Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кривди Д.С. -(доповідача у справі),

суддів:

Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромулюс Плюмахер"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 року

у справі

№16/128 господарського суду Закарпатської області

за позовом

ТОВ "Ромулюс Плюмахер"

до

Відкритого акціонерного товариства "Закарпатський арматурний завод"

про

стягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача:

не з'явились

відповідача:

Микитенко I.В. -керівник, Тафічук Ф.Ф. - за довіреністю від 20.05.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.04.2007р. (суддя Васьковський О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2008р. (судді Якімець Г.Г. -головуючий, Дубник О.П., Зварич О.В.), в позові про відшкодування збитків та стягнення 3% річних із простроченого платежу відмовлено повністю; судові витрати покладено на позивача.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.09.2002 між ВАТ "Закарпатський арматурний завод" (постачальник) та ТОВ "Ромулюс Плюмахер" (покупець) укладено контракти №01/В та №02/В.

Предмет контракту №01/В - поставка в 2003 році готової продукції згідно додатку №1, додатку №2, які згідно п.п.1.1 зазначеного контракту є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно додатку №1 у переліку поставки значаться лопати в асортименті кількістю 280000 штук на загальну суму 282595 Євро.

Предмет контракту №02/В - поставка в 2003 році готової продукції згідно додатку №1, додатку №2, які згідно п.п.1.1 контракту №02/В є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно додатку №1 у переліку поставки значаться лопати та граблі в асортименті кількістю 440000 штук на загальну суму 322080 Євро, у Додатку №2 мотички в асортименті кількістю 190000 штук на загальну суму 108400 Євро.

Відповідно до п.10.1 контрактів, зміни та доповнення до вказаних вище контрактів дійсні у випадку, якщо викладені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до умов п.3.2 зазначених контрактів, позивач здійснював попередню оплату товару.

Сума попередньої оплати, що не була забезпечена відповідними поставками, як стверджує позивач, складає 87512,64 Євро.

У відповідності до п.4 контракту №01/В постачальник поставляє готову продукцію на умовах ЕХW "Франкозавод" смт.Кобилецька Поляна. Доставка здійснюється транспортом покупця на фірму "Фагус I -Словакія", Словакія.

Згідно п.4 контракту №02/В поставчальник поставляє готову продукцію на умовах ЕХW "Франкозавод" смт.Кобилецька Поляна.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи від 15.03.2007р. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, проведеної у даній справі, за спірними контрактами позивач перерахував відповідачу 113420,95 Євро. Докази перерахування вказаної суми коштів містяться у матеріалах справи і відповідач не заперечує щодо факту отримання вказаних коштів (а.с.29-58).

При цьому експертом зроблено висновок, що у зв'язку із відсутністю первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують поставку відповідачем товару позивачу, не надається можливим визначити кількість товару поставлену відповідачем згідно контрактів №01/В та №02/В від 27.09.02р. З посиланням на Положення про вантажну митну декларацію, затверджену Кабінетом Міністрів України від 09.06.1997р. №574 (574-97-п) , експерт вказує, що вантажно-митна декларація не є первинним документом бухгалтерського обліку.

На підтвердження поставок товару на суму 164755 Євро за контрактами №01/В, №02/В відповідач надав вантажні митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні, інвойси, які додані до матеріалів справи (а.с.78-152 т.1).

На звернення відповідача №1151/2007-6232 П\Т від 01.02.2008 року до митного органу Словаччини останній листом №11492/2008-5337 від 07.03.2008 року підтвердив факт розмитнення поставок та навів всі розмитнені поставки здійснені ВАТ "Закарпатський арматурний завод" фірмі "Фагус-I-Словакія" для ТОВ "Ромулюс Плюмахер", зокрема, митне управління на підставі записів, які знаходяться у реєстраційному центрі управління Міхаловіце і реєстраційному центрі Митного управління Прешов у відношенні до фактур і митних декларацій: фактура №1 від 17.03.2003 року і СМК №1272640, фактура №2А від 28.03.2003 року і фактура №2 від 28.03.2003 року та СМК №1290053, фактури №3, №ЗА від 23.04.2003 року та СМК №1423189, фактури №4, №4А від 20.05.2003 року та СМК №6/п від 20.05.2003 року, фактури №5, №5А від 09.06.2003 року та СМК №1604371, фактури №6, №6А від 25.06.2003 року та СМК №1604377, фактури №7, №7А від 21.07.2003 року та СМК №1593397, фактури №8, №8А від 16.09.2003 року та СМК №1593374, фактури №9, №9А від 30.09.2003 року та СМК №1176797, фактури №10А від 28.10.2003 року, 14.01.2004 року, фактури №16 від 12.01.2004 року, фактури №10 від 28.10.2003 року та СМК №1176779, фактури №11, №11А від 21.01.2003 року та СМК №1208097, фактури №13, №13А від 05.2003 року та СМК №1203382, фактури №15 №15А від 29.12.2003 року та СМК №1920083 повідомляє, що товар, вказаний у вище наведених фактурах був отриманий вказаною вище фірмою у Словаччині і митно оформлений в рамках активного спрощеного режиму, при чому режим був відповідно розрахований і закінчений, що не заперечує позивач.

Натомість позивач надав листа адресованого фірмі FAGUS-I SLOVAKIA від 12.03.2008 року для підтвердження факту отримання товару, що мав бути поставлений позивачу, але, на думку останнього, не був поставлений відповідачем, вартість якого і становить суму позову.

Суди попередніх інстанцій дослідили вказаний лист і встановили, що в таблиці, яка міститься у вказаному листі, в графі вид товару, кількість та вартість у пунктах 1-9 зазначено: листова сталь st.45 t - 1,3 мм, 2,0мм, 165000 кг на суму 78835 Євро; компоненти для штикових і совкових лопат, 2495 Євро, виробництво компонентів для штикових і совкових лопат і граблів, 12439 Євро; компресор, 1 шт., 1780 Євро; порошкова фарба, 453 - 2473,38 Євро; листова сталь st.3 t - 1,3 мм, 2016 кг - 881,83 Євро, сталевий квадрат st.38 х 8 мм, 5000 кг -2325,27 Євро, листова сталь st.3 t -2 мм, 6000 кг - 2077,02 Євро, вагою 13016 кг на суму 5284,12 Євро; листова сталь st. 3 t - 2 мм, 18000 кг - 6271,53 Євро, порошкова фарба RAL 3020, 500 кг - 2187,68 Євро, вагою 18500 кг на суму 8459,21 Євро; сталевий квадрат, 4500 кг, 2398 Євро.

Однак, предмет контракту №01/В - поставка в 2003 році готової продукції згідно додатку №1, додатку №2. Згідно додатку №1 у переліку поставки значаться лопати в асортименті кількістю 280000 штук на загальну суму 282595 Євро.

Предмет контракту №02/В - поставка в 2003 році готової продукції згідно додатку №1, додатку №2. В додатку №1 у переліку поставки значаться лопати та граблі в асортименті кількістю 440000 штук на загальну суму 322080 Євро, у Додатку №2 мотички в асортименті кількістю 190000 штук на загальну суму 108400 Євро.

Види товарів, які позивач вважає неотриманими у вказаних додатках не зазначені, тобто їх поставка контрактами не передбачена.

Пунктами 10.1 контрактів №01/В та №2/В визначено, що зміни та доповнення до даного контракту дійсні у тому випадку, якщо вони викладені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

При цьому суди встановили, що сторони інші додатки до контрактів не підписували. Змін та доповнень до зазначених вище контрактів, а саме про поставку сировини, яка перерахована у листі позивача від 12.03.2008 року, сторонами не вносилось.

Доводи позивача про відмову відповідача передати товар на площах свого підприємства на суму попередньої оплати перерахованої за спірним контрактам є безпідставними з огляду на вищенаведене та відсутність належних та допустимих доказів існування таких обставин у ході виконання контрактів. Не знайшли свого належного (доказового) підтвердження і посилання позивача на неодноразові вимоги до відповідача здійснити поставку товару або повернути отримані в якості передоплати кошти. Як належним чином не обгрунтовані, суд правомірно не взяв до уваги усні пояснення позивача щодо порушення постачальником (відповідачем) вимог щодо якості поставлених за спірними контрактами товарів.

Посилання позивача на проект акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 25.03.04р., а також висновок експерта, що такий документ не відповідає даним змісту документів бухгалтерського облік позивача та відповідача, які супроводжують контракти №01/В та №02/В від 27.09.02р. не є належними доказами у підтвердження позовних вимог з підстав заявлених позивачем, а також враховуючи встановлені судом обставини щодо розрахунків та поставок товарів за спірними контрактами.

Таким чином, судами встановлено обставини поставки відповідачем товару позивачеві на суму попередньої оплати, на виконання контрактів №01/В та №02/В від 27.09.02 року, що підтверджуються відповідними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 року у справі №16/128 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.