520/6591/2020 Про перегляд за виключними обставинами рішення окружного адміністративного суду в справі про скасування наказу про звільнення в органах прокуратури, поновлення на роботі в органах прокуратури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 21.09.2023 Прийняття

- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Харківської області від 22 квітня 2020 року №803-к про звільнення позивача з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області;

- поновити його на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області, або на рівнозначній посаді з 25 квітня 2020 року;

- стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

3. Постановою Верховного Суду від 27 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року в справі №520/6591/2020 залишено без змін.

4. 31 березня 2023 року до Харківського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі №520/6591/2020 з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), - у зв`язку з ухваленням Другим сенатом Конституційного Суду України Рішення від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22).

5. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року заяву позивача про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року в справі №520/6591/2020 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року в справі №520/6591/2020 залишено в силі.

6. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року в справі №520/6591/2020 - без змін.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року і прийняти нове рішення, яким заяву позивача про перегляд судового рішення у справі №520/6591/2020 з підстав частини п`ятої статті 361 КАС України задовольнити.

8. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухваленими судами попередніх інстанцій без додержання норм матеріального і процесуального права.

9. ОСОБА_1 посилається, з-поміж іншого, на виняткове значення для нього цієї справи та її суспільний інтерес; на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм частини п`ятої статті 361 КАС України; що перегляд справи за виключними обставинами, передбаченими частиною п`ятою статті 361 КАС України, не суперечить принципу юридичної визначеності та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини; що втрата нормативно-правовим актом (або його частиною) чинності не тотожна його неконституційності, що вказує на те, що такі положення суперечили нормам Конституції України (254к/96-ВР) з моменту їхнього прийняття, а тому положення пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (113-20) (далі - Закон №113-IX (113-20) ) були неконституційними і до 01 березня 2023 року, що є підставою для задоволення заяви позивача про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі №520/6591/2020 з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 361 КАС України.

ІІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. ухвалою від 31 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. Відзиву на касаційну скаргу від Харківської обласної прокуратури не надійшло.

12. 14 серпня 2023 року від представника ОСОБА_1 - Павлуненко К.Л. надійшло клопотання про передачу справи №520/6591/2020 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року №1590/0/78-23 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду для розгляду цієї справи здійснено заміну судді Данилевич Н.А. на суддю Радишевську О.Р.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 20 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 21 вересня 2023 року.

ІV. Позиція Верховного Суду

15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

17. Як слідує із матеріалів справи, 31 березня 2023 року до Харківського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі №520/6591/2020 з підстав пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - у зв`язку з ухваленням Другим сенатом Конституційного Суду України Рішення від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) (далі - Рішення КСУ від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX (113-20) , згідно з яким: "з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"".

18. ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що: неконституційність закону - це помилка держави; Рішення КСУ від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 не створило юридичного факту неконституційності пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX (113-20) , а встановило наявність такого факту; оскільки людське право не має виміру в часі й настає момент, коли воно порушене, - людському праву належить бути повністю відновленим; неконституційність пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX (113-20) зумовлює поновлення на посаді, звідки позивач, за викладеним у процесуальному документі твердженням, був незаконно звільнений.

19. Залишаючи заяву позивача про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року в справі №520/6591/2020 без задоволення, а це судове рішення в силі, суд першої інстанції виходив, з-поміж іншого, із того, що: для видання оскаржуваного у справі №520/6591/2020 наказу від 22 квітня 2020 року №803-к про звільнення ОСОБА_1 слугували положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а фактичною підставою стало діяння останнього з приводу неподання на ім`я Генерального прокурора заяви про переведення до штату обласної прокуратури та відносно проведення атестації; пунктом 2 резолютивної частини Рішення КСУ від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 визначено, що пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX (113-20) , визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, і оскільки спірні правовідносини з приводу звільнення позивача з органів прокуратури склалися 22 квітня 2020 року (дата видання оскаржуваного наказу), тобто до дня ухвалення КСУ Рішення від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023, то на ці відносини поширюється дія пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX (113-20) , який втратив чинність саме з 01 березня 2023 року; Рішення КСУ від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 у даному конкретному випадку в межах спірних правовідносин не має юридичного впливу на оцінку обставин вчинку ОСОБА_1, як діючого прокурора, з приводу фактичної відмови у проходженні атестації та з приводу фактичної відмови у переведенні у новостворений орган прокуратури, на законність та обґрунтованість мотивів ухваленого суб`єктом владних повноважень рішення про припинення публічної служби позивача і на мотиви ухвалення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року в справі №520/6591/2020; Рішення КСУ від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 не змінює правового регламентування спірних правовідносин станом на момент припинення публічної служби позивача в органах прокуратури України і не може бути використане в якості виправдання ухилення ОСОБА_1 від проходження атестації як елементу процедури відновлення довіри Українського народу до функціонування органів прокуратури України.

20. Суд апеляційної інстанції погодився із позицією суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року в справі №520/6591/2020, зазначивши, що Рішення КСУ від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 не вплинуло на правильність висновків суду під час ухвалення рішення, про перегляд якого просить позивач. Суд апеляційної інстанції, зокрема, вказав, що: встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами і не є беззаперечною обставиною, за наявності якої суд зобов`язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами; визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки останній є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому відповідач не мав підстав не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми законодавства; Рішення КСУ від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого Рішення і воно не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності; окрім того, зі змісту пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України випливає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки тоді, якщо рішення суду ще не виконане, а словосполучення "ще не виконане", вжите у вказаній нормі, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння. Наведена процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це обумовлено процесуальним законодавством. Водночас у випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатися невиконаним у контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

21. Так, відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

22. Згідно з частиною п`ятою статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

23. Приписами частини шостої статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

24. За правилами частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

25. За результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду (частина четверта статті 368 КАС України).

26. Зважаючи на підстави звернення ОСОБА_1 із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року в справі №520/6591/2020, Верховний Суд звертає увагу на те, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв`язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, було предметом розгляду Верховного Суду.

27. Зокрема, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала зазначене питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативної підстави. Так, у постанові від 19 лютого 2021 року в справі №808/1628/18 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цьому зв`язку висловила позицію, згідно із якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися "не виконаним" у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативної підстави. У цій постанові також значиться, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і на час прийняття рішення суду першої інстанції положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.

28. Аналогічна позиція щодо застосування приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підтримана об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 21 грудня 2022 року в справі №140/2217/19 та від 22 грудня 2022 року в справі №805/1312/16-а.

29. Такий же підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі №600/1450/20-а (ухвала від 13 квітня 2023 року), у справі №200/5229/20-а (ухвала від 27 квітня 2023 року), у справі №420/1255/21 (ухвала від 03 травня 2023 року), у справі №420/1319/21 (ухвала від 04 травня 2023 року), у справі №580/2313/20 (ухвала від 10 травня 2023 року), у справі №620/4397/20 (ухвала від 11 травня 2023 року), у справі №160/23358/21 (ухвала від 17 травня 2023 року), у справі №120/16412/21-а (ухвала від 15 серпня 2023 року) та інших.

30. Дещо схожий підхід до перегляду судових рішень за виключними обставинами з мотивів встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, раніше висловила також Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18 листопада 2020 року в справі №4819/49/19. З уваги на текстуальний виклад пункту 1 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (в якому немає застереження "якщо рішення суду ще не виконане") - на підставі якого у справі №4819/49/19 і розглядалося питання про можливість перегляду остаточного судового рішення за виключними обставинами - в цій постанові акцентується на тому, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

31. Таким чином, дотримуючись окресленої правової позиції щодо перегляду судових рішень, які набрали законної сили, з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, Верховний Суд зауважує, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року в справі №520/6591/2020, щодо перегляду якого за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1, є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно це судове рішення не підлягає примусовому виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.

32. Окрім наведених мотивів необхідно також зазначити, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України". Окрім цього у частині першій статті 97 указаного Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

33. Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України (254к/96-ВР) ("Конституційний Суд України") та Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

34. Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

35. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.

36. Відповідні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року в справі №4819/49/19, а також Верховним Судом в ухвалі від 23 травня 2023 року в справі №540/1419/20 та інших.

37. У резолютивній частині Рішення КСУ від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 (пункт 2) визначено, що пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX (113-20) , визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що своєю чергою має значення для вирішення наступних справ і не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду в спорі, щодо якого ухвалене остаточне судове рішення.

38. За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року в справі №520/6591/2020.

39. Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами без додержання норм матеріального і процесуального права.

40. Клопотання про передачу справи №520/6591/2020 на розгляд Великої Палати Верховного Суду представник ОСОБА_1 - Павлуненко К.Л. обґрунтовує важливим та винятковим значенням цієї справи для її учасника; що ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; що справа має значний суспільний інтерес, оскільки до цього часу не врегульовано питання перегляду судових рішень за виключними обставинами, що передбачено частиною п`ятою статті 361 КАС України.

41. Представник скаржника посилається на необхідність врахування того, що до осіб, які у судовому порядку оспорювали наявність/відсутність прав чи обов`язків, що ґрунтується на законі, визнаному згодом неконституційним, діє спеціальне правове регулювання, й захист їхніх прав від наслідків неконституційності застосованого до них закону можливий через перегляд справи за виключними обставинами. Інший підхід до зазначеного питання робить взагалі неефективним інститут конституційної скарги щодо такого кола осіб, оскільки скориставшись своїм правом на оскарження конституційності застосованого щодо неї закону, особа прагне відновити саме свої права та законні інтереси, й коли Конституційний Суд України задовольняє конституційну скаргу особи, то має бути механізм, що забезпечує реальне поновлення її порушених прав, і таким механізмом є перегляд справи за виключними обставинами. У іншому випадку негативні наслідки порушення Конституції України (254к/96-ВР) не будуть адекватно усунені тільки констатацією невідповідності положень нормативного акта Конституції України (254к/96-ВР) і не можуть бути виправлені в інший спосіб, окрім як за допомогою повторного судового провадження.

42. Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначає стаття 346 КАС України, приписами частин третьої-п`ятої якої встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

43. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до норм частини п`ятої статті 346 КАС України, суд у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання, оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

44. Зважаючи на те, що справа №520/6591/2020 не відповідає критеріям наявності у ній виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень з підстав пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду і при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень у справі №520/6591/2020 враховано висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду в своїх рішеннях, для відступлення від яких не вбачається правових підстав, відсутні підстави для передачі справи №520/6591/2020 на розгляд Великої Палати Верховного Суду і заявлене представником ОСОБА_1 - Павлуненко К.Л. клопотання задоволенню не підлягає.