400/2880/18 Про скасування запису про державну реєстрацію за фізичною особою права власності на автомийку, та зобов`язання ФОП знести об`єкт самочинного будівництва - автомийку самообслуговування - 20.09.2023 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 (головуючий суддя: Лук`янчук О.В., судді: Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі № 400/2880/18 за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради до Новобузької міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування запису та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2018 року Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (далі - УДАБК Миколаївської міської ради або позивач) звернулося до суду з позовом до Новобузької міської ради (далі - відповідач-1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; або відповідач-2), третя особа: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - УДАБІ у Миколаївській області), в якому просило:

скасуати запис про право власності №18975684 від 10.02.2017 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 автомийки загальною площею 38 кв.м., літера А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1170318848101, внесений державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області Альбертін О.В.;

зобов`язати ФОП ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - автомийку самообслуговування " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 22.04.2019 позов задовольнив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.11.2019 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Миколаївської міської ради від 31.05.2012 №17/35 "Про вилучення, надання, передачу у власність, спільну сумісну та спільну часткову власність, надання в оренду земельних ділянок, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Заводському району м.Миколаєва" надано у власність земельну ділянку площею 435 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 .

18.07.2012 ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №914303, а 24.02.2014 право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2016, відповідачка-2 придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0435 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Суди встановили, що на момент продажу на вказаній земельні ділянці відсутні будь-які будівлі чи споруди, що зазначено в пункті 1.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2016.

В 2016 році ОСОБА_1 розпочала будівництво на вказаній земельній ділянці автомийки.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 96 КУпАП за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 10.02.2017 ОСОБА_1 звернулася до Новобузької міської ради, як органу державної реєстрації, із заявою про реєстрацію права власності об`єкту нерухомості - автомийки загальною площею 38 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви ОСОБА_1 додано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності про реєстрацію за нею права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 - 4810136300:03:012:0024, а також Свідоцтво № НОМЕР_1 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14.10.2009, видане Інспекцією ДАБК у Миколаївській області.

11.02.2017 державний реєстратор прав на нерухоме майно Новобузької міської ради прийняв рішення №33819119 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

На підставі зазначеного рішення, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 автомийки площею 38 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, за інформацією, зазначеною у листі Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 18.09.2018 №17-3972, останнім не надавалось містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва, а саме: автомийки самообслуговування " ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 4810136300:03:012:0024).

Також згідно відомостей, зазначених у листі Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 20.09.2018 №02-06/3145, міською радою не приймалось рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

Крім того, Управління ДАБІ у Миколаївській області листом від 13.08.2018 повідомило виконавчий комітет Миколаївської міської ради про те, що в Журналі реєстрації виданих свідоцтв про відповідність збудованого об`єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил за номером запису 289 наявна інформація щодо видачі свідоцтва № НОМЕР_2 від 23.11.2009 по об`єкту "Автостоянка (нове будівництво) за адресою: м. Миколаїв, вул. Радянської Армії, поблизу АГК "Нива", замовник ОСОБА_3 .

Також, в матеріалах справи міститься лист Управління ДАБІ у Миколаївській області, яким позивачу надано інформацію про те, що в базах даних, зареєстрованих Управлінням до 17.06.2017, документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відсутні записи про документи, в яких зазначена адреса об`єкта будівництва: АДРЕСА_1 .

З посиланням на вказані обставини, зокрема на те, що цільове призначення земельної ділянки не змінювалось, технічні умови на проведення будівельних робіт ОСОБА_1 не отримувались, проект не розроблявся та не затверджувався в належному порядку, повідомлення про початок будівельних робіт на зазначений об`єкт будівництва не подавалось, УДАБК Миколаївської міської ради звернулося із цим позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що за інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на автомийку площею 38 кв.м. за ОСОБА_1 . Разом з тим, позивачу відомо, що земельна ділянка за вказаною адресою була виділена Миколаївською міською радою у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. За даними Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, рішень щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки міськрадою не приймалося. Вказане свідчить про порушення забудовником абз.2 частини другої статті 24, частини четвертої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того, за інформацією Управління містобудування та архітектури міськради, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за вказаною адресою не надавалося, що є порушенням вимог частини четвертої статті 33 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Водночас, АДРЕСА_1 відноситься до зони садибної забудови (Ж-1), яка не передбачає розміщення автомийок, що є порушенням вимог містобудівної документації.

Згідно листа ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 01.08.2018, на зазначеному об`єкті встановлені порушення щодо відстаней постів мийки до вікон житлових будинків. Земельна ділянка, на якій розміщена автомийка, огороджена, з трьох сторін межує з приватними садибними ділянками. Відстань від постів мийки до вікон житлових будинків сусідів 9 м, 6 м та 5 м відповідно. Своєю чергою, за державними стандартами, відстань від станцій технічного обслуговування до житлових будинків повинна складати не менше 15 м.

Також позивач стверджує, що реєстрація права власності на автомийку здійснена на підставі неправдивого документу, а саме Свідоцтва про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14.10.2009 № 1400000289, виданого Інспекцією ДАБК у Миколаївській області. Такі твердження ґрунтуються на тому, що за інформацією, зазначеною у листі УДАБІ у Миколаївській області № 104-3550-18 від 13.08.2018, в Журналі реєстрації виданих свідоцтв про відповідність збудованого об`єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил за номером запису 289 наявна інформація щодо видачі свідоцтва № НОМЕР_1 від 23.11.2009 по об`єкту "Автостоянка (нове будівництво) за адресою: м. Миколаїв, вул. Радянської Армії, поблизу АГК "Нива", замовник ОСОБА_3 . Таким чином, зазначений документ видавався іншій особі, для іншого об`єкту будівництва. Водночас даних про внесення до Єдиного реєстру дозвільних документів декларації про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації не встановлено.

Третя особа підтримала пред`явлений УДАБК Миколаївської міської ради позов.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 побудувала автомийку хоча і на земельній ділянці, яка належить їй на праві приватної власності, але має інше цільове значення, без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи отримання дозволу на виконання будівельних робіт у зв`язку з чим, відповідно до вимог статті 376 ЦК України, спірна автомийка вважається самочинним будівництвом. Також, за висновками суду першої інстанції, реєстрація права власності об`єкта самочинного будівництва здійснена на підставі неправдивих документів, оскільки Свідоцтво про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил №1400000289 від 14.10.2009 ОСОБА_1 не видавалось, яка тільки в 2016 році придбала земельну ділянку у ОСОБА_2 .

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку. Із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у постанові від 16.10.2018 у справі №826/12543/16 (провадження №11-520апп18), апеляційний суд зазначив, що аналіз положень частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю діє як суб`єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, такий орган, наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду.

Проте, як установлено судом апеляційної інстанції, орган державного архітектурно-будівельного контролю при виявлені факту самочинного будівництва ОСОБА_1 об`єкта автомийки самообслуговування "LuxWash", розташованої за адресою: АДРЕСА_1, не виносив припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та не надавав відповідачці строк для добровільного його виконання. За таких обставин, на переконання апеляційного суду, пред`явлення УДАБК Миколаївської міської ради позову до суду про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва є передчасним.

Щодо позовних вимог заявлених УДАБК Миколаївської міської ради до Новобузької міської ради про скасування запису про державну реєстрацію прав, то суд апеляційної інстанції виходив із відсутності у позивача повноважень на звернення до суду з таким позовом.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкового скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Скаржник наполягає, що ОСОБА_1 побудувала автомийку хоча і на земельній ділянці, яка належить їй на праві приватної власності, але має інше цільове значення, без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи отримання дозволу на виконання будівельних робіт. За таких обставин, відповідно до вимог статті 376 ЦК України, скаржник вважає, що єдиним способом усунення допущених забудовником порушень є саме знесення спірного об`єкту будівництва. Також за твердженнями скаржника, у даному випадку неможливе здійснення перебудови нерухомості відповідно до проекту, в силу відсутності проекту на будівництво даного об`єкту та будь-якої дозвільної документації.

Крім того, зважаючи на те, що державна реєстрація права власності на спірний об`єкт будівництва була проведена не у встановленому законодавством порядку та не на підставі визначених чинним законодавством документів згідно статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Уряду від 25.12.2015 №1127, запис про проведену державну реєстрацію такого права також підлягає скасуванню.

Також скаржник вважає, що задовольняючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки відповідачкою не наведено об`єктивних причин пропуску такого строку.

Додатково від скаржника надійшли письмові пояснення у справі, в яких останній із посиланням на постанову Верховного Суду від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

За висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (3038-17) (далі - Закон №3038-VI (3038-17) ).

Відповідно до положень статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також зазначеною нормою визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені і у пункті 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (553-2011-п) (далі по тексту - Порядок № 553).

Відповідно до абзацу 3 пункту 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Положеннями статті 38 Закону № 3038-VI визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

Своєю чергою, позов про знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування може бути пред`явлено органом державного архітектурно-будівельного контролю до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, встановлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02.11.2022 у справі № 420/4209/19, від 23.02.2023 у справі №420/6488/18 та від 20.06.2023 у справі № 420/1058/19.

Водночас, відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Отже, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

У постанові від 08.03.2023 в справі № 420/8499/20 Верховний Суд зазначив, що тягар доказування наявності вказаних фактів та умов покладається на суб`єкті владних повноважень, що звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд. Зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.

У постанові від 21.10.2020 у справі № 420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 суд на підставі аналізу положень статті 376 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону № 3038-VI зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю при виявлені факту самочинного будівництва не визначав об`єкт таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою, а також не виносив припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та не надавав відповідачці строк для добровільного його виконання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що пред`явлення Управлінням ДАБК позову до суду про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва є передчасним.

Одночасно колегія суддів зазначає, що приведена скаржником у додаткових поясненнях судова практика Верховного Суду не є релевантною до спірних правовідносин, позаяк сформована у справах щодо оскарження рішень органів Держпраці.

Стосовно заявлених Управлінням ДАБК позовних вимог до Новобузької міської ради про скасування запису про державну реєстрацію прав, колегія суддів зазначає таке.

Так, звернення із зазначеним позовом обумовлено протиправністю, на думку Управлінням ДАБК, реєстрації за ОСОБА_1 автомийки загальною площею 38 кв.м., літера А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції з такими доводами позивача погодився та скасував запис про право власності №18975684 від 10.02.2017, вчинений державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області Альбертін О.В.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в означеній частині та ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноважень на звернення до суду з позовом про скасування реєстрації права власності на об`єкт нерухомості.

Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.

За змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із частиною четвертою статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Положеннями пункту 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Ще однією із категорій справ, в яких позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, є справи у публічно-правових спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 19 КАС України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 сформульовано правову позицію, відповідно до якої поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.

Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.

Винятком є компетенційний спір, під яким слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Підставою для звернення Управління ДАБК із позовом про скасування запису про реєстрацію за ОСОБА_1 автомийки слугували виявлені під час проведення заходів архітектурно-будівельного контролю порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж "право" на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його "повноважень", має бути чітко передбачено законом.

Водночас в силу вимог статті 38 цього Закону орган державного архітектурно-будівельного контролю наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Ураховуючи наведене, подання адміністративного позову у цій справі про скасування запису державного реєстратора не є формою реалізації компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Також цей спір не є "компетенційним" (у значенні пункту 3 частини першої статті 19 КАС), оскільки у цьому випадку не йдеться про спір щодо розмежування компетенції між Управлінням ДАБК та Новобузької міської ради.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зазначений спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Більш того, у постанові від 01.07.2020 у справі № 9901/48/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, у зв`язку із чим суд першої інстанції правильно не роз`яснив позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з таким позовом.

Відповідно, за відсутності у позивача повноважень на звернення до суду з позовом про скасування реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, такий спір взагалі не підлягає судовому розгляду.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.02.2022 у справі № 420/6156/18.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно із частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, УДАБК Миколаївської міської ради у цих правовідносинах не має права на звернення до суду з метою оскарження реєстраційних дій про право власності, в жодному виді провадження, а тому провадження у частині позовних вимог про скасування запису про право власності підлягає закриттю.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі №400/2880/18 в частині позовних вимог, заявлених до Новобузької міської ради, про скасування запису про право власності №18975684 від 10.02.2017, вчиненого державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області Альбертін О.В. - скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині.