620/23/21 Про визнання протиправними дії УПФУ щодо перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов`язання перерахувати у зв`язку з цим відповідні виплати - 21.09.2023 Прийняття

1.1. визнання протиправними дій (рішення) ГУ ПФУ в Чернігівській області при проведенні 05.10.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також зменшення розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

1.2. зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області:

1.2.1. здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі № 620/2639/20, зарахувавши до загального стажу роботи судді крім роботи на посаді судді також: половину строку навчання за денною формою навчання за спеціальністю "правознавство" в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечнікова з 01.09.1984 по 01.07.1989 (2 роки 5 міс. ), строкову військову службу в Радянській армії з 30.10.1978 по 10.11.1980 (2 роки 10 днів), а разом - 28 років 06 місяців 11 днів;

1.2.2. здійснити перерахунок та виплату з 19.02.2020 призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки Чернігівського апеляційного суду № 7-09/41 від 06.03.2020 року, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року позов задоволено частково:

2.1. визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зі зменшенням розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 90% до 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

2.2. зобов`язано відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

2.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні таких позовних вимог відмовлено повністю.

3.1. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 залишено без змін.

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

4.1. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (2453-17) (до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього).

4.2. 06.03.2020 у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку Чернігівського апеляційного суду від 06.03.2020 № 7-09/4.

4.3. 13.03.2020 відповідачем було прийнято рішення, оформлене протоколом, про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі вказаних заяви та довідки, оскільки після 18.02.2020 нормативно-правові акти щодо збільшення розміру складових суддівської винагороди не приймалися, а тому відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

4.4. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі № 620/2639/20 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області, оформлене протоколом від 13.03.2020, про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 06.03.2020 та зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Чернігівського апеляційного суду від 06.03.2020 № 7-09/41, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

4.5. На виконання вказаного рішення, відповідачем здійснено позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 58% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про що повідомлено позивача листом від 10.12.2020 № 4820-5409/Ш-02/8-2500/20.

4.6. На думку позивача, відповідач неправомірно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 58 %, оскільки відсотковий розмір 90 був йому визначений із моменту призначення щомісячного довічного грошового утримання у 2017 році на підставі постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.04.2017.

4.7. Позивач вважає, що при перерахунку довічного грошового утримання на виконання рішення суду, підлягала врахуванню лише довідка Чернігівського апеляційного суду від 06.03.2020 № 7-09/41, а відсоткове значення не могло бути зменшено, оскільки його обраховано на підставі закону, чинного на момент призначення довічного грошового утримання.

4.8. За змістом листа відповідача підставою зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання із 90 % до 58 % стала норма частина 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, в силу якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

4.9. Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання довічного грошового утримання судді в належному розмірі, звернувся до суду з позовом.

5. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що норми спеціальних законів, які були чинними у період від моменту призначення позивачу спірних виплат до їх перерахунку у 2020 році не передбачали зменшення відсоткового показника довічного грошового утримання судді у відставці. Натомість з метою урахування зміни розміру заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді, змінною величиною і підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці була лише зміна суддівської винагороди.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд апеляційної інстанції вказав, що з огляду на висновки Конституційного Суду України з 19.02.2020 розмір довічного грошового утримання суддів, незалежно від дати виходу у відставку, становить 50% суддівської винагороди з додаванням 2% за кожний рік роботи понад 20-річний стаж на посаді судді.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021, а справу передати на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

7.1. Вважає, що суд попередньої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Позивач зазначає, що Верховним Судом виловлювалась позиція щодо визначення стажу роботи на посаді судді та перерахунку на підставі частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що викладені у постановах від 09.11.2018 у справі №559/443/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 08.11.2021 у справі №580/492/21, і застосована судом апеляційної інстанції не була.

7.2. Крім того, скаржник не погодився із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони суперечить нормам Закону №1402-VIII (1402-19) , яким визначається стаж роботи на посаді судді; стаж на посаді судді при звільненні становив 28 років 06 місяців 11 днів, у той час як відповідач здійснив перерахунок утримання судді з 24 річного стажу судді. Звернув увагу на те, що предметом розгляду цієї справи є, в тому числі, зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду навчання та проходження строкової служби. Однак, незважаючи на те, що позивач вказував у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу на доведеність обставин стосовно стажу, суд апеляційної інстанції не надав оцінки цим аргументам позивача та розрахунку стажу роботи на посаді судді в цілому. На цій підставі позивач вважає, що суд попередньої інстанції допустив порушення норм процесуального права

8. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Підставою звернення до суду з цим позовом стала незгода ОСОБА_1 зі зменшенням відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та розрахунком сажу роботи на посаді судді.

11. Відповідно частин 1, 3, 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

12. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI (2453-17) . За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

13. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 (v002p710-20) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) зі змінами.

14. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

15. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

16. Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) , у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI (2453-17) .

17. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

18. Водночас, частиною третьою статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

19. Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.

20. Таким чином, оскільки чинним Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

21. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) .

22. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20, від 15.02.2022 у справі № 340/161/21 та від 02.08.2022 у справі №620/6361/20.

23. Водночас, у вказаних вище постановах Верховний Суд дійшов наступного висновку:

" Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII (1402-19) , у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI (2453-17) , що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді."

24. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається, та який, відповідно, спростовує доводи скаржника.

25. Відтак, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

26. При цьому, Суд звертає увагу, що при визначенні відсоткового показника щомісячного довічного грошового утримання судді має значення і понад 20-річний стаж на посаді судді.

27. Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги також неправильними розрахунком стажу роботи на посаді судді, вказані обставини підлягали перевірці в судах першої та апеляційної інстанцій.

28. З рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 вбачається, що судом надавалась оцінка правомірності зарахування до загального стажу роботи судді крім роботи на посаді судді навчання за денною формою навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечнікова та строкової служби в Радянській армії.

29. Натомість, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, зазначені обставини залишив поза увагою, у той час як відповідач у своїй апеляційній скарзі заперечував проти зарахування до спірного стажу навчання та строкової служби, а позивач у відзиві на апеляційну скаргу наполягав на зарахуванні до стажу навчання та строкової служби.

30. За змістом частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

31. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

32. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).

33. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

34. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина 3 статті 77 КАС України).

35. Поряд з цим, процесуальний закон не позбавляє суд скористатись висновком експерта з метою встановлення обставини, що мають значення для справи.

36. Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Варто відзначити, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані сторонами докази, суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

38. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків по суті справи.

39. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

41. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

42. Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

43. З урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

44. З огляду на те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені лише судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

45. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, надати правову оцінку обставинам щодо зарахування до загального стажу роботи судді крім роботи на посаді судді також: половину строку навчання за денною формою навчання за спеціальністю "правознавство" в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечнікова з 01.09.1984 по 01.07.1989 (2 роки 5 міс.), строкову військову службу в Радянській армії з 30.10.1978 по 10.11.1980 (2 роки 10 днів), а разом - 28 років 06 місяців 11 днів, як того просить позивач.