39/829-07 Про розірвання договору про дольову участь у будівництві - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Корпорації "Дагзбері, Iнк" ("Dugsbery іncorporated") на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року у справі № 39/829-07 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Закритого акціонерного товариства "Агра", м. Дніпропетровськ, до: Корпорації "Дагзбері, Iнк" ("Dugsbery іncorporated"), Сполучені Штати Америки, Сан-Франциско, Каліфорнія про розірвання договору про дольову участь у будівництві та стягнення 7 028 905 грн. збитків,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явилися;

відповідача -Корпорації "Дагзбері, Iнк" - Голковенко О.Л. (дов. № 2217 від 05.10.2007 р.);

У листопаді 2007 року позивач -Закрите акціонерне товариство "Агра" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Корпорації "Дагзбері, Iнк" ("Dugsbery іncorporated") про розірвання договору про дольову участь у будівництві та стягнення 7 028 905 грн. збитків.

Вказував, що 17 жовтня 2006 року між ним (підрядником) та Корпорацією "Дагзбері, Iнк" (замовником) укладено договір про дольову участь у будівництві, згідно умов якого позивач зобов'язався здійснити будівництво багатофункціонального комплексу будівель цивільного і житлового призначення та передати відповідачеві офісні приміщення сумарною проектною площею 1800 кв. м. у новозбудованому комплексі, а відповідач прийняв на себе зобов'язання передати позивачеві під знесення двоповерховий нежитловий будинок з підвалом літера "Б-2" по проспекту Карла Маркса, 47, площею 681,4 кв.м. та надати згоду на оформлення на позивача права землекористування земельною ділянкою по проспекту Карла Маркса, 47, на період будівництва багатофункціонального комплексу будівель.

Посилаючись на ту обставину, що 3 квітня 2007 року відповідачем відчужено нежитловий будинок № 47 по проспекту Карла Маркса на користь Корпорації "Кепітал Iнвестментс Груп Iнк", що унеможливило виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та завдало йому збитки, позивач просив розірвати договір про дольову участь у будівництві від 17 жовтня 2006 року та стягнути з відповідача 7 028 905 грн. збитків.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Корпорації "Дагзбері, Iнк", в тому числі на об'єкти нерухомості: нежитлове приміщення в буд. № 55 по пр. Пушкіна у м. Дніпропетровську; нежитлове приміщення в буд. № 58 по вул. Комсомольська у м. Дніпропетровську; нежитлове приміщення в буд. № 55 по пр. Карла Маркса у м. Дніпропетровську; нежитлове приміщення в буд. 91 по пр. Карла Маркса у м. Дніпропетровську.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2007 року (суддя Ліпинський О.В.) вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Корпорації "Дагзбері, Iнк", а саме: на нежитловий будинок літ. Г-2 під № 91 по пр. Карла Маркса у м. Дніпропетровську та нежитлові приміщення в житловому будинку літ. А-5 під № 55 по пр. Карла Маркса у м. Дніпропетровську (підвали - № 92 /поз. 1-48/ і на 1-му поверсі - № 125 /поз. 1-37).

Ухвала мотивована посиланнями на ст.ст. 66, 67 ГПК України (1798-12) та наявністю підстав до задоволення клопотання ЗАТ "Агра" про забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року (колегія суддів у складі: Євстигнеєва О.С. -головуючий, Лотоцької Л.О., Бахмат В.М.) ухвалу змінено.

Постановлено накласти арешт на майно Корпорації "Дагзбері, Iнк.", а саме: на нежитловий будинок літ. Г-2 під № 91 по пр. Карла Маркса у м. Дніпропетровську та на дев'ятиповерхову адміністративну будівлю, трансформаторну станцію, складські приміщення та двоповерховий виставковий зал під № 55 по пр. Пушкіна у м. Дніпропетровську.

В іншій частині ухвалу Гоподарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що викладені у клопотанні обставини є підставою забезпечення позову, оскільки у випадку вчинення відповідачем будь-яких дій щодо розпорядження цим майном, виконання судового рішення може бути неможливим чи ускладненим.

В частині зміни ухвали місцевого суду, постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що нежитлові приміщення в житловому будинку літ. А-5 під № 55 по пр. Карла Маркса, на які накладено арешт ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2007 року не належать на праві власності Корпорації "Дагзбері, Iнк.".

У касаційній скарзі Корпорація "Дагзбері, Iнк", посилаючись на порушення судом ст.ст. 66, 67 ГПК України (1798-12) , просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 66 ГПК України (1798-12) , господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження по справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України (1798-12) передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, заборони відповідачеві вчиняти певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно Iнформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.06р. № 01-8/2776 (v2776600-06) при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про наявність підстав до забезпечення позову, місцевий господарський суд, у відповідності до вимог ст. 66, 67 ГПК України (1798-12) виходив з того, що право власності на спірні об'єкти зареєстровані за відповідачем і у випадку вчинення останнім будь-яких дій щодо розпорядження цим майном, виконання судового рішення може бути неможливим чи ускладненим.

При цьому судами встановлено, що відповідач є іноземним підприємством, яке не має на території України рахунків в національних банківських установах, але має відповідне нерухоме майно.

Таким чином, зважаючи на те, що даний спір носить майновий характер, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано зробив припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути або зменшитись, що ускладнить виконання рішення суду в майбутньому, а отже і правомірно наклав арешт на майно, виходячи із предмету позову.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в межах заявлених позовних вимог є обгрунтованими, відповідають законодавству та встановленим обставинам справи.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правомірно змінив ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на нежитлові приміщення в житловому будинку літ. А-5 під № 55 по пр. Карла Маркса, так як під час розгляду справи в апеляційному проваджені судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2005 року у справі № 25/57(Д12/9-Д10/43), залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 20 червня 2006 року, зазначені нежитлові приміщення були повернуті із незаконного володіння корпорації "Дагзбері, Iнк." до державної власності Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області.

З огляду на викладене, висновки Дніпропетровського апеляційного господарського суду про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Корпорації "Дагзбері, Iнк.", а саме: на нежитловий будинок літ. Г-2 під № 91 по пр. Карла Маркса, у м. Дніпропетровську та на будівлю під № 55 по пр. Пушкіна у м. Дніпропетровську, до вирішення спору в господарському суді є обгрунтованими, відповідають законодавству та встановленим обставинам справи.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 66, 67 ГПК України (1798-12) не знайшли свого підтвердження при розгляді касаційної скарги та спростовуються матеріалами справи.

Iнші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , і тому до уваги не беруться.