804/15956/15 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за порушення законодавства про норми регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій - 19.09.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (процесуальний правонаступник відповідача) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 (суддя Чорна В. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя Добродняк І. Ю., судді: Бишевська Н. А., Семененко Я. В.),

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (ПАТ "АК "ДНІПРОАВІА", товариство, позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ДПІ, відповідач) від 16.11.2015 №№0000992200, 0001002200, 0000992202 про нарахування пені та штрафних санкцій в сумі 449' 040,10 грн, 1360 грн та 3428,35 грн відповідно.

Підставою для нарахування пені та штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями стали висновки контролюючого органу, зроблені в акті документальної планової перевірки від 28.09.2015 № 1668/04-62-22-2/01130549 (далі - акт перевірки), про порушення товариством положень статті 2 Закону України ``Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті`` від 23.09.1994 №185/94-ВР (Закон №185/94-ВР), статей 9, 10 Декрету "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93 (Декрет №15-93) та абзацу 23 пункту 1.2, частини 2 пункту 2.2, пункту 2.6, абзацу 3 пункту 3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (z0040-05) , (Положення №637) внаслідок недотримання встановлених законом строків надходження валютної виручки за експортовані послуги на поточний рахунок товариства та, відповідно, за не декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, та за неповне оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО).

Контролюючий орган, здійснюючи заходи валютного контролю щодо дотримання товариством строків розрахунку за операціями з експорту та імпорту, встановлених Законом №185/94-ВР, виходив з того, що відповідно до норм статті 1 та статті 2 цього Закону до операцій з експорту та імпорту застосовуються граничні строки в 180 календарних днів. Водночас цим Законом передбачено, що Національний банк України (НБУ) може запроваджувати тимчасові обмеження на здійснення окремих банківських операцій (частина 4 статті 1, частина 4 статті 2 Закону №185/94-ВР) та відповідною постановою зменшувати строк розрахунків із 180 до 90 днів. У ході перевірки встановлено, що у 2014 році товариство порушило строки розрахунків за експортними операціями. При цьому контролюючий орган відхилив доводи товариства, що дебіторська заборгованість нерезидентів Компанія UNICAL TRAVEL (Azerbaijan) та Фірми ``Goiania Comercico E Servicos Internacionias Lda`` (Португальська Республіка, вільна економічна зона острова Мадейри) за надані послуги на підставі експортних контрактів у межах законодавчо встановлених строків була погашена шляхом заліку заборгованості товариства за імпортними контрактами про надання послуг, укладеними з цими ж нерезидентами. Спираючись на листи ДПА, НБУ контролюючий орган висновував, що таке припинення зобов`язань призводить до порушення вимог чинного законодавства України.

Суть зауважень контролюючого органу про недотримання товариством касової дисципліни полягала в тому, що згідно з фіскальним звітним чеком № 0547 готівкова виручка за 10.12.2014 склала 796,59 грн, натомість в розділі 2 ``Облік руху готівки та сум розрахунків`` КОРО обліковано 110,92 грн (різниця складає 685,67 грн).

На думку позивача, позиція відповідача є помилковою та не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки законодавством України, як загальним, так і спеціальним, не заборонено припинення зобов`язань за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних (залік) однорідних вимог, тому сторони зовнішньоекономічних операцій (ЗЕД), здійснюючи експортно-імпортні операції, мали право на застосування такої форми розрахунків і таке право не може бути обмежене листами НБУ тощо. З приводу безпідставності висновків в акті про порушення товариством вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні позивач зазначив, що під час перевірки контролюючий орган не врахував, що КОРО містить два рядки, датовані 10.12.2014, які відповідають даним фіскальних звітних чеків за 10.12.2014 №0547 та №0548.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 10.03.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позов задовольнив, скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 16.11.2015 №0001002200, №0000992202 повністю, податкове повідомлення-рішення №0000992200 - в частині нарахованої пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 449' 040,10 грн.

ДПІ подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення і в позові відмовити.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.11.2017 (суддя Веденяпін О. А.) відкрив касаційне провадження №К/800/27314/17 за касаційною скаргою відповідача.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач доводив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права до встановлених обставин і вирішили спір по суті, тому касаційну скаргу відвідача слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача проти касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі аналізу положень частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону України ``Про зовнішньоекономічну діяльність`` від 16.04.1991 №959-ХІІ, частини 3 статті 203 Господарського кодексу України дійшов висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами є законним способом припинення зобов`язань у сфері ЗЕД та підставою для зняття валютної операції з валютного контролю, у зв`язку з чим пеня в сумі 449' 040,10 грн за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД (податкове повідомлення-рішення №0000992200) та штрафні санкції в сумі 1360 грн за порушення валютного законодавства (податкове повідомлення-рішення № 0001002200) нараховані позивачу безпідставно. До того ж суд висновував, що повноважним органом на застосування міри відповідальності (фінансові санкції) до резидентів та нерезидентів, винних за порушення валютного законодавства (Декрет №15-93), є Національний банк України.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0000992202, суд встановив, що 10.12.2014 на підставі Z-звітів №0547 та №0548 в розділі 2 ``Облік руху готівки та сум розрахунків`` КОРО зроблено окремі записи, інформація в яких відповідає даним роздрукованих Z-звітів (т. ІІІ, а.с.45-47). У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що у ДПІ не було підстав для притягнення до відповідальності ПАТ "АК "ДНІПРОАВІА" за порушення касової дисципліни (податкове повідомлення-рішення №0000992202).

Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.

Зазначені висновки судів свідчать про правильне застосування норм матеріального права і узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, за висновком Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18 резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону №185/94-ВР. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України (254к/96-ВР) права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 також закріплено правовий висновок, відповідно до якого у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону №185/94-ВР для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Отже, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, суть зауважень контролюючого органу про порушення встановлених Законом №185/94-ВР строків надходження валютної виручки на поточний рахунок товариства зводилась до того, що проведення заліку зустрічних однорідних вимог по зовнішньоекономічних контрактах призводить до порушення вимог валютного законодавства, а тому розрахунки між сторонами не проведені.

Зважаючи на те, що чинним законодавством України передбачено право сторін зовнішньоекономічних операційна на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог і таке право не може бути скасоване підзаконними актами, листами НБУ тощо, висновок судів про протиправність нарахування товариству пені за порушення термінів розрахунків у сфері в сумі 449' 040,10 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000992200 є правильним

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 16.11.2015 №0001002200, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1360 грн за порушення пункту 1 статті 9 Декрету №15-93, то скасовуючи його, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що у судовому процесі не підтвердилися обставини щодо порушення товариством строків розрахунків за операціями з експорту, тому у товариства не було зобов`язання щодо декларування валютних цінностей, які перебували за межами України.

Також суди правильно врахували, що санкції, передбачені Декретом №15-93, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому особами.

Зважаючи на це у податково органу не було повноважень для застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1360 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2015 №0001002200.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 11.11.2019 у справі №826/2800/17, від 10.06.2020 у справі №160/9757/19, від 04.03.2020 у справі №280/5170/18, але не виключно.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У судовому процесі також не знайшли свого підтвердження доводи контролюючого орану про неповне оприбуткування товариством готівки в КОРО в сумі 685,67 грн, у зв`язку з чим суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до товариства штрафних санкцій в сумі 3428,35 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2015 № 0000992202.

Такого висновку суди дійшли на підставі оцінки доказів у справі (т. ІІІ, а.с.45-47).

Доводи ДПІ, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність вище зазначених податкових повідомлень-рішень.

У касаційній скарзі відповідач наводить ті самі доводи (обставини), що і в акті перевірки, як підставу для нарахування товариству пені та штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, стосовно яких виник спір у цій справі. Ці доводи ДПІ були предметом оцінки судів попередніх інстанцій, висновок яких ґрунтується на правильно застосованих норм матеріального права щодо встановлених у справі обставин.

Підсумовуючи наведене та відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.