2/400 Про звільнення нежитлового приміщення - Текст документа

Комунальне підприємство "Оренда" звернулося до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про її виселення зі займаного без відповідних правових підстав нежитлового приміщення загальною площею 94,5кв.м. по вул. Осиповського, 11, літ А в м. Києві за приписами статей 327, 387 Цивільного кодексу України (435-15) .

Позовні вимоги вмотивовано делегуванням позивачу права представляти інтереси власника нерухомого майна, що належить до комунальної власності громади Подільського району м. Києва, безпідставністю знаходження відповідача у спірному приміщенні після припинення дії договору оренди цього приміщення.

Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши, що провадження по даній справі підлягає припиненню за пунктом 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки Господарським судом міста Києва вже було розглянуто справу між цими сторонами, про той же предмет та з тих же підстав; ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2007р. провадження у справі № 3/29 було припинено за відсутністю предмету спору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2008р. (суддя Домнічева I.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю; судове рішення вмотивовано недоведеністю зайняття відповідачем спірного приміщення без відповідної правової підстави, оскільки подані позивачем акти не відповідають вимогам про належність та допустимість доказів; позивачем не доведено суду порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів, а новий орендар цього приміщення не звернувся до господарського суду в установленому порядку за захистом свого порушеного права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2008р. (судді: Ропій Л.М. -головуючий, Буравльов С.I., Калатай Н.Ф.) рішення місцевого суду скасовано; позов задоволено повністю; виселено суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1 з і займаного нежитлового приміщення загальною площею 94,5кв.м. по вул. Осиповського, 11, літ.А в м. Києві; з відповідача на користь позивача стягнуто 245,59грн. судових витрат.

При цьому апеляційний господарський суд визнав акт перевірки нежитлового приміщення від 21.12.2007р. та фінансовий чек № 3648 від 14.01.2008р. належними доказами в підтвердження факту зайняття відповідачем спірного нежитлового приміщення, вказав на відсутність відповідних правових підстав для перебування відповідача у спірному приміщенні та покликався на положення статті 387 Цивільного кодексу України (435-15) , що надає позивачу право витребувати своє майно від особи, що незаконно заволоділа ним.

Відхиляючи заперечення відповідача, суд апеляційної інстанції вказав також, що позовні вимоги у справі № 3/29 та даній справі заявлялись з різних правових підстав, тому його доводи про недопустимість звернення з позовом у справі №2/400 є безпідставними.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про припинення провадження у справі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про правомірність знаходження орендованого майна у користуванні відповідача як орендаря, якого не було повідомлено належним чином про припинення договору оренди; відтак дія договору оренди є продовженою; у ТОВ "Торгівельної компанії "Енергомаркет" не виникло права користування приміщенням, що не було йому передано; правовідносини у справах № 3/29 та № 2/400 мають єдину природу, чому апеляційним господарським судом не надано вірну правову оцінку.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, усно в судовому засіданні заперечив проти її доводів, вказавши на законність та обгрунтованість постанови апеляційного суду.

Відповідач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Комунальне підприємство "Оренда" було засновано Подільською районною у м. Києві радою, що відповідно до статуту делегувала йому певні повноваження щодо управління належним територіальній громаді майном.

Комунальним підприємством "Оренда" та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 Надією Федорівною було укладено договір № 4062/05 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва від 04.10.2005, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації № 900 від 22.09.2005р. передав орендарю, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 94.5кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Осиповського, 11, літ.А; строк дії вищевказаного договору закінчився 20.09.2006р.

28.02.2007р. позивачем та відповідачем було підписано зворотній акт прийому-передачі приміщення.

13.10.2006р. позивач уклав договір оренди даного нежитлового приміщення з іншою особою -ТОВ "Торгівельна компанія "Енергомаркет".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з огляду на передачу спірного приміщення в орендне користування іншій особі, особою, чиї права є безпосередньо порушеними внаслідок незаконного зайняття приміщення відповідачем, є саме новий орендар, а не позивач.

Також суд визнав такими, що не можуть бути прийнятими в якості належних та допустимих доказів зайняття спірного приміщення відповідачем акти перевірки нежитлового приміщення, подані позивачем, як складені в односторонньому порядку, без участі представника відповідача.

Натомість апеляційний господарський суд встановив, що 16.10.2006р. позивач надіслав відповідачу листа про закінчення дії договору оренди та запропонував йому повернути орендоване приміщення за актом прийому-передачі; 28.02.2007р. сторонами складено акт прийому-передачі спірного приміщення; надані позивачем акти перевірки нежитлового приміщення від 21.12.2007р. та від 14.01.2008р. з доданим фінансовим чеком підтверджують факт зайняття відповідачем спірного нежитлового приміщення, статтями 386 та 387 Цивільного кодексу України (435-15) власнику надано право захищати своє право власності від порушень іншою особою, в тому числі витребувати його від особи, що самовільно, без відповідних правових підстав заволоділа ним.

Судова колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність порушеного права позивача внаслідок знаходження у спірному приміщенні відповідача та способи захисту такого порушеного права.

Правовідносини сторін за договором оренди комунального майна регулюються Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) та спеціальним Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) (із змінами та доповненнями).

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) (статтею 26 Закону) встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено, приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря), банкрутства орендаря, загибелі об'єкта оренди.

Також статтею 291 Господарського кодексу України (436-15) передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об'єкта оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

Термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України (435-15) власник має право на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Вирішуючи спір, апеляційним господарським судом було встановлено, що відповідача належним чином було повідомлено про припинення строку дії договору оренди спірного нежитлового приміщення, зобов'язання по передачі якого він виконав згідно акту від 28.02.2007р.; відтак подальше перебування у ньому відповідача здійснюється без відповідних правових підстав, що порушує речові права позивача, а право особи, якій делеговані повноваження власника спірного майна, може бути захищено шляхом подання даного позову.

Таким чином, апеляційний господарський суд встановив істотні обставини справи, що мають значення для вирішення даного спору та вірно застосував норми матеріального права, що визначають особу, чиї права порушено, та спосіб захисту цих прав.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для припинення провадження у справі є помилковими, оскільки, як вірно встановлено апеляційним господарським судом, спір у справі № 3/29 виник у зв'язку зі спонуканням орендодавцем орендаря до примусового виконання в натурі свого зобов'язання по передачі орендованого майна орендодавцю через закінчення договору оренди.

Натомість спір у справі № 2/400 виник через знаходження відповідача в спірному приміщенні після його повернення орендодавцю за наслідками припинення дії договору оренди, тобто, без встановлених законодавством підстав; встановивши різні матеріально-правові підстави, з яких заявлялась вимога про звільнення приміщення, апеляційний господарський суд правомірно розглянув даний спір по суті заявлених вимог.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обгрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги є помилковими та грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 частини 1 статті 111-9, статтями- 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -