280/766/20 Про визнання протиправними дії заступника директора Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації щодо відмови особі у видачі посвідчення як особі, яка належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи; зобов`язання Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації визначити особі відповідну категорію постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи на регіональній комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - 21.09.2023 Прийняття

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 (головуючий суддя Прасов О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 (головуючий суддя Шальєва В.А., судді Білак С.В., Олефіренко Н.А.)

у справі №280/766/20

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (далі - ДСЗН Запорізької ОДА), в якій просив:

1.1. визнати протиправними дії заступника директора Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації - начальника управління соціальних гарантій, державної соціальної допомоги Кривошей Катерини Юріївни, щодо відмови 12.12.2019 у видачі посвідчення ОСОБА_1 як особі, яка належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи;

1.2. зобов`язати Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації визначити ОСОБА_1 відповідну категорію постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи на регіональній комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у Запорізькій області.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується довідкою №1315 від 23.06.2003, виданою Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області, у якій довідка видана гр-ну ОСОБА_1 про те, що він (вона) постійно проживає або постійно працює чи постійно навчається на території зони постійного радіоекологічного контролю і за станом на 1 січня 1993 р. проживав (ла) або відпрацював (ла) у цій зоні не менше чотирьох років у с. Кривець, Маньківський, Черкаської області. Довідка є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 4, відповідно до статті 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і дає право на пільги передбачені цим Законом.

3.2. Позивач 07.11.2019 звернувся до відповідача із заявою про видачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи безстрокове.

3.3. У листі заступника директора Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (вих.№6369/03.2-29 від 12.12.2019) на адресу позивача зазначено, що оскільки позивач проживає та працює в Запорізькій області, а не в зоні посиленого радіоекологічного контролю, правових підстав для видачі посвідчення 4 категорії немає.

4. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем як відповідачу, так і суду не надано доказів того, що його місцем проживання (реєстрації) є с. Кривець Маньківського району Черкаської області, тобто, позивачем не надано до суду доказів того, що він постійно працює чи постійно навчається у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення.

5. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із судом першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, мотивував рішення тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту в частині заявлених позовних вимог до третьої особи. Також судом вказано про відсутність підстав вважати порушенням відповідачем прав позивача, оскільки ОСОБА_1 не звертався до відповідача за встановленням йому відповідної категорії постраждалого від Чорнобильської катастрофи, натомість позивач звертався за видачою посвідчення особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи. При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу й на те, що задля отримання посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, слід звернутись до уповноваженого органу, подавши документи відповідно до Порядку №551.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

6.1. Вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів про порушення норм процесуального права полягають у тому, що позивачем не було отримано копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, що позбавило його можливості подати докази. Позивач також зазначає про перекладання обов`язку доказування на позивача; не з`ясування відповідно до частин 3, 4 статті 171 КАС України місця проживання фізичної особи; невмотивованість судових рішень; незалучення фактично співвідповідача заступника директора Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації Кривошей Катерини Юріївни, дії якої оскаржує позивач.

6.2. Щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанції позивач вказав на норму статті 11 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". ОСОБА_1 зазначив, що у нього зберігаються обсяг встановлених державною прав та гарантій, як особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, статус якого має визначити регіональна комісія Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації.

7. У відзиві на касаційну скаргу Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 - без змін.

7.1. Відповідач вказав на те, що підставою для отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є дотримання одночасно двох умов: постійне проживання чи навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю та проживання у цій зоні не менше чотирьох років, станом на 01 січня 1993 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

10. Статтею 11 Закону №796 передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

11. Також цією ж статтею передбачено, що крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

12. Зі встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції вбачається, що 24.06.1999 ОСОБА_1 видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_1 .

13. Також, рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 18.10.2019 у справі № 321/1301/19 встановлено факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 01.08.1986 по 01.01.1991 у с. Кривець Маньківського району Черкаської області на території зони гарантованого добровільного відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

14. Стаття 14 Закону № 796-ХІІ визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій.

15. Згідно із частиною 1 статті 65 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

16. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (частина 3 статті 65 Закону № 796-ХІІ).

17. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 65 Закону № 796-ХІІ).

18. Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (551-2018-п) (далі - Порядок № 551).

19. Порядок № 551 визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих (пункт 1 Порядку № 551).

20. Посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії) (пункт 11 Порядку № 551).

Водночас, цим же пунктом Порядку №551 передбачено, що видача посвідчень здійснюється на підставі відповідних документів.

21. Згідно з пунктом 8 Порядку № 551 неповнолітнім дітям, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, видаються посвідчення "Дитина, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи" серії Д жовтого кольору.

Особам, зазначеним у статті 27 Закону, категорії встановлюються після досягнення повноліття (в разі одруження або укладення трудового договору в передбачених законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з дати реєстрації шлюбу або укладення трудового договору згідно із законодавством) відповідно до статті 14 Закону, а посвідчення видаються згідно з цим Порядком.

22. Зазначене дає підстави для висновку, що для отримання посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, така особа має звернутися до уповноваженого органу, подавши документи, передбачені Порядком № 551.

23. Зі встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції вбачається, що 24.06.1999 ОСОБА_1 видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_1 .

24. Водночас, факту долучення ОСОБА_1 будь-яких документів до заяви, адресованій Департаменту, судом встановлено не було.

25. Встановлені обставини справи судами попередніх інстанцій дають підстави вважати, що позивач не виконав усіх вимог, що передбачені Порядком № 551, необхідних для отримання посвідчення.

26. З огляду на фактичні обставини цієї справи та вимоги позовної заяви суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо пред`явлення вимог до посадової особи Департаменту, яка не має статусу відповідача у цій справі, що дає підстави стверджувати про неправильний спосіб захисту порушеного права.

27. При цьому, Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 3 статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

28. Тобто, процесуальний закон допускає залучення до участі у справі співвідповідача лише за клопотанням позивача. Відтак, доводи касаційної скарги, які зводяться фактично до необхідності залучення до участі у справі співвідповідача - заступника директора Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації Кривошей К.Ю., в цій частині є необґрунтованими.

29. Колегія суддів критично ставиться до твердження позивача про ненаправлення на його адресу ухвали про відкриття провадження судом першої інстанції, що, у свою чергу, позбавило його можливості подати до суду докази, оскільки з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції направляв поштове відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу вказану у позовній заяві. Проте, вказане поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

30. За змістом статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

31. Вищезазначені положення процесуального закону не дають підстав стверджувати, що безумовний тягар доказування покладається лише на суб`єкт владних повноважень.

32. Зазначене також узгоджується із нормами частин 4 та 5 статті 161 КАС України, згідно яких позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

33. Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо нез`ясування відповідно до частин 3, 4 статті 171 КАС України місця проживання фізичної особи, оскільки зазначені норми стосуються фізичної особи у статусі відповідача по справі. При цьому Суд звертає увагу, що позивачем у цій справі є фізична особа, а відповідачем - суб`єкт владних повноважень.

34. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростували висновків судів попередніх інстанцій.

35. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.