140/6921/21 Про визнання протиправними дії прокуратури у заниженні складових заробітної плати щодо посадового окладу, надбавки за вислугу років та за роботу з секретними документами при видачі довідки для перерахунку пенсії, та стягнення з держави грошових сум;klass=[1143.1.149 Служба в органах прокуратури - 20.09.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2022 (головуючий суддя: Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2022 (головуючий суддя: Іщук Л.П., судді: Кухтей Р.В., Шевчук С.М.) у справі № 140/6921/21 за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог остаточно просив:

визнати протиправними дії відповідача у заниженні складових заробітної плати щодо посадового окладу, надбавки за вислугу років та за роботу з секретними документами при видачі довідки № 18-40 вих від 28.01.2016 для перерахунку пенсії;

стягнути з держави Україна в особі Волинської обласної прокуратури на користь позивача заподіяну протиправними діями матеріальну шкоду загальною сумою 3806777,66 грн у вигляді недоотриманої частини пенсії, обрахованої з визначеної довідки Волинської обласної прокуратури з зазначеними складовими заробітної плати, а саме: посадового окладу, надбавки за вислугу років та за роботу з секретними документами, визначених згідно з частиною третьою статті 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", завданою окремими положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (2456-17) .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 КАС України.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.10.2021 скасував ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2021, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі.

Згодом, Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.04.2022, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2022, залишив позовну заяву без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду: головуючий суддя - Єресько Л.О., судді: Білак М.В., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2023 задоволено заяви суддів Єресько Л.О., Білак М.В., Соколова В.М. про самовідвід, а справу передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення нового складу суду.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Берназюк Я.О., Шарапа В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач пропустив строк звернення до суду, не зазначивши поважних та об`єктивних причин пропуску такого.

Суди констатували, що предметом спірних правовідносин є дії відповідача щодо видачі довідки від 28.01.2016 № 18-40вих для перерахунку пенсії із складовими заробітної плати, а саме: посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за роботу з секретними документами, які, на думку позивача, є заниженими та призвели до заподіяння йому матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини пенсії.

Так, на момент видачі довідки № 18-40 вих від 28.01.2016 розміри надбавок за вислугу років прокурорам регламентувалися статтею 81 Закону № 1697-VII. Зокрема частиною сьомою цієї норми було визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, розміри доплат за вислугу років були законодавчо встановлені і відомі позивачу.

У свою чергу, після отримання спірної довідки про заробітну плату у січні 2016 року, позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, з яких складових складається зазначена у довідці для перерахунку пенсії заробітна плата, як обрахована, та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Крім того, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2016 у справі № 161/3611/16-а було зобов`язано Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі вказаної довідки від 28.01.2016 № 18-40вих, що додатково свідчить про те, що позивачу було достовірно відомо про зазначені у ній складові заробітної плати для перерахунку пенсії.

Проте, жодних заяв та звернень з приводу правомірності складових заробітної плати по спірній довідці позивачем у період з 2016-2020 років до Волинської обласної прокуратури не подавалось. Натомість зацікавленість та активні дії щодо отримання інформації щодо даних, зазначених у довідці № 18-40 вих від 28.01.2016, позивач почав вчиняти лише з січня 2021 року.

Із посиланням на правову позицію Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, суди попередніх інстанцій зазначили, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого останній повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується із початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Водночас, із цим позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 08.07.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з дня, коли він повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Одночасно суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що видача довідки із неправильними показниками складових заробітної плати не є триваючою протиправною дією, оскільки така довідка вичерпала свою дію після проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення у справі № 161/3611/16-а.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для залишення позову без розгляду. Насамперед скаржник зазначає, що не є спеціалістом в області фінансів та бухгалтерського обліку, а тому не міг перевірити правильність обчислення складових заробітної плати, зазначених у довідці № 18-40 вих від 28.01.2016. Натомість про неправильність зазначення у спірній довідці складових заробітної плати, з яких обчислюється пенсія, зокрема, надбавки за вислугу років в розмірі 40 % замість 45 %, позивач дізнався лише у січні 2021 року при розгляді іншої справи № 140/6324/20 у зв`язку із чим невідкладно звернувся до керівника Волинської обласної прокуратури щодо неправомірності дій службових осіб зазначеного органу та видачі оновленої довідки. У листі від 26.02.2021 № 21-36 вих-21, відповідач підтвердив стаж позивача, що дає право на одержання надбавки за вислугу років у розмірі 45 % та видав іншу довідка № 21-55вих-210. Отже фактично про порушення своїх прав позивач дізнався з листа прокуратури, а тому відсутні підстави вважати, що строк звернення до суду пропущений.

Крім того, скаржник стверджує, що видача довідки суб`єктом владних повноважень з невірним (помилковим) зазначенням відсотку надбавки за вислугу років безпосередньо вплинула на розрахунок пенсійних виплат в бік заниження, а отже є триваючою протиправною дією (бездіяльністю) суб`єкта владних повноважень по відношенню до фізичної особи, яка звужує наявний обсяг існуючих прав, тому строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, до цих правовідносин не застосовується.

Також за твердженнями скаржника, комплексний аналіз рішень Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 (v008p710-13) у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" та від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, а також положень статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" дає підстави дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що надає довідки для перерахунку пенсії, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у т.ч., сум будь-яких її складових, може бути поданий без обмеження строків.

Скаржник також наполягає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень застосовані норми права без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні від 15.02.2018 у справі № 820/6514/17, постановах від 22.01.2019 у справі №201/9987/17, від 09.07.2019 у справі № 676/1557/16-ц, від 22.11.2019 у справі №1140/3136/18, від 18.02.2020 у справі № 1840/3344/18, від 02.02.2020 у справі №280/1931/19 та інших.

Крім зазначених вище доводів, скаржник також посилається на допущені апеляційним судом процесуальні порушення, зокрема: 1) при прийнятті постанови від 20.07.2020 не вирішено питання розподілу судових витрат, з врахуванням надмірно сплаченого судового збору за апеляційне оскарження ухвали місцевого суду; 2) розгляд апеляційної скарги суддями за наявності обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості та об`єктивності (під час роботи в Волинській області позивачем порушувалося дисциплінарне провадження відносно судді (на той час) Луцького міськрайонного суду ОСОБА_2, а з суддею ОСОБА_3. під час роботи в Волинській області позивач був у прямому підпорядкуванні по деяким напрямам наглядової діяльності).

Також скаржник стверджує про недотримання судами обох інстанцій розумних строків розгляду справи. На переконання скаржника, розгляд справи у строк понад п`ять місяців з дня відкриття провадження у справі і сім місяців з моменту подання позовної заяви, нівелює саму суть спрощеного провадження на швидке вирішення справи.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви з урахуванням уточнень вбачається, що предметом спірних правовідносин є дії відповідача щодо видачі довідки від 28.01.2016 № 18-40вих для перерахунку пенсії із складовими заробітної плати, а саме: посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за роботу з секретними документами, які, на думку позивача, є заниженими та призвели до заподіяння йому матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини пенсії.

Позивач вважає, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов`язувати саме з датою отримання листа-відповіді відповідача від 26.02.2021 № 21-36 вих-21.

В контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.20.2020 № 340/1019/19).

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України (2747-15) , в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 (v017p710-11) визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що довідку від 28.01.2016 № 18-40вих позивач отримав у січні 2016 року, а отже після її отримання останній мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, з яких складових складається зазначена у довідці для перерахунку пенсії заробітна плата, як обрахована, та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, розміри доплат за вислугу років були законодавчо встановлені і відомі позивачу.

Крім того, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2016 у справі № 161/3611/16-а, за позовом ОСОБА_1, було зобов`язано Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 28.01.2016 №18-40вих, що додатково свідчить про те, що позивачу було достовірно відомо про зазначені у ній складові заробітної плати для перерахунку пенсії.

У відповідь на зазначене звернення відповідач листом від 26.02.2021 № 21-36 вих-21 повідомив заявника про те, що кадровим підрозділом було підтверджено стаж ОСОБА_1, що дає право на одержання надбавки за вислугу років у розмірі 45 %. Дана обставина була врахована відповідачем при формуванні нової довідки.

Відповідач пояснив, що довідка № 18-40 вих від 28.01.2016 була видана по чинній заробітній платі за відповідною посадою станом на 01.12.2015, коли надбавка за вислугу років працівникам прокуратури виплачувалась у відповідності до Порядку, затвердженого постановою Уряду від 07.05.2008 № 425 (надбавка за понад 25 років вислуги встановлювалась у розмірі 40 % посадового окладу (пункт 2 Порядку)). Оскільки ОСОБА_1 з 18.04.2013 не працює в органах прокуратури і трудова книжка відсутня в обласній прокуратурі, то надбавка за вислугу років в розмірі 45 % врахована в довідці від 24.03.2021 після додаткового вивчення даного питання за його зверненням та підтвердженням відповідного стажу роботи.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Водночас поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з позовом.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Проте позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку.

Колегія суддів підтримує висновок судів попередніх інстанцій про те, що видача довідки із неправильним зазначенням складових заробітної плати не є триваючою протиправною дією, оскільки така довідка вичерпала свою дію після проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення у справі №161/3611/16-а.

Що стосується посилань позивача на те, що в даному випадку строки звернення не застосовуються, оскільки статтею 233 КЗпП України встановлено, що з позовом про стягнення заробітної плати позивач може звернутися без обмеження будь-яким строком, то вони не заслуговують на увагу, так як у даному випадку, спірні відносини виникли не щодо стягнення заробітної плати, а щодо включення складових заробітної плати саме при формуванні довідки від 28.01.2016 № 18-40вих для перерахунку пенсії. Строк звернення до суду за захистом своїх прав по даній категорії справ становить - шість місяців.

Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що про неправильність зазначення складових заробітної плати у довідці від 28.01.2016 № 18-40вих останній дізнався лише у ході розгляду справи № 140/6324/20, оскільки такі обставини судовими рішеннями не встановлювалися. Предметом перевірки у справі №140/6324/20 була законність відмови пенсійного органу у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (1789-12) на підставі іншої довідки прокуратури Волинської області від 03.03.2020 №18-59 вих.20 та додаткової інформації № 19-1752-20 від 16.04.2020.

Одночасно колегія суддів зазначає, що приведена скаржником судова практика Верховного Суду не є релевантною до спірних правовідносин, з огляду на відмінність обставин та нормативно-правового регулювання. Так у справах №201/9987/17 та №1140/3136/18 спір виник щодо коригування грошового забезпечення та донарахування несплачених сум пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) ; у справі № 1840/3344/18 спір стосувався відмови пенсійного органу у призначенні пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) ; у справі № 280/1931/19 спір обумовлений незаконним зменшенням пенсійним органом основного розміру пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення; у справі № 820/6514/17 спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, а у справі № 676/1557/16-ц вирішувалося питання юрисдикційної підсудності спору про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням пенсійним органом рішення суду.

Надаючи правову оцінку доводам скаржника щодо процесуальних порушень, допущених судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає таке.

Зважаючи на результат апеляційного розгляду (апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу місцевого суду без змін), підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Щодо повернення судового збору у сумі 211 грн, які позивач вважає надмірно сплаченими, то такі кошти були доплачені останнім на виконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 09.05.2022.

Під час апеляційного розгляду, позивачем не заявлялося суддям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відводу з підстав наявності сумнівів щодо упередженості чи об`єктивності визначеного складу суду. Скаржником також не надано жодних доказів в підтвердження обставин, викладених в касаційній скарзі з порушеного питання.

Порушення строків розгляду справи, зважаючи на приписи частини другої статті 350 КАС України, також не може слугували підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, позаяк не призвело до неправильного вирішення справи.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивача. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно із положеннями частини другої КАС України (2747-15) .

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції від 01.04.2022 та постанови апеляційного суду від 20.07.2022 - відсутні.