнити його з військової служби у зв`язку з втратою довіри до Верховного головнокомандувача Збройних сил України.

2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Єзерова А.А., Рибачука А.І., Стародуба О.П.

3. Ухвалою від 17.08.2023 Верховний Суд відкрив провадження у справі; призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

4. 04.09.2023 до Верховного Суду надійшов відзив відповідача від 28.08.2023.

5. 25.09.2023 надійшло окреме пояснення від позивача щодо обґрунтованості позовних вимог.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6 Суд оцінив надані сторонами докази і встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

7. 27.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Президента України із заявою про звільнення з військової служби.

8. Відповідно до штампу вхідної кореспонденції та трекінгу відправлень АТ "Укрпошта" вищезазначена заява надійшла та зареєстрована в Офісі Президента України 30.06.2023 за №22/041426-14.

9. Листом від 04.07.2023 № 22/041426-14 Офіс Президента України направив звернення позивача до Міністерства оборони України на розгляд за належністю, про що ОСОБА_1 повідомлено окремим листом від 04.07.2023 №22/041426-14.

10. Позивач з цим не погодився і звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

11. Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.12.2016 в журналі Wall Street Journal була надрукована стаття ОСОБА_2, в якій останній, на думку ОСОБА_1, веде пропаганду ідеї тотальної і самознищувальної капітуляції України у війні за свою свободу, незалежність і територіальну цілісність, частина якої тимчасово окупована іноземним агресором; проявляє неповагу до української національної гідності; посягає на честь громадян України, які відстоювали і відстоюють українську незалежність зі зброєю в руках; вбиває віру громадян України у свою державоспроможність; остаточно деморалізує українське суспільство та підриває довіру до України за кордоном як до країни, що не має стійких орієнтирів власного розвитку та керується кон`юнктурою та страхами у визначенні свого історичного шляху; нав`язує суспільству ідеї капітуляції в обмін на закінчення війни на Донбасі; порушує забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

12. Позивач вважає, що у статті ОСОБА_2 фактично пропонує українцям прихований акт капітуляції. Внаслідок пропаганди антиукраїнських ідей позивач зазнав моральної шкоди, яка виражається у відчутті неповаги до статусу учасника бойових дій - захисника Вітчизни та військової служби у лавах Збройних сил України.

13. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 3.235.200.000 грн в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, посилаючись на те, що згідно з Указом Президента України від 14.01.2015 №15/2015 "Про часткову мобілізацію" (15/2015) відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.01.2015 № 15 позивача як офіцера Збройних сил України було призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, яку він проходив в 501 окремому батальйоні морської піхоти (501 ОБМП) на посаді командира роти.

14. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.05.2019 та постановою Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № № 757/14149/17, у задоволенні позову було відмовлено.

15 09.03.2023 позивач звернувся до Президента України з проханням виконати вимоги присяги та основну, на думку ОСОБА_1, передвиборчу обіцянку відносно деолігархізації, зокрема, допомогти позивачу у вирішенні питання відшкодування моральної шкоди та ушкодження здоров`ю з боку олігарха ОСОБА_2 .

16. Листом від 17.03.2023 № 22/024512-14 з Офісу Президента України позивача було повідомлено про повернення його звернення, оскільки його розгляд не належить до повноважень Президента України.

17. Позивач направив Президенту України повідомлення про недовіру, в якому просив звільнити його з військової служби. У встановлений законом термін і на час подання цього адміністративного позову позивач не отримав відповіді на зазначене повідомлення про недовіру від 27.06.2023, що, на думку ОСОБА_1, є протиправною бездіяльністю.

Аргументи відповідача

18. 04.09.2023 з Офісу Президента України до Суду надійшов відзив.

19. Офіс Президента України зазначає, що немає протиправних дії або бездіяльності під час розгляду заяви ОСОБА_1 .

20. Позивач просив звільнити його з військової служби. Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Оскільки позивачу не присвоєно звання генерала (адмірала) чи прирівняного до нього військового звання, до повноважень Президента України не належить розгляд питання стосовно звільнення його з військової служби.

21. З цих підстав листом від 04.07.2023 № 22/041426-14 Офіс Президента України направив звернення позивача до Міністерства оборони України на розгляд за належністю, про що ОСОБА_1 повідомлено окремим листом.

22. Отже, відповідач діяв в межах наданих законодавством повноважень, а тому позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

IV. ВИСНОВКИ СУДУ

23. Суд оцінив обставини справи, наведені сторонами аргументи на обґрунтування позову та заперечення, та дійшов таких висновків.

24. Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР (393/96-ВР) ) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

25. Відповідно до ст. 5 Закону №393/96-ВР звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

26. Органи державної влади зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду (ст. 14 Закону № 393/96-ВР).

27. Водночас, ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що у разі якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

28. Указом Президента України від 20.06.2019 №417 "Питання забезпечення діяльності Президента України" (417/2019) було створено Офіс Президента України, який діє на основі Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом Президента України від 25.06.2019 №436 (436/2019) (далі - Положення).

29. Згідно з п. 1 Положення Офіс Президента України є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України.

30. За правилами пп. 22 п. 4 Положення Офіс Президента України, відповідно до покладених на нього завдань, організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.

31. Відповідно до п. 6 Положення Офіс Президента України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з органами Верховної Ради України та її Апаратом, Кабінетом Міністрів України та його Секретаріатом, Апаратом Ради національної безпеки і оборони України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, науковими та іншими установами, організаціями, а також із відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

32. Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, зокрема Президента України, може мати зовнішню форму поведінки (діяння), що полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

33. Тобто, бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 990/46/22).

34. Спір у цій справі виник щодо наявності у Президента України повноважень приймати рішення з питання звільнення з військової служби.

35. Частина 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Президент України є Главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України (254к/96-ВР) , прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції України).

37. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 106 Конституцій України Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави.

38. Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

39. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153 (1153/2008) , звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_1, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;

у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" (680-20) військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;

у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" (680-20) військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;

у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" (680-20) військовому званні - Президентом України.

40. Оскільки позивачу не присвоєно звання генерала (адмірала) чи прирівняного до нього військового звання, до повноважень Президента України не належить розгляд питання стосовно звільнення його з військової служби.

41. Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №6, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.

42. Листом від 04.07.2023 №22/041426-14 Офіс Президента України направив звернення ОСОБА_1 до Міністерства оборони України на розгляд за належністю. Про це ОСОБА_1 повідомлено окремим листом.

43. Отже, Президент України під час розгляду звернення позивача дотримався визначеної законодавством процедури та визначеного Законом № 393/96- ВР (393/96-ВР) строку, а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності у ненаданні відповіді на звернення від 27.06.2023.

44. Щодо зобов`язання Президента України звільнити позивача з військової служби у зв`язку з втратою довіри до Верховного головнокомандувача Збройних сил України, то вказана вимога також не підлягає задоволенню, адже, як було зазначено вище, вказане питання не належить до компетенції Президента України.

45. Оцінивши всі доводи у сукупності, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

46. З огляду на ст. 139 КАС України позивачу не відшкодовуються витрати зі сплати судового збору за подання цього позову.

Керуючись ст. 241- 246, 250, 255, 266, 295 КАС України, Суд, -

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.