420/17428/22 Про визнання протиправною бездіяльність військової частини прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка полягає у безпідставному не проведені розрахунку та не виплаті особі грошового забезпечення за відповідний період; стягнення з військової частини прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь особи середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок за зазначений період - 21.09.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року (судді: Федусик А.Г., Бойко А.В., Шевчук О.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченого грошового забезпечення,

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач -1), Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач-2), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка полягає у безпідставному не проведені розрахунку та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 09 серпня 2022 року;

стягнути з НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок за період з 01 липня 2022 року по 09 серпня 2022 року в розмірі 63 758,52 гривень (шістдесят три тисячі сімсот п`ятдесят вісім гривень п`ятдесят дві копійки).

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачі безпідставно не здійснили розрахунок та виплату позивачу щомісячного грошового забезпечення в період з 01 липня 2022 року по 09 серпня 2022 року відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (z0745-18) .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка полягає у безпідставному не проведені розрахунку та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 09 серпня 2022 року.

Зобов`язано НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок за період з 01 липня 2022 року по 09 серпня 2022 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скаржником пропущено встановлений законом тридцятиденний строк для звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки копію оскаржуваного рішення доставлено скаржнику на офіційну електронну адресу, зазначену ним у відзиві на позовну заяву, 25 січня 2023 року, а з апеляційною скаргою НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) звернувся до суду 08 березня 2023 року.

24 березня 2023 року апелянт звернувся до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтом було вказано те, що рішення суду першої інстанції до посадових осіб з відповідною фаховою підготовкою (групи юридичного відділу) не потрапило, про це рішення апелянту стало відомо 10 лютого 2023 року в ході моніторингу в Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому апеляційна скарга була подана лише 08 березня 2023 року. Апелянтом вказано, що військовослужбовець, до обов`язків якого входила реєстрація та передача відповідної кореспонденції, внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків не здійснив передачу такого рішення. Повідомлено, що при перевірці отримання рішення суду першої інстанції було проведено службову перевірку та притягнуто винну посадову особу до дисциплінарної відповідальності. Також апелянтом звернуто увагу, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України воєнного стану, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України включений до складу угруповання військ (сил) Збройних Сил України і безпосередньо виконує завдання з оборони і відсічі збройної агресії рф проти України, бере участь у бойових діях і заходах у відповідних районах ведення бойових дій.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неспроможність відповідача належним чином організувати роботу отримання кореспонденції не є поважною причиною пропущення строку апеляційного оскарження. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження спірного рішення суду першої інстанції апелянт не надав, нових достатніх обставин для поновлення пропущеного строку суду апеляційної інстанції не навів.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) скаржник посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції дійсним обставинам справи.

Скаржник зазначає, що поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження було зазначено те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України воєнного стану, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, який дислокується у Херсоні та Херсонській області, залучений до виконання завдання з оборони і відсічі збройної агресії рф проти України, бере участь у бойових діях і заходах у відповідних районах ведення бойових дій, з чим пов`язана складність організації отримання військовою частиною кореспонденції.

Крім того скаржник вказує, що апеляційний суд не надав оцінки тому, що командиру військової частини не було відомо про факт існування рішення суду першої інстанції у зв`язку з тим, що військовослужбовець, до обов`язків якого входила реєстрація та передача відповідної кореспонденції, внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків не здійснив передачу такого рішення. В цьому зв`язку скаржник зазначає, що з метою недопущення витоку службової інформації та враховуючи технічні можливості програмного забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону, всі надіслані на електронну пошту листи у поточному місяці за попередній видаляються, тому перевірити факт надходження листа з рішенням суду виявилось неможливим.

Скаржник звертає увагу на те, що НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України після вжиття невідкладних заходів для з`ясування обставин та проведення службової перевірки без зайвих зволікань скористався правом на апеляційне оскарження.

Позиція інших учасників справи

Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина № НОМЕР_2 ) на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі № 420/17428/22.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 20 вересня 2023 року призначено справу до розгляду.

Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони із підготовкою до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Зі змісту ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року слідує, що проаналізувавши доводи та аргументи відповідача, якими він обґрунтовував поважність причин пропущеного строку, встановленого статтею 295 КАС України, суд дійшов висновку про неповажність таких причин та як наслідок наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 248 КАС України передбачено вимоги до змісту ухвали, пунктами 2, 3 частини першої якої визначено, що ухвала, що викладається окремим документом, складається з описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

На переконання суду касаційної інстанції оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначав, що рішення суду першої інстанції до посадових осіб з відповідною фаховою підготовкою (групи юридичного відділу) не потрапило внаслідок неналежного виконання службових обов`язків підлеглим військовослужбовцем, відповідальним за отримання кореспонденції, про це рішення апелянту стало відомо 10 лютого 2023 року в ході моніторингу в Єдиного державного реєстру судових рішень. До того ж апелянт звертав увагу, що НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, який дислокується у Херсоні та Херсонській області, залучений до виконання завдання з оборони і відсічі збройної агресії рф проти України, бере участь у бойових діях і заходах у відповідних районах ведення бойових дій, з чим пов`язана складність організації отримання кореспонденції.

Суд апеляційної інстанції відхилив покликання апелянта на обставини, що призвели до не отримання останнім копії рішення суду першої інстанції, зазначивши, що неспроможність відповідача належним чином організувати роботу отримання кореспонденції не є поважною причиною пропущення строку апеляційного оскарження.

При цьому, апеляційний суд не надав оцінки доводам апелянта на обґрунтування поважності причин пропуску строку про залучення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, який дислокується у Херсоні та Херсонській області, до виконання завдання з оборони і відсічі збройної агресії рф проти України, участі у бойових діях і заходах у відповідних районах ведення бойових дій, особливостям у зв`язку з цим в отримання поштової кореспонденції, та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд додатково зазначає, що суд касаційної інстанції не оцінює причини пропуску строку звернення до суду апеляційної інстанції, проте дійшов висновку, що апеляційний суд не повною мірою вирішив питання щодо поважності їх пропуску.

З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у даній адміністративній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.