П/811/724/17 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість - 20.09.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Управління) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 (суддя Кармазина Т.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді - Шальєва В.А., Юрко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санолта" (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000041405, № 0000051405, № 0000031405 та № 0000021405.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 03.01.2017 № 1/11-04-14-00/38401364, на підставі висновків якої, а також з урахуванням рішення ДФС України від 11.04.2017 № 7540/6/99-99-11-01-02-25 "Про результати розгляду скарги", Управлінням були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на придбання товару (насіння соняшника) у ФГ "Прогрес", які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбаний у зазначеного контрагента товар був реалізований позивачем в процесі здійснення господарської діяльності іншим суб`єктам господарювання, що також підтверджено відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами, з огляду на види діяльності, які здійснює Товариство, тоді як висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ФГ "Прогрес" ґрунтуються на припущеннях.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 22.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000041405, № 0000051405, № 0000031405 та № 0000021405.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суди виходили з того, що господарські операції між позивачем та ФГ "Прогрес" були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку, операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок Управління про безтоварність зазначених господарських операцій є таким, що не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах законодавства України та не підтверджений будь-якими доказами.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 03.05.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до постановлення рішень, які суперечать вимогам закону. Зокрема, скаржник вказує на те, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) контрагентом позивача - ФГ "Прогрес", а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Решта доводів контролюючого органу зводиться до цитування норм Податкового кодексу України (2755-17) та змісту акту перевірки.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.09.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 20.09.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ФГ "Прогрес" за лютий і травень 2015 року, результати якої оформлені актом від 03.01.2017 № 1/11-04-14-00/38401364, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 887694,58 грн., в тому числі: за лютий 2015 року - на 56804,85 грн., за травень 2015 року - на 830889,73 грн., в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 355334,00 грн., в тому числі: за лютий 2015 року - 56805,00 грн., за травень 2015 року - 298529,00 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації) за травень 2015 року на 533361,00 грн.; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств, а також віднесення до складу витрат згідно звіту про фінансові результати витрат у сумі 4438473,00 грн., пов`язаних із придбанням насіння соняшника невідомого походження у ФГ "Прогрес", в результаті чого Товариством було завищене від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 125730,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 671943,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки вказано, що ФГ "Прогрес" не могло фактично здійснити господарські операції з поставки товару (зокрема, насіння соняшника врожаю 2014 року) згідно договорів поставки товару на умовах DAP від 16.02.2015 № П15С69 та від 15.05.2015 №П15С179 у зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність працюючих і основних фондів), оскільки: згідно довідки ФГ "Прогрес" (вх. № 799/10 від 27.04.2015) на початку 2014 року господарством було укладено низку договорів оренди сільськогосподарських земель, загальною площею більше, ніж 30000 га на території Херсонської області, тоді як на запити Любашівської ОДПІ до сільських та селищних рад, на території яких ФГ "Прогрес" орендувалися земельні ділянки, відповіді щодо розміру орендованих земельних ділянок не надійшли та/або надійшли відповіді, що вказане господарство не орендує землі на території відповідних сільських та селищних рад, що свідчить про те, що відсутня інформація, яка б підтверджувала те, що ФГ "Прогрес" має в користуванні земельні ділянки, на яких би господарство виростило реалізовану ним сільськогосподарську продукцію, тобто продана господарством протягом лютого - червня 2015 року сільськогосподарська продукція не може вважатися власновирощеною відповідно до вимог пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України; ФГ "Прогрес" в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий - червень 2015 року відображає реалізацію власновирощеної продукції (пшениця, соя та інше), яка вирощена у 2014 році, при цьому у господарства у 3 та 4 кварталах 2014 року відсутні наймані працівники, а з березня 2015 року у господарства обліковується лише 2 найманих працівника і директор.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017: №0000041405, яким зменшено Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 533336,00 грн. та застосовано суму штрафних санкцій (штраф) у розмірі 53336,10 грн.; №0000051405, яким зменшено Товариству суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 125730,00 грн.; №0000031405, яким збільшено Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 839928,75 грн., у тому числі: за основним платежем - на 671943,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 167985,75 грн.; №0000021405, яким збільшено Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 442917,50 грн., у тому числі: за основним платежем - на 354334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 88583,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ДФС України було прийняте рішення №7540/6/99-99-11-01-02-25 від 11.04.2017 "Про результати розгляду скарги", яким скаргу Товариства задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення №0000051405 та №0000031405 від 20.01.2017 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ФГ "Прогрес" та відсутність дебіторської заборгованості за 2015 рік, штрафних санкцій з податку на прибуток за 2015 рік, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000041405 та №0000021405 були залишені без змін.

Також, судом першої інстанції інстанцій було встановлено та, зокрема, підтверджено представником Управління у судовому засіданні, що податкові повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000051405 та №0000031405 є чинними, будь-яких інших рішень податковим органом не приймалося. Крім того, судом першої інстанції згідно ухвали від 23.10.2017 було зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами розгляду скарги позивача, на підставі рішення ДФС України від 11.04.2017 року №7540/6/99-99-11-01-02-25 та у відповідності до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204 (z0124-16) , на виконання вимог якої Управлінням було надано відповідь, що податкові повідомлення-рішення, копії яких надані позивачем та містяться в матеріалах справи, є чинними, інші податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки та розгляду скарги не приймались.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (z0860-99) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (z0027-00) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

У статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між Товариством (покупцем) та ФГ "Прогрес" (постачальником) були укладені договори поставки товару на умовах DAP від 16.02.2015 № П15С69 та від 15.05.2015 №П15С179, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2014 року на умовах DAP (… назва місця призначення) - ТОВ "Відродження", Кіровоградська обл., смт. Голованівськ, вул. Матросова, 40 (далі - склад покупця) згідно Інкотермс-2010 за винятком застережень, передбачених цим договором, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даних договорів.

Зокрема, укладенню Товариством правочинів з ФГ "Прогрес" передувала перевірка цього господарства через публічні державні реєстри з подальшим отриманням копій установчих документів контрагента. Так, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФГ "Прогрес" зареєстроване як юридична особа 20.03.2000, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. В процесі провадження у справі про банкрутство, санації або припиненні на час укладення договорів та виконання господарських операцій за цими договорами перебувало. Протягом 2015 року ФГ "Прогрес" було платником податку на додану вартість та з 01.01.2015 зареєстроване як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, мало у користуванні 8477 га земель сільськогосподарського призначення у Білозерському районі Херсонської області та 8367 га земель у Ширяєвському районі Одеської області, що підтверджується відповідними довідками Відділів Держземагенства.

В результаті здійснення господарських операцій з придбання товару (насіння соняшника врожаю 2014 року) за укладеними з ФГ "Прогрес" договорами, Товариство включило до складу податкового кредиту в лютому 2015 року податок на додану вартість у сумі 56804,85 грн. за податковими накладними, виданими ФГ "Прогрес". Вказаний товар був оприбуткований відповідно до видаткових накладних, а транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними. Оплату вартості придбаного товару здійснено в повному обсязі, що підтверджується актами-перерахунку, випискою по рахунку та платіжними дорученнями.

Також, Товариство включило до складу податкового кредиту в травні 2015 року податок на додану вартість у сумі 830889,73 грн. за податковими накладними, виданими ФГ "Прогрес". Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних, а транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Оплату вартості придбаного товару здійснено в повному обсязі, що підтверджується актами-перерахунку, випискою по рахунку та платіжними дорученнями.

В свою чергу, отримане насіння соняшника було передане Товариством на переробку ТОВ "Відродження" (виконавцю), з яким позивачем (замовником) був укладений договір на переробку давальницької сировини № 020Д14 від 05.09.2014, відповідно до умов якого було перероблено соняшник на готову продукцію - олію соняшникову та макуху, що підтверджується зведеними актами, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями, виписками по рахунку.

В подальшому, готова продукція була реалізована Товариством на користь: ТОВ "Веллтон", що підтверджується контрактом поставки товару на умовах СРТ, довіреностями на отримання товару, податковими, видатковими накладними, виписками по рахунку, товарно-транспортними накладними; ТОВ "Відродження", що підтверджується контрактом на поставку товару на умовах EXW, актами прийому-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунку.

Крім того, частину придбаного у ФГ "Прогрес" насіння соняшника позивачем було реалізовано на користь ТОВ "Металзюкрайн Корп ЛТД", що підтверджується контрактом поставки товару на умовах EXW, актами прийому-передачі, податковими, видатковими накладними та виписками по рахунку.

Крім того, Територіальним сервісним центром №3545 МВС в Кіровоградській області на запит податкового органу інформація (лист від 11.08.2016 за вих. № 2642), яка підтверджує інформацію щодо вантажовідправника, перевізника, водіїв, номерних знаків транспортних засобів, зазначених в товарно-транспортних накладних та звітах по отриманню сировини за лютий, травень 2015 на маслопереробному комплексі ТОВ "Відродження", що відповідає умовам укладених позивачем з ФГ "Прогрес" договорів поставки та, в свою чергу, підтверджує фактичне здійснення поставки товару позивачу від ФГ "Прогрес".

Таким чином, доводи Управління, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.