39/50 Про стягнення заборгованості за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами - Текст документа

Позов було подано про стягнення 170 537, 36 грн., у тому числі: 144 698, 40 грн. основної заборгованості за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами; пені в сумі 4 844, 68 грн.; інфляційних збитків у сумі 16 015, 26 грн.; трьох відсотків річних у сумі 4 979, 02 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2007 (суддя Гумега О.В.) позов задоволено повністю: з ДП "Фірма "Дайленко" стягнуто на користь КП "Київреклама" відповідні суми, а також суми судових витрат у справі. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням, зокрема, на приписи статей 14, 202, 205, 546, 547, 549, 625 Цивільного кодексу України (435-15) (далі -ЦК України (435-15) ), Типових правил розміщення зовнішньої реклами (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (2067-2003-п) ), а також статей 33 і 49 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2008 (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. -головуючий, судді Куровський С.В. і Михальська Ю.Б.): апеляційну скаргу ДП "Фірма "Дайленко" задоволено частково; зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення пені в сумі 4 844, 68 грн. і в цій частині позовних вимог відмовлено; у решті згадане рішення залишено без змін; резолютивну частину останнього викладено в редакції, що враховує відповідні зміни; з КП "Київреклама" стягнуто на користь ДП "Фірма "Дайленко" 48, 44 грн. державного мита з апеляційної скарги. У прийнятті зазначеної постанови суд виходив із законності та обгрунтованості рішення місцевого господарського суду, за винятком задоволення вимог про стягнення пені, нарахування якої є неправомірним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП "Фірма "Дайленко" просить оскаржувані судові рішення з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП "Київреклама" частково, в сумі 26 006, 40 грн. Скаргу мотивовано прийняттям цих рішень з порушенням норм матеріального права та невідповідності їх фактичним обставинам справи; за розрахунком скаржника, сума його заборгованості перед КП "Київреклама" становить 26 006, 40 грн.

У відзиві на касаційну скаргу КП "Київреклама" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необгрунтованість, та просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову -без змін.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 23.03.2005 КП "Київреклама" і ДП "Фірма "Дайленко" уклали договір № 112/ТК (далі - Договір) на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами (далі -ОЗР), згідно з яким:

на виконання Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві КП "Київреклама" (робочий орган) надає ДП "Фірма "Дайленко" як розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем за адресою згідно з додатком до Договору, який є невід'ємною частиною останнього, на підставі погодженої у вставноленому порядку дозвільної документації на розміщення ОЗР, а ДП "Фірма "Дайленко" використовує надане місце за цільовим призначенням -для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем і звільняє його у триденний термін після закінчення терміну дії дозволу (та/або Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або Договору (пункт 2.1);

розмір плати за право користування місцем для розміщення ОЗР установлюється виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією), і оплата здійснюється розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків-фактур, наданих робочим органом (пункт 4.1);

ДП "Фірма "Дайленко" зобов'язане отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15-го числа поточного місяця (пункт 4.2);

ДП "Фірма "Дайленко" зобов'язалося вносити відповідну плату не пізніше 20-го числа поточного місяця шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі КП "Київреклама", на поточний рахунок останнього (пункт 4.5);

за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР розповсюджувач зовнішньої реклами (ДП "Фірма "Дайленко") сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 6.3);

- 23.03.2005 сторонами підписано додаток № 1 до Договору, за яким КП "Київреклама" згідно з пунктом 2.1 Договору надало ДП "Фірма "Дайленко" право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР за адресами, зазначеними в цьому додатку;

- розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002 № 1395 (ra1395017-02) "Про затвердження Положення госпрозрахункової організації "Київреклама" останній надано право надавати платні послуги у сфері розміщення реклами;

- КП "Київреклама" на виконання умов Договору виставило ДП "Фірма "Дайленко" за період з червня 2005 року по червень 2007 року рахунки на оплату за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР на загальну суму 144 698, 40 грн.; відповідну оплату ДП "Фірма "Дайленко" не здійснено в повному обсязі;

- наявні у справі докази свідчать, що ДП "Фірма "Дайленко" отримало послуги -право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР;

- КП "Київреклама" нарахувало ДП "Фірма "Дайленко" суму інфляційних збитків 16 015, 26 грн., пеню в сумі 4 844, 68 грн., три відсотки річних у сумі 4 979, 02 грн.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- за пунктом 2.1 Договору КП "Київреклама" надало ДП "Фірма "Дайленко" право на тимчасове користування двома місцями для розміщення ОЗР -відповідно до дозволів №№ 09040-05 і 09041-05 зі строком дії останніх по 24.05.2006;

- згідно з пунктом 7.2 Договору строк його дії визначається по кожному місцю розташування ОЗР окремо у додатках (адресних програмах), що є невід'ємною частиною Договору; строк дії останнього може бути продовжено шляхом укладення додаткової угоди та внесення змін до додатків (адресних програм);

- з додатку № 1 до Договору вбачається, що датою закінчення строку дії Договору по кожному місцю розташування ОЗР є 24.05.2006, при цьому КП "Київреклама" не доведено, що сторони продовжили строк дії Договору по кожному місцю розташування ОЗР після 24.05.2006;

- пунктом 1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування ОЗР), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів, або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2005 № 859 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 21.06.2005 за № 36/678), установлено, що плата за право тимчасового використання відповідних місць складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати в залежності від зони розміщення зовнішньої реклами, на які послідовно перемножується базова плата;

- за станом на день подання позову зі справи ДП "Фірма "Дайленко" не здійснило з КП "Київреклама" повного розрахунку і мало перед ним заборгованість у сумі 144 698, 40 грн., що складається з боргу в сумі 61 538, 40 грн. на підставі рахунків-фактур з 02.06.2005 по 14.04.2006 (у межах строку дії Договору) та з боргу в сумі 83 160 грн., який виник на підставі рахунків-фактур з 15.06.2006 по 15.05.2007 (після припинення дії Договору), та з боргу в сумі 83 160 грн., який виник на підставі рахунків-фактур з 15.06.2006 по 15.05.2007 (після припинення дії Договору);

- ДП "Фірма "Дайленко" не подано доказів того, що після припинення строку дії Договору воно звільнило використовувані ним місця у триденний строк, як це передбачено пунктом 2.1 Договору;

- як вбачається із здійсненого КП "Київреклама" розрахунку суми пені, остання нарахована ним на суму боргу, що виник на підставі рахунків-фактур, які виставлялися цим підприємством ДП "Фірма "Дайленко" "у післядоговірному періоді", починаючи з 15.09.2006, коли пункт 6.3 Договору вже не регулював відносини сторін стосовно відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність заборгованості відповідача перед позивачем у зв'язку з виконанням укладеного сторонами Договору.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР) розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (2067-2003-п) , плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0, 5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи не перевірено:

- чи здійснювалося КП "Київреклама" нарахування плати за тимчасове користування ДП "Фірма "Дайленко" місцями для розміщення ОЗР з урахуванням наведених приписів згаданих Типових правил стосовно площі місця розташування рекламного засобу;

- чи повинно було враховуватись у визначенні розміру такої плати застосування коригуючого коефіцієнта 2, 0 (стосовно неосвітлених рекламних засобів), і якщо повинно, - то чи застосовувалось.

З'ясування відповідних обставин мало значення для правильного визначення розміру заборгованості відповідача перед позивачем, а відповідно й інших стягуваних у даній справі сум (збитків від інфляції тощо).

Незрозумілим у зв'язку з цим є такий висновок суду апеляційної інстанції: "Посилання відповідача в апеляцій на те, що він не погоджується з розміром плати за право користування місцями, стверджуючи, що у позивача немає підстав збільшувати розмір плати і тому рахунки повинні бути відкориговані на стадії апеляційного провадження у даній справі, є неправомірним, оскільки вимоги, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не підлягають розгляду в межах апеляційного перегляду даної справи". По-перше, в даному разі йдеться не про вимоги відповідача, а про його заперечення проти вимог позивача. По-друге, за приписами статті 101 ГПК України (1798-12) апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; тобто жодних законодавчо визначених обмежень в оцінці відповідних доводів ДП "Фірма "Дайленко" у суду апеляційної інстанції не було.

Не з'ясувавши, таким чином, усіх обставин, що входили до предмету доказування в даній справі та мали значення для правильного вирішення спору в ній, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з наведеним у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями у вирішенні даного спору норм матеріального права, в тому числі ЦК України (435-15) , Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР) та згаданих Типових правил розміщення зовнішньої реклами.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України (1798-12) на має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Слід також перевірити належними засобами доказування обгрунтованість доводів ДП "Фірма "Дайленко" про те, що ОЗР за дозволом № 09041-05 взагалі не було встановлено, й відтак місце для розміщення зовнішньої реклами за цим дозволом не використовувалися і плата за таке користування не повинна була нараховуватись.