18/637-07 Про стягнення заборгованості за порушення термінів виконання робіт по договору підряду - Текст документа

У листопаді 2007 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "Будівельна фірма ВП" про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 32 804,51грн. за порушення термінів виконання робіт по договору підряду №ПР/НАТ-071980/НЮ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007р. (суддя Петрова В.I.) залишеним без постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Лисенко О.М., Виноградник О.М., Джихур О.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 32 804,51грн. за порушення термінів виконання робіт по договору підряду №ПР/НАТ-071980/НЮ.

Рішення вмотивовані тим, що відповідач не надав доказів виконаних робіт по договору до 30.09.2007р., тому вимога позивача про стягнення неустойки у розмірі 32804,51грн. є обгрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягала задоволенню на підставі пункту 12.1 договору.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, приватне підприємство "Будівельна фірма ВП" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального прав та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 23.07.2007 року між державним підприємством "Придніпровська залізниця" та приватним підприємством "Будівельна фірма ВП" укладено договір №ПР/НАТ-071980/НЮ, відповідно до якого відповідач зобов'язався виконати проектно-вишукувальні роботи та роботи по об'єкту "Газопостачання відокремлених приміщень автобази "Придніпровської залізниці", строком до 30.09.2007р.

Відповідно до пункту 2.1 обсяг, характер та вартість робіт, передбачених договором, визначається кошторисом на проектні роботи (Додаток № 1) та договірною ціною (твердою) (Додаток № 2), узгодженими сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору та підставою для взаємних розрахунків згідно з ДБНД.1.1.-1.2000.

Вартість всіх доручених підряднику по даному договору робіт та матеріалів, що ним постачаються визначається у сумі 211643,00грн., у тому числі ПДВ -20 % - 35273,83грн. Оплата виконаних робіт проводиться замовником на протязі 15-ти банківських днів з моменту підписання поточних актів здачі-приймання виконаних робіт (ФКБ-2в, КБ-3). Поетапні та кінцева здача-приймання виконаних робіт оформляється актами ФКБ-2в, КБ-3, підписаними сторонами.

Умовами договору передбачено, що після виконання робіт і підписання кінцевого акту здачі-приймання, підрядник зобов'язаний в 3-денний строк передати всю документацію та креслення, а також акти на скриті роботи замовнику.

Відповідно до пункту 8.4 договору термін виконання робіт по договору встановлений до 30.09.2007 року.

За порушення термінів виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від загальної вартості робіт за кожний день прострочення (пункт 12.1 договору).

Судами встановлено, що доказів виконання робіт у повному обсязі, як передбачено умовами договору, станом на 01.11.2007 року відповідач не надав.

Відповідно до пункту 2.2 договору замовник з моменту підписання договору надає підряднику необхідну документацію, креслення, а також інші необхідні документи для виконання робіт.

Згідно абзацу 1 пункту 5.2 договору замовник зобов'язувався надати підряднику фронт робіт, передати дозвільну та іншу документацію.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що додаткових угод із зазначенням, яку саме документацію, креслення повинні надати замовник за пунктом 2.2 договору, сторони не узгодили і не визначили.

Також і не визначили у пункті 5.2 договору, яку дозвільну документацію і в які строки повинен надати замовник підряднику для виконання робіт.

Пунктом 4.4 договору сторони узгодили, що якщо в процесі виконання робіт виявиться неможливість їх продовження, підрядник зобов'язаний повідомити про це замовника на протязі 5-ти календарних днів з дати виявлення неможливості продовження робіт.

Згідно до абзацу 2.5 пункту 5.3 договору підрядник має право зупинити роботи у разі невиконання замовником своїх зобов'язань за даним договором, що призвело до ускладнення або неможливості проведення підрядником робіт, підрядник має право відмовитися від договору підряду і вимагати відшкодування збитків або вимагати збільшення терміну виконання робіт, у разі внесення до проектної та кошторисної документації змін, що потребують виконання додаткових робіт, вартість яких перевищує 10 відсотків договірної ціни.

Суд апеляційної інстанції встановив, що доказів звернення до позивача про ненадання ним необхідної документації для початку виконання робіт, чи відмови від договору відповідач не надав. Роботи частково виконав.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України (435-15) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України (435-15) , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Неустойку за порушення термінів виконання робіт сторони узгодили пунктом 12.1 Договору.

Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що неустойка по даній справі повинна бути стягнута у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , оскільки пунктом 12.1 передбачено неустойку не за своєчасне виконання грошового зобов'язання, а за несвоєчасне виконання робіт.

Щодо доводів скаржника в касаційній скарзі, то слід зазначити, що ці доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, яким надана належна правова оцінка.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги приватного підприємства "Будівельна фірма ВП", оскільки судами попередніх інстанцій повно досліджені всі обставини даної справи, їм надана належна правова оцінка та прийняті обгрунтовані та правомірні судові рішення.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Будівельна фірма ВП" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2008р. у справі №18/637-07 залишити без змін.