120/439/23 Про повернення без розгляду апеляційної скарги, яка була залишена без руху - 02.10.2023 Прийняття

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вороновицької селищної ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2023 позовну заяву повернуто ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

3. Не погодившись з такою ухвалою, позивач оскаржив її до Сьомого апеляційного адміністративного суду у якій просив її скасувати.

4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2023 у цій справі.

5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2023 залишено без руху з огляду на те, що після відкриття апеляційного провадження у Сьомого апеляційного адміністративного суду виникли сумніви у тому, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має на це право, що у свою чергу може бути наслідком закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 305 КАС України.

6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2023 у цій справі повернуто.

7. 23.05.2023 до Сьомого апеляційного адміністративного суду повторно надійшла апеляційна скарга на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2023, подана від імені ОСОБА_1 .

8. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2023 залишено без руху.

9. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2023 у цій справі повернуто.

10. Не погодившись із такою ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції, керувався тим, що станом на 19.06.2023 вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 позивачем не виконані.

12. Своєю чергою, залишаючи без руху вдруге подану апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначав, що вже наявні у матеріалах цієї справи документи та матеріали апеляційної скарги від 23.05.2023 не підтверджують того, що апеляційна скарга від 23.05.2023 подана та підписана особою, яка має на це право. Також у порушення статті 94 КАС України, пунктів 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, додана до апеляційної скарги копія посвідчення ОСОБА_1 не засвідчена із урахуванням наведених правил.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Заявник мотивує вимоги касаційної скарги порушеннями судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що судом невірно застосовано положення статті 94 КАС України та Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , не враховано, що позивач не має повноважень на засвідчення копій документів, автором яких він не є.

14. Щодо підпису на апеляційній скарзі скаржник зазначає, що без проведення почеркознавчої експертизи висновки суду апеляційної інстанції про неналежність підпису ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

16. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України. Проте, таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.

17. Статтею 296 КАС України встановлено вимоги до апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких, апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

18. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

19. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 298 КАС України).

20. Для застосування пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України суди апеляційної інстанції мають з`ясувати на підставі доданих до апеляційної скарги матеріалів наявність у особи, що її підписала, адміністративної процесуальної дієздатності, повноваження її підписувати.

21. Повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, апеляційний суд виходив з того, що у встановлений строк відповідачем не усунуто недоліків апеляційної скарги, а саме підставою для повернення апеляційної скарги слугувало те, що у встановлений судом апеляційної інстанції строк позивач не надав доказів на підтвердження того, що підпис на апеляційній скарзі належить саме ОСОБА_1, з огляду на те, що підписи позивача у документах, що були додатками до позову, апеляційних скарг та підписи у позові і самих апеляційних скаргах очевидно суттєво відрізнялись.

22. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд не може самостійно без почеркознавчої експертизи визначити те, що підпис, зокрема, в апеляційній скарзі, поданій 23.05.2023, не належить ОСОБА_1 .

23. Оцінивши вказані доводи, Верховний Суд зазначає таке.

24. Згідно з частиною 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

25. Частиною 1 статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. У частині 10 вказаної статті визначено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

26. Відповідно до статті 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Відповідно до частини 3 вказаної статті суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

27. За приписами частини 1 статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

28. В ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 у цій справі першу апеляційну скаргу, подану від імені позивача, залишено без руху, адже встановлено наступне:

- матеріали справи містять копії двох належним чином не засвідчених довіреностей на підтвердження повноважень Аврамича Андрія Станіславовича діяти в інтересах ОСОБА_1, які містять різні номери реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1, так у довіреності від 11.03.2021 зазначено РНОКПП НОМЕР_1, а у довіреності від 09.12.2022 зазначено РНОКПП НОМЕР_2 ;

- текст апеляційної скарги викладений від імені позивача без зазначення у ній наявності представника, апеляційна скарга подається позивачем. Разом з тим, до апеляційної скарги була додана копія довіреності на представництво позивача, зображення підпису якого у ній візуально відрізняється від підпису у поданій апеляційній скарзі.

29. Наступна апеляційна скарга також мала подібний недолік.

30. Колегія суддів Верховного Суду враховує те, що суд апеляційної інстанції, маючи обґрунтований сумнів щодо того, що подання апеляційної скарги є волевиявленням саме ОСОБА_1, а не будь-якої іншої особи, неодноразово залишав апеляційні скарги без руху і надавав можливість ОСОБА_1 підтвердити своє волевиявлення щодо подання апеляційної скарги.

31. Призначення почеркознавчої експертизи судом у цьому конкретному випадку було дискреційним повноваженням суду, оскільки в апеляційній скарзі, що надійшла до суду апеляційної інстанції 23.05.2023 та клопотаннях щодо виконання ухвал від 13.04.2023, від 25.05.2023 не просив суд про призначення у справі почеркознавчої експертизи. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що підписи є очевидно відмінними.

32. До клопотання щодо виконання ухвали від 25.05.2023 було додано копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, засвідчену старостою Степанівського старостинського округу Вороновицької селищної ради Сергієм Зашкаруком.

33. Відповідно до пункту 4 статті 37 Закону України "Про нотаріат" у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них.

34. Пунктом 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування передбачено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

35. У матеріалах справи відсутні документи на підтвердження того, що на старосту Степанівського старостинського округу Вороновицької селищної ради покладено рішенням відповідного органу місцевого самоврядування повноваження із вчинення нотаріальних дій. При цьому скаржник помилково вважає, що ОСОБА_1 не міг самостійно засвідчувати сам копії документів, наданих суду.

36. Зважаючи на викладене, слід погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що апелянтом не усунуто вимоги суду апеляційної інстанції щодо належного засвідчення копії вказаного посвідчення.

37. Разом з тим, варто зазначити, що підпис самого ОСОБА_1 у вказаній копії посвідчення є абсолютно інакшим, аніж в апеляційній скарзі.

38. Враховуючи наявність двох абсолютно різних варіантів підпису ОСОБА_1 у матеріалах справи та не надання апелянтом доказів стосовно дійсної волі ОСОБА_1 на підписання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, керуючись внутрішнім переконанням повернув апеляційну скаргу.

39. Колегія суддів враховує, що апелянт недобросовісно керувався процесуальними правами і не виконував вказівки суду апеляційної інстанції задля усунення у суду обґрунтованого сумніву щодо дійсного волевиявлення ОСОБА_1 на підписання апеляційної скарги.

40. Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку матеріалам справи, а аргументи касаційної скарги стосовно цього питання не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

41. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

42. Верховний Суд, в межах касаційного перегляду, встановлених статтею 341 КАС України, не встановив порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

43. Оскільки Верховний Суд залишає без змін ухвалу апеляційного адміністративного суду, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.