520/28312/21 Про скасування постанови державної виконавчої служби про накладення штрафних санкцій - 03.10.2023 Прийняття

за позовом Виконавчого комітету Куп`янської міської ради Харківської області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді - Катунов В.В., Бершов Г.Є.),

І. Рух справи

1. У грудні 2021 року Виконавчий комітет Куп`янської міської ради Харківської області (далі - ВК Купянської міськради) звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі - ВПВР Управління ЗПВР у Харківській області Східного МРУ МЮ (м.Харків)) в якому просив скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у Харківській області Східного МРУ МЮ (м.Харків) від 22 грудня 2021 року ВП НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

2. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про залучення його до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє вимог на предмет спору, на стороні відповідача, вмотивоване тим, що оскаржена постанова органу ДВС прийнята у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, відкритого за його заявою та у його інтересах, як стягувача.

3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 відмовлено.

4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року позов задоволено. Скасовано постанову старшого державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у Харківській області Східного МРУ МЮ (м.Харків) від 22 грудня 2021 року ВП НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

5. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.

5.1. В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 також навів обґрунтування та заперечення щодо ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року про відмову залучити його до участі у справі, як третю особу на стороні відповідача.

6. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ВПВР Управління ЗПВР у Харківській області Східного МРУ МЮ (м.Харків).

7. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

8. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові.

9. У лютому 2023 року ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання розподілу судових витрат, так як ним сплачено судовий збір у розмірі 3405,00 грн за подання апеляційної скарги.

10. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено на підставі статті 139 КАС України.

11. Предметом спору у цій справі є правомірність постанови органу ДВС про накладення штрафу.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

12. 22 червня 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення та вирішити питання розподілу судових витрат.

12.1. Скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги положення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), статтю 1 Протоколу до Конвенції та неправильно застосовано приписи статей 3, 6, частину шосту статті 7, частини восьму, одинадцяту статті 139 КАС України і висновок Верховного Суду щодо цих норм відсутній.

12.2. Заявник також посилається на практику Європейського суду з прав людини та указує, що незважаючи на правила частини одинадцятої статті 139 КАС України, обов`язок сплатити судовий збір було покладено на нього судом апеляційної інстанції, як умова доступу до апеляційного розгляду справи. Ураховуючи те, що саме його апеляційну скаргу задоволено, відсутність у законі відповідної норми про відшкодування судових витрат, не є підставою для відмови у їхньому відшкодуванні.

12.3. Також ОСОБА_1 зазначає, що він є фізичною особою, залученою до участі у розгляді справи, як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, на захист прав, свобод, інтересів та обов`язків якої апеляційний суд ухвалив нове рішення, що відповідає справедливому розгляду справи відповідно до статті 6 Конвенції, тому за аналогією закону мають бути застосовані частини восьма, одинадцята статті 139 КАС України, згідно з якими сплачений ним судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок коштів позивача - суб`єкта владних повноважень.

13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

14. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судом норм процесуального права, зокрема, правильності застосування положень статей 139, 252 КАС України.

15. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 26 липня 2023 року направлено учасникам справи 27 липня 2023 року та отримано ними, проте відзиви на касаційну скаргу від ВК Купянської міськради та ВПВР Управління ЗПВР у Харківській області Східного МРУ МЮ (м.Харків) не надійшли.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

16. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.

17. Питання розподілу судових витрат між учасниками справи в адміністративному процесі регламентовано статтею 139 КАС України.

18. За умовами частин другої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

19. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).

20. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 КАС України).

20.1. Отже, як свідчить зміст указаних норм КАС України (2747-15) , за загальним правилом, право на відшкодування витрат зі сплати судового збору мають учасники справи (сторони та треті особи, які не є суб`єктами владних повноважень), якщо відповідне судове рішення ухвалено на їх користь, за умови, якщо таку заяву подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

21. За приписами частини першої статті 293 КАС України, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. У такому випадку ці особи користуються таким же обсягом прав що й інші учасники справи, включаючи право на відшкодування понесених ними судових витрат.

21.1. Наведе правове регулювання свідчить про те, що право на відшкодування витрат зі сплати судового збору мають як учасники справи (сторони та треті особи, які не є суб`єктами владних повноважень), так і особи, які не були учасниками справи під час провадження у суді першої інстанції, однак звернулися з відповідними апеляційними скаргами, якщо судом апеляційної інстанції відповідне судове рішення ухвалено на їх користь. Виключенням з цього правила є приписи частини одинадцятої статті 139 КАС України.

22. Частиною одинадцятою статті 139 КАС України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

22.1. Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

23. Таку правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у справах №№821/410/17, 808/2832/17 та 580/3023/20.

24. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у суді першої інстанції заявляв клопотання про залучення його до участі у розгляді справи, як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, в якому йому відмовлено. Апеляційну скаргу на судове рішення він подав, як особа, чиї права та інтереси це рішення суду першої інстанції зачипає. Ці ж обставини заявник підтвердив у касаційній скарзі. Крім того, постановою суду апеляційної інстанції відмовлено у позові і це судове рішення не підлягає виконанню у розумінні норм Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

25. Водночас, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не відповів на аргументи апеляційної скарги щодо неправомірності ухвали суду першої інстанції про відмову у залученні заявника третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

26. У касаційній скарзі ОСОБА_2, послаючись на приписи частини четвертої статті 6 КАС України, зазначив про відсутність нормативного врегулювання правовідносин, у разі якщо судові витрати понесено у справі за позовом одного суб`єкта владних повноважень до іншого. Приписи частини одинадцятої статті 139 КАС України це питання, на його думку, не вирішують.

27. Відповідаючи на це питання, Верховний Суд зазначає наступне.

28. Частиною шостою статті 7 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

29. Ураховуючи те, що у цій справі, ОСОБА_1 підтримував позицію відповідача, який є суб`єктом владних повноважень та заперечував проти заявлених позовних вимог, що підтверджується його клопотанням від 05 січня 2022 року та змістом апеляційної та касаційної скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що за таких обставин, необхідно виходити із приписів частини одинадцятої статті 139 КАС України та відповідно до правових позицій Верховного Суду, сформованих у справах №№821/410/17, 808/2832/17 і 580/3023/20, що відповідає загальним засадам адміністративного судочинства.

30. Тому, з огляду на підтримку ОСОБА_1 заперечень відповідача заявленим позовним вимогам та обсягу судових витрат, що складаються лише із судового збору, відсутні підстави для їхнього розподілу та ухвалення судом апеляційної інстанції додаткової постанови.

31. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139, 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року залишити без задоволення.