14/261"б" Про визнання банкрутом - Текст документа

Постановою господарського суду Житомирської області від 19 грудня 2006 у справі № 14/261"Б" ( суддя Філіпова Т.Л.) визнано банкрутом ВАТ " Норинський щебеневий завод", відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором ВАТ " Норинський щебеневий завод" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29 березня 2007 у справі № 14/261"Б" постанову господарського суду Житомирської області від 19 грудня 2006 року скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Житомирської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 01 серпня 2007 року у справі № 14/261"Б" постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 скасовано, постанову господарського суду Житомирської області від 19.12.2006 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 30 жовтня 2007 року постанову Вищого господарського суду України від 01 серпня 2007 року у справі № 14/261"Б" залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.06.2008 було усунено від виконання обов'язків ліквідатора ВАТ " Норинський щебеневий завод" арбітражного керуючого ОСОБА_1 та призначено ліквідатором ВАТ " Норинський щебеневий завод " арбітражного керуючого ОСОБА_2

ТОВ фірма " Зміїв Білдінг" та ТОВ " ДЛВ" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на постанову господарського суду Житомирської області від 19 грудня 2006 року про визнання ВАТ " Норинський щебеневий завод" банкрутом.

Касаційна скарга ТОВ фірма " Зміїв Білдінг" мотивована посиланням на ст.ст.19,129 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.ст. 43, 107,108 ГПК України (1798-12) , згідно з вимогами ст. 108 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, скаржник вважає, що судом першої інстанції порушені вимоги ч. 2 ст. 209 Господарського кодексу України (436-15) , а також вимоги ст.ст. 1,16,17,24,42 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Скаржник також зазначає, що в оскаржуваній постанові суд допустив порушення норм ст. 22 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) щодо невизначення строку ліквідаційної процедури.

ТОВ " ДЛВ" в касаційній скарзі посилається на ст.ст. 107,111-5 ГПК України (1798-12) , згідно якої у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, в зв'язку з чим, на думку заявника касаційної скарги, Вищий господарський суд України не переглядає справу повністю, а лише перевіряє в межах скарги законність прийняття рішень судів попередніх інстанцій. Дана скарга з вимогами, викладеними у ній розглядатиметься судом вперше.

Касаційна скарга ТОВ " ДЛВ " мотивована тим, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) , ст.ст.1,16 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , господарський суд не надав належної правової оцінки тому факту, що участь у прийнятті рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури приймали особи, які вже не були кредиторами боржника станом на 15.12.2006 року, оскільки їх кредиторські вимоги були задоволені згідно затвердженого плану санації.

У відзивах на касаційні скарги ВАТ " ЕК Житомиробленерго" просить залишити постанову господарського суду Житомирської області від 19.12.2006 без змін, а касаційні скарги без задоволення, посилаючись на те, що комітет кредиторів, обраний зборами кредиторів, представляє інтереси всіх кредиторів, а тому, поки не будуть погашені вимоги всіх кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів, цей комітет кредиторів представляє їх інтереси і виконує функції, що визначені законом, незалежно від того, чи погашені вимоги всіх чи частини членів комітету кредиторів, вважає, що постанова відповідає вимогам процесуального та матеріального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) забезпечує всім суб'єктам права можливість апеляційного і касаційного оскарження рішень судів, крім випадків, встановлених законом.

Суд касаційної інстанції, в даному випадку не має законних підстав для відмови у прийнятті касаційної скарги з того приводу, що постанова господарського суду від 19.12.2006 вже переглядалася судами касаційної інстанції за касаційними скаргами інших осіб.

Вказані мотиви не передбачені ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в якості правових підстав для повернення касаційної скарги.

Предметом касаційного перегляду за касаційними скаргами ТОВ "ДЛВ" та ТОВ фірми "Зміїв Білдінг" у даній справі є постанова господарського суду Житомирської області від 19.12.2006 про визнання боржника банкрутом.

Виходячи з вимог п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) , доводи заявників касаційних скарг підлягають розгляду по суті в судовому засіданні за правилами розділу ХII-1 ГПК України (1798-12) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

13 серпня 1999 року за заявою Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції арбітражний суд Житомирської області порушив провадження у справі № 14/261"Б" про банкрутство ВАТ " Норинський щебеневий завод".

Ухвалою арбітражного суду Житомирської області від 24.10.2000 у справі № 261"б" на підставі ст. 10 Закону України " Про банкрутство" (2343-12) визна ні майнові вимоги кредитора - ТОВ фірми " Зміїв Білдінг" до боржника на суму 18702,16 грн. та 85 грн. витрат щодо сплати держмита, 69 грн. витрат по сплаті інформаційно - технічних послуг.

Ухвалою арбітражного суду Житомирської області, яка набула законної сили, визнані майнові вимоги кредитора ТОВ " ДЛВ " до боржника на суму 249111 грн. 94 коп. та 85 грн. витрат по сплаті держмита.

Ухвалою від 12.01.2001 суд першої інстанції відкрив процедуру санації боржника.

Ухвалою від 28.05.2001 господарський суд визнав боржника ВАТ "Норинський щебеневий завод" містоутворюючим підприємством, затвердив план санації боржника за участю інвестора -ТОВ " Мінералінвест" та продовжив строк процедури санації на один рік. Визнав Норинську сільську Раду Овруцького району учасником провадження у справі про банкрутство ВАТ " Норинський щебеневий завод".

В постанові від 19.12.2006 господарським судом встановлено, що 30.06.2004. комітет кредиторів боржника затвердив звіт керуючого санацією з доповненнями і звернувся до господарського суду з клопотанням від 08.07.2005 про припинення провадження у справі. Як вбачається з матеріалів справи, комітет кредиторів боржника звернувся до господарського суду з клопотанням про припинення провадження у справі в зв'язку з виконанням плану санації та відновленням платоспроможності боржника, та зобов'язав керуючого санацією підготувати передачу майна боржника у власність інвестора -ТОВ " Мінералінвест" на суму вкладених інвестицій відповідно до плану санації.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16 вересня 2004 встановлено, що, як вбачається з поданого господарському суду реєстру вимог кредиторів, в процедурі санації не задоволено вимоги двох кредиторів -ТОВ " ДЛВ" та ТОВ фірми " Зміїв-Білдінг"

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення від 04.05.2005 Норинська сільська рада взяла на себе зобов'язання виступити поручителем за підприємство -боржника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) для цілей цього Закону містоутоворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 42 Закону за клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації містоутворюючого підприємства може бути продовжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено цим Законом.

Господарським судом в постанові встановлено, що договір поруки за зобов'язаннями боржника Норинською сільською радою не укладався, в зв'язку з чим ухвалою від 28.11.06 суд першої інстанції відхилив клопотання комітету кредиторів боржника про продовження строків здійснення санації.

Комітет кредиторів на засіданні 15 грудня 2006 року прийняв рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, погодивши для призначення ліквідатором кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом № 1-12/06 від 18.12.2006 комітет кредиторів боржника прийняв рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією ВАТ " Норинський щебеневий завод" ОСОБА_1 та призначення керуючим санацією арбітражного керуючого ОСОБА_3

Згідно преамбули Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності -боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника.

Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.

Відомості про актив боржника мають міститися у звіті керуючого санацією про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів.

Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, залишається за господарським судом, як того вимагає ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Постанова господарського суду Житомирської області про визнання ВАТ " Норинський щебеневий завод" банкрутом мотивована тим, що встановлений законом строк для здійснення санації боржника закінчився, всупереч вимогам суду, не подано належних доказів про оплату боргу конкурсним кредиторам -ТОВ " ДЛВ" та ТОВ фірма "Зміїв-Білдінг", за аудиторським висновком аудиторської фірми " Аудит Полісся" наявні ознаки стійкої фінансової неспроможності боржника, за період санації утворилась значна поточна кредиторська заборгованість, за даними балансу станом на 01.12.2006 залишкова вартість основних засобів боржника становить 3953500,00 грн., необоротні активи - 4091100,00, що менше ніж наявна кредиторська заборгованість в цілому.

Судом першої інстанції встановлено, що керуючий санацією ОСОБА_1 не був присутнім на засіданні комітету кредиторів 18.12.2006 та не подав на розгляд звіт про проведення процедури санації та пояснень з приводу виконання своїх обов'язків, господарський суд дійшов висновку, стосовно того, що засідання комітету кредиторів 18.12.2006 та прийняття ним рішень відбулося з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому не може бути прийнято судом до уваги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом прийнята передчасно з порушенням вимог процесуального права, а також спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в зв'язку з чим підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В порушення вказаної норми, при наявності рішення від 04.05.2005 органу місцевого самоврядування, який є учасником справи про банкрутство містоутворюючого підприємства боржника, про те, що Норинська сільська рада взяла на себе зобов'язання виступити поручителем за підприємство -боржника, судом першої інстанції в постанові не з'ясовано, з яких підстав договір поруки за зобов'язаннями боржника не був укладений, чи був, виходячи зі змісту ст. 42 Закону, яка регулює особливості банкрутства містоутоворюючих підприємств, вказаний договір витребуваний господарським судом в процедурі санації.

Відповідно до вимог ст.1 Закону конкурсні кредитори -кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Поточні кредитори -кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спори, що грунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі підлягають розгляду у порядку позовного провадження, вимоги поточних кредиторів погашаються в процедурах банкрутства ( за винятком ліквідації) без визнання судом та без обмежень.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та ч. 2 ст. 209 ГК України (436-15) банкрутство -визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

На підставі викладеного, при з'ясуванні ознак банкрутства, виходячи зі змісту вказаних норм, господарські суди повинні виходити з загального обсягу визнаних судом конкурсних грошових вимог кредиторів, які, згідно з вимогами ч. 2 ст. 15 Закону повинні бути включені в реєстр вимог кредиторів та, в даному випадку, не задоволені в процедурі санації боржника, тобто без врахування поточної заборгованості, яка в процедурі санації погашається в порядку позовного провадження, без обмежень, що також кореспондується з нормами ч. 2, ст. 21 Закону, згідно якої до звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів, згідно з реєстром.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд в постанові про визнання боржника банкрутом, при з'ясуванні ознак банкрутства, помилково врахував повний обсяг як поточної так і конкурсної кредиторської заборгованості боржника .

Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд порушуючи вимоги ст. 209 Господарського кодексу України (436-15) , ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , неправильно визначив розмір пасиву Боржника, включивши до нього вимоги кредиторів, які не були визнані судом в межах справи про банкрутство, тобто вимоги поточних кредиторів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно поданого до господарського суду реєстру вимог кредиторів, в процедурі санації боржника не задоволено вимоги лише двох кредиторів -ТОВ " ДЛВ" та ТОВ фірми " Зміїв-Білдінг".

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів ( обов'язкових платежів).

Грошове зобов'язання -зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК УРСР (1540-06) та ч. 1 ст. 599 ЦК України (435-15) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції, в процедурі санації погашені борги перед кредиторами, окрім боргів перед ТОВ " ДЛВ" та ТОВ фірми " Зміїв Білдінг".

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) погашені вимоги кредиторів -задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином,а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

При винесенні оскаржуваної постанови господарський суд безпідставно прийняв до уваги рішення комітету кредиторів боржника від 15.12.2006 про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття ліквідаційної процедури боржника, як вбачається з матеріалів справи участь у прийнятті вказаного рішення комітету кредиторів брали особи, які вже не були кредиторами, оскільки їх кредиторські вимоги були задоволені згідно затвердженого плану санації.

Доводи ВАТ " ЕК Житомиробленерго", які викладені у відзивах на касаційні скарги, не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги, в зв'язку з тим, що відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

Оскільки кредитором є особа, яка має непогашені грошові вимоги до боржника, кредитори, вимоги яких погашені, не приймають в подальшому участі у справі про банкрутство.

Господарським судом Житомирської області встановлено, що непогашеними є вимоги конкурсних кредиторів ТОВ фірма " Зміїв Білдінг" та ТОВ " ДЛВ", в зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що брати участь у зборах комітету кредиторів з правом вирішального голосу можуть лише вказані кредитори, чому суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, та передчасно, з порушенням вимог спеціального Закону, прийняв постанову про визнання ВАТ" Норинський щебеневий завод" банкрутом.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.06.2008 було усунено від виконання обов'язків лікідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1 та призначено ліквідатором ВАТ " Норинський щебеневий завод " арбітражного керуючого ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч. 2, ст. 25 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника ( органів управління) юридичної особи -банкрута, виходячи зі змісту ст.ст.3-1,4, ч. 4 ст. 17 Закону ліквідатор продовжує виконувати функції органів управління боржника до призначення нового керуючого санацією в установленому Законом порядку.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Зміїв Білдінг" задовольнити.

Постанову господарського суду Житомирської області від 19.12.2006 у справі № 14/261"Б" про визнання ВАТ " Норинський щебеневий завод" банкрутом -скасувати.