Колегія суддів Судової палати в адміністративних 

справах Верховного Суду України у складі:

головуючого     Кривенка В.В.,

суддів:         Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., 

                Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі ОДПІ) справу за позовом закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта» (далі Товариство) до ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В січні 2008 року Товариство звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням зміни позовних вимог просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ОДПІ: від 25 травня 2007 року № 0002232301/0/1077, № 0000312302/0/89, № 0000322302/0/1078; від 9 серпня 2007 року №0002232301/1/1785, № 0000312302/1/128, № 0000322302/1/1786; від 29жовтня 2007 року № 0002232301/2/2454, № 0000312302/2/162, №0000322302/2/2456; від 14 січня 2008 року № 0002232301/3/45, №0000312302/3/01, № 0000322302/3/51.

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що винесені на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам законодавства України, а тому є нечинними.

Господарський суд Полтавської області постановою від 1 липня 2008року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2010 року, позов задовольнив.

У скарзі про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом підпункту 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), просить скасувати зазначені вище судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На обґрунтування скарги додано постанову Верховного Суду України від 8 грудня 2009 року у справі № 21-1573во09 (rs7417986) та ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 березня 2008 року у справі № К-10698/06, від 5 червня 2008 року у справі № К-12656/06 (rs1878141) , від 19 жовтня 2006 року у справі № К-10848/06 (rs418608) , від 9 липня 2009 року у справі № К-25174/06.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України ухвалою від 9 червня 2010 року допустила скаргу до провадження за винятковими обставинами.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити з таких підстав.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ОДПІ, при цьому, серед іншого, виходив із того, що Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) не містить положень про те, що продукція субєкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції. Крім того, доводи ОДПІ про ненаправленість діяльності Товариства на одержання прибутку та його збиткову діяльність спростовуються звітом про фінансові результати за наслідками фінансово-господарської діяльності Товариства, згідно з яким воно мало прибуток.

У судових рішеннях, на які посилається ОДПІ, обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2010 року, касаційний суд виходив із того, що товар був реалізований за цінами, нижчими від цін придбання такого товару, а відтак відсутні передбачені Законом № 334/94-ВР (334/94-ВР) та Законом № 168/97-ВР (168/97-ВР) підстави для включення сум податку на додану вартість, нарахованих у звязку з придбанням такого товару, до валових витрат та податкового кредиту.

Посилання ОДПІ на додану до скарги постанову Верховного Суду України від 8 грудня 2009 року у справі № 21-1573во09 (rs7417986) не заслуговують на увагу, оскільки при провадженні за винятковими обставинами перевіряється неоднакове застосування однієї й тієї самої норми права в рішеннях, винесених касаційним судом, а саме Вищим адміністративним судом України.

Таким чином, обставини справ, на рішення у яких посилається заявник, відмінні від обставин, що стали підставою для ухвалення судового рішення, про перегляд якого порушила питання ОДПІ. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС, Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, абзацом четвертим пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI (2453-17) «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області відмовити.

постанова (rs7417986) є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.