160/12276/20 Про визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії з атестації прокурорів про неуспішне проходження особою атестації за результатами складання іспиту, скасувати наказ про звільнення особи з посади в обласній прокуратурі, поновити особу на посаді, та стягнення з Офісу генерального прокурора на користь особи середній заробіток за час вимушеного прогулу - 03.10.2023 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офісу Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора і Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року (головуюча суддя Кадникова Г.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (головуюча суддя Добродняк І.Ю., судді Бишевська Н.А., Семененко Я.В.),

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - Сьома кадрова комісія) і Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії від 15.07.2020 №12 про неуспішне проходження ним атестації за результатами співбесіди;

2) визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 19.08.2020 №1009к про його звільнення з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 31.08.2020;

3) поновити його в Дніпропетровській обласній прокуратурі на рівнозначній посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області з 01.09.2020;

4) стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури заробітну плату за час вимушеного прогулу за кожен місяць вимушеного прогулу пропорційно середньому заробітку.

2. Позов обґрунтував тим, що висновок Сьомої кадрової комісії про його невідповідність вимогам професійної компетенції, професійної етики і доброчесності є необґрунтованим, оскільки відповідачем не зазначено, на підставі яких документів такий висновок зроблений, та яким чином прийняття процесуальних рішень і вчинення процесуальних дій у кримінальних провадженнях може свідчити про невідповідність цим критеріям. Наведене, на думку позивача, вказує на незаконність його звільнення з посади.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії від 15.07.2020 №12 про неуспішне проходження прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 19.08.2020 № 1009к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури з 31.08.2020. Поновлено ОСОБА_1 в Дніпропетровській обласній прокуратурі на рівнозначній посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області з 01.09.2020. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.09.2020 по день фактичного поновлення на роботі.

4. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскаржуване рішення Сьомої кадрової комісії не відповідає вимозі обґрунтованості з огляду на відсутність належного підтвердження тих обставин і мотивів, з яких це рішення прийнято. Скасування вказаного рішення, за висновком судів, тягне за собою скасування наказу про звільнення позивача з посади та задоволення решти похідних позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційних скаргах Офіс Генерального прокурора і Дніпропетровська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просять скасувати ухвалені судові рішення та прийняте нове, яким відмовити в задоволенні позову.

6. За доводами відповідачів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, наразі відсутній висновок Верховного Суду з питань застосування пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (113-20) (далі - Закон №113-IX (113-20) ) щодо визначеного цим Законом імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, пунктів 9, 11 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX (113-20) - щодо проведення атестації кадровими комісіями, пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) - щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 (далі - Порядок №233) - щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора.

7. Також підставою касаційного оскарження судових рішень відповідачі зазначили неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) при поновленні позивача на роботі та не врахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, що викладені, зокрема, в постановах від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, від 20.01.2021 у справі №640/18679/18, від 30.08.2021 у справі №640/8497/20, від 27.10.2021 у справі №340/3563/20 та інших.

8. Позивач не подав відзивів на касаційні скарги.

9. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

10. Із квітня 2006 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України, з 07.05.2020 - на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації діяльності прокуратури Дніпропетровської області.

11. На виконання пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-IX (113-20) ОСОБА_1 11 жовтня 2019 року подав на ім`я Генерального прокурора заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

12. Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

13. У зв`язку із цим позивача було допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

14. За результатами співбесіди Сьома кадрова комісія ухвалила рішення від 15.07.2020 №12 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації з мотивів виникнення у комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.

15. На підставі вказаного рішення наказом прокурора Дніпропетровської області від 19.08.2020 №1009к позивача звільнено з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації діяльності прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31.08.2020.

V. Позиція Верховного Суду

16. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Касаційне провадження у цій справі відкрито з двох підстав: на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України в межах доводів відповідачів про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права в частині визначення дискреції кадрових комісій під час ухвалення рішення за результатом проведення співбесіди з прокурорами, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, та на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в межах доводів відповідачів про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 235 КЗпП України в частині визначення посади, на якій позивач підлягає поновленню, що не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування наведених норм матеріального права в подібних правовідносинах.

18. Аналізуючи доводи касаційних скарг щодо дискреції кадрових комісій під час проведення атестації прокурорів, слід зазначити, що Верховний Суд на час розгляду цієї справи вже сформував правову позицію щодо перевірки дискреції кадрової комісії під час проведення співбесіди на третьому етапі атестації прокурорів, процедура проведення якого визначена пунктом 9 розділу IV Порядку №221, зокрема, у постановах від 20 липня 2022 року (справа №640/1083/20), від 22 вересня 2022 року (справа №200/7541/20-а), від 29 вересня 2022 року (справа №260/3026/20), від 20 жовтня 2022 року (справа №140/17496/20 та 640/18156/20), від 06 жовтня 2022 року (справа №640/777/20), від 24 жовтня 2022 року (справа №640/1358/20), від 03 листопада 2022 року (справа №640/1088/20), від 08 листопада 2022 року (справа №640/1559/20), від 17 листопада 2022 року (справа №280/7188/20).

19. Також Верховний Суд у вказаних постановах висловив правову позицію щодо застосування пунктів 7, 9, 11, 12, 15, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ (113-20) в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди), щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а також, що рішення цього органу [кадрової комісії] можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить його дискреційним повноваженням під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.

20. Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у частині наданої ними оцінки спірному рішенню кадрової комісії на предмет його відповідності визначеним у статті 2 КАС України критеріям, колегія суддів керується таким.

21. З 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (113-20) , який був спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів.

22. Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Закону № 113-ІХ (113-20) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

23. Пунктом 12 Розділу ІІ Закону № 113-ІХ (113-20) визначено, що предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

24. У пункті 13 Розділу ІІ Закону № 113-ІХ (113-20) зазначено, що атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

25. Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

26. У пунктах 2 і 8 розділу IV Порядку №221 передбачено, що до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

27. Приписами пункту 9 розділу IV Порядку №221 обумовлено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

28. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно) (пункт 10 розділу IV Порядку №221).

29. За змістом пункту 11 розділу IV Порядку №221 дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

30. Відповідно до пункту 12 розділу IV Порядку №221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

31. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (пункт 14 розділу IV Порядку №221).

32. За правилами пунктів 15 і 16 розділу IV Порядку №221 після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

33. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ОСОБА_1 успішно пройшов перші два етапи атестації. Водночас за результатом проходження третього етапу атестації (співбесіди) Сьома кадрова комісія ухвалила рішення від 15.07.2020 №12 про неуспішне проходження ним атестації.

34. Як зазначено у вказаному рішенні, на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, виходячи з таких обставин:

- під час співбесіди та виконання практичного завдання прокурор продемонстрував низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння уміннями та навичками, недостатній рівень знань основних положень Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про прокуратуру", законодавства та правозастосовної практики у сфері кримінального права і процесу, а також відсутність професійної мотивації;

- у 2019 році ОСОБА_1 перешкоджав стороні захисту у кримінальному проваджені №42017040000001323 у проведенні судово-економічної експертизи шляхом ненадання документів, необхідних для проведення експертизи;

- був присутній під час затримання та обшуку, не маючи жодного процесуального статусу у вказаному провадженні;

- внаслідок відмови в задоволенні клопотання про арешт майна повернув власнику вилучені грошові кошти у сумі 1353500,00 грн, які вилучено під час обшуку 17.08.2017 автомобіля у кримінальному провадженні №42017040000000810, хоча згідно з протоколом обшуку вилучено грошові кошти в сумі 1653555,00 грн, їх вартісна різниця складає 300055,00 грн.

35. З урахуванням вказаних обставин та з посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 19 Закону України "Про прокуратуру", статті 11, 16, 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, комісія дійшла висновку, що прокурор ОСОБА_1 не пройшов успішно атестацію.

36. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій мотивовано виходили з того, що процес та результат атестації повинні бути зрозумілими як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема прокурору, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати професійний прокурорський корпус, якому довіряло б суспільство, то обґрунтованість/умотивованість та зрозумілість рішення щодо відповідності прокурора вимогам професійності та доброчесності є необхідною для цього умовою та гарантією. Лише у разі наведення кадровою комісією обґрунтованих мотивів можливо перевірити правомірність процедури атестації та ухваленого рішення (як форми зовнішнього вираження дискреційних повноважень державного органу). Саме у такий спосіб може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

37. Отже, рішення кадрової комісії за результатом третього етапу атестації, наслідком якого є звільнення прокурора з посади, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів (з посиланням на конкретні докази та обставини) прокурор не відповідає займаній посаді та, відповідно, підлягає звільненню.

38. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а, від 02 грудня 2021 року у справі №280/5176/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/154/20.

39. Аналізуючи спірне рішення Сьомої кадрової комісії, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що це рішення зводиться до констатації певних фактів, без посилання на належні і допустимі докази, якими такі факти підтверджуються, та оцінки пояснень і документів, поданих позивачем на запит кадрової комісії на спростування відповідних обставин.

40. Так, висновок про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимозі професійної компетентності за результатом співбесіди та виконання практичного завдання кадрова комісія обґрунтувала шаблонними фразами про низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння уміннями та навичками, недостатній рівень знань основних положень Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про прокуратуру", законодавства та правозастосовної практики у сфері кримінального права і процесу, а також відсутність професійної мотивації, не навівши при цьому жодного конкретного прикладу з відповідей прокурора на практичне завдання чи на запитання членів комісії, який би давав підстави для такого висновку.

41. Водночас, указавши про недоброчесність і неетичність поведінки позивача, кадрова комісія не розмежувала, які з описаних нею процесуальних дій і рішень прокурора ОСОБА_1 у кримінальних провадженнях свідчать про його невідповідність критерію доброчесності, а які - професійної етики, не зазначила, що є джерелом відповідної інформації, які дані з цього приводу досліджувалися комісією та були нею враховані, а які відхилені тощо.

42. При цьому судами слушно враховано, що рішень компетентних органів, які би підтверджували вчинення позивачем дисциплінарного проступку, порушення ним норм чинного законодавства під час виконання покладених на нього обов`язків прокурора, учасниками цієї справи суду не надано.

43. За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про невстановлення Сьомою кадровою комісією обставин, досліджених у рамках процедури атестації, які би давали підстави для судження комісії про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що вказує на необґрунтованість ухваленого нею рішення від 15.07.2020 №12 та є підставою для його скасування.

44. У зв`язку з цим судами обґрунтовано задоволено й позовну вимогу про скасування наказу прокурора Дніпропетровської області від 19.08.2020 №1009к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора, який прийнятий на підставі рішення Сьомої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, та похідні позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного права позивача: про поновлення його на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

45. Поряд із цим, при визначенні органу прокуратури, в якому має бути поновлений позивач, суди попередніх інстанцій не врахували такого.

46. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

47. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

48. Виключенням із цього правила є норма статті 240-1 КЗпП України, яка передбачає, що в разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, то орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та одночасно визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

49. Таким чином, у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.

50. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 06.03.2019 у справі №824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі №826/751/16, від 27.06.2019 у справі №826/5732/16, від 26.07.2019 у справі №826/8797/15, від 09.10.2019 у справі №П/811/1672/15, від 12.09.2019 у справі №821/3736/15-а, від 22.10.2019 у справі №816/584/17, від 07.07.2020 у справі №811/952/15 та інших, у тому числі тих, на які послалися відповідачі у касаційних скаргах.

51. Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_1 в Дніпропетровській обласній прокуратурі на рівнозначній посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, уважав цей спосіб поновлення порушеного права позивача належним і найбільш ефективним, з огляду на те, що прокуратура Дніпропетровської області була лише перейменована в Дніпропетровську обласну прокуратуру, без проведення будь-яких інших організаційних дій, які би свідчили про створення нового органу прокуратури або його реорганізацію.

52. Проте перейменування прокуратури Дніпропетровської області в Дніпропетровську обласну прокуратуру, що не пов`язано із її припиненням (ліквідацією) як юридичної особи, не є обставиною, з якою стаття 240-1 КЗпП України пов`язує неможливість поновлення працівника на попередній роботі.

53. У разі зміни внутрішньої (організаційної) структури установи (ліквідації одного структурного підрозділу із створенням або без створення іншого структурного підрозділу, змін в найменуванні установи, підрозділу або посади тощо) незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на тій посаді, яку він обіймав на момент звільнення, після чого роботодавець зобов`язаний вчинити дії щодо працевлаштування такого працівника з урахуванням змін, що відбулися.

54. Водночас поновлення позивача на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить єдиному можливому способу захисту його порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права позивача може викликати новий спір з приводу визначення "рівнозначної" посади та відповідного структурного підрозділу, де така посада передбачена.

55. Рішення суду має бути якомога повним, зрозумілим та чітким. Чіткість рішення передбачає, зокрема, чіткість вжитих у судовому рішенні термінів та їх співвідношення з поняттями, які вони позначають. Судове рішення не повинно містити положень, які б ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

56. Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про поновлення ОСОБА_1 в Дніпропетровській обласній прокуратурі на посаді, яка є рівнозначною посаді, яку він обіймав станом на день звільнення у прокуратурі Дніпропетровської області, не ґрунтуються на правильному застосуванні частини першої статті 235 КЗпП України, що в силу частини четвертої статті 351 КАС України є підставою для зміни судових рішень у відповідній частині шляхом поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі, якою є посада прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області.

57. Таким чином, доводи касаційних скарг знайшли своє підтвердження лише в частині вирішення позовної вимоги про поновлення позивача на посаді.

58. В іншій оскаржуваній частині суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

59. З огляду на результат касаційного розгляду справи та відсутність документального підтвердження понесення позивачем будь-яких судових витрат у суді касаційної інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора і Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Змінити рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, виклавши абзац четвертий його резолютивної частини у такій редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області з 01 вересня 2020 року".