20-12/178 Про стягнення заборгованості за електричну енергію - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2008 року у справі № 20-12/178 Господарського суду міста Севастополя за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", м. Севастополь, до: 1) Комунального підприємства "Енергосервіс", м. Севастополь, 2) Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16", м. Севастополь, про стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 93 705,61 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явилися;

відповідача -не з'явилися;

У червні 2007 року позивач -Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" про стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 93 705,61 грн.

Вказував, що 10 січня 2002 року між ним (постачальником) та Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" (замовником) укладено договір № 181 на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати електроенергію в порядку та строки, передбачені договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання електричної енергії в частині оплати рахунку за спожиту електроенергію та перевищення відповідачем договірних величин використання електричної енергії, позивач просив стягнути з Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" 73 149,47 грн. заборгованості за активну електроенергію, 20 536,81 грн. заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії, 16,44 грн. пені, 2,89 грн. 3% річних та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 10 липня 2007 року допущено заміну первісного відповідача -Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" -належним відповідачем -Комунальним підприємством "Енергосервіс".

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 4 вересня 2007 року залучено до участі у справі другого відповідача -Державне комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16".

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" борг за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 19 999,72 грн., стягнути з Комунального підприємства "Енергосервіс" заборгованість за активну електроенергію в сумі 27 583,67 грн., заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 537,09 грн., 16,44 грн. пені, 2,89 грн. 3% річних та судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 4 грудня 2007 року (суддя Харченко I.А.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 19 999,72 грн., 04,57 грн. пені, 0,80 грн. 3% річних, 631,62 грн. державного мита та 81,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановлено стягнути з Комунального підприємства "Енергосервіс" заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 537,09 грн., заборгованість за активну електроенергію в сумі 27 583,67 грн., 11,87 грн. пені, 02,09 грн. 3% річних 281,35 грн. державного мита, 36,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2008 року (колегія суддів у складі: Волкова К.В. - головуючого, Гонтаря В.I., Черткової I.В.) рішення залишено без змін.

Судові рішення мотивовані посиланнями на невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 181 від 10 січня 2002 року в частині оплати електричної енергії спожитої з перевищенням договірної величини, оплата якої, згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , здійснюється у двократному розмірі.

У касаційній скарзі Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст.ст. 257, 258, п.3 ст. 267 525, 526 ЦК України (435-15) , - просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у позові ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16".

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відносини між сторонами у даній справі з постачання електричної енергії визначені укладеним між ними договором № 181 від 10 січня 2002 року.

Відповідно до умов укладеного договору, ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (постачальник) взяв на себе зобов'язання постачати електроенергію Державному комунальному підприємству "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" (замовником), а останній -оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі в порядку та строки, передбачені договором.

Згідно пункту 1.2.2 договору відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснювати споживання електричної енергії в об'ємах, які не перевищують договірні величини.

Додатком № 1 до договору відповідачу встановлений об'єм поставки електричної енергії на 2006 рік в розмірі 103.200 кВт/г щомісячно, на січень 2007 року -160,525 кВт/г, на березень 2007 року 145.706 кВт/г.

28 грудня 2006 року на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1128 від 8 листопада 2006 року між ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (позивачем), Джавним комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" (відповідачем) та Комунальним підприємством "Енергосервіс" (відповідачем) укладено додаткову угоду до договору № 181 від 10 січня 2002 року, за умовами якої платежі за спожиту електроенергію здійснює Комунальне підприємство "Енергосервіс".

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог та перегляді ухваленого у справі судового рішення в апеляційному порядку, судами обох інстанції встановлено, що виставлений позивачем рахунок на сплату вартості електроенергії, спожитої за період з 10 березня 2006 року по 27 березня 2007 року відповідачем оплачено частково, загальна сума заборгованості по активному споживанню за вказаний період складає 70 740,67 грн.

Оплату електроенергії здійснено відповідачем частково за платіжними дорученнями від 30 липня 2007 року та 30 серпня 2007 року на суму 43 157 грн.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Перевищення договірного об'єму споживання електричної енергії складає 118 498 кВт/г, вартість перевищення договірної величини склала 21 359,17 грн.

Отже, з викладеного вбачається, що суд першої та апеляційної інстанції на підставі поданих сторонами доказів встановлено, що відповідач допустив перевищення договірної величини споживання електричної енергії за період з 10 березня 2006 року по 27 березня 2007 року.

Відтак судами підставно задоволені позовні вимоги енергопостачальної організації та стягнено борг за перевищення договірних величин споживання електроенергії, у сумі 21 359,17 грн., що відповідає фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Крім того, позивачем заявлялись вимоги про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію, а також пеню і 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст.ст. 546, 549 ЦК України (435-15) виконання зобов'язань може може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом пенею), заставою та поручительством. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1.2.16 договору встановлено, що за кожний день прострочки оплати за споживану електроенергію відповідач зобов'язаний уплатити пеню в розмірі подвійної величини облікової ставки НБУ від неоплаченої суми.

Враховуючи вище викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про стягнення з відповідача на користь позивача 16,44 грн. пені за період з 28 березня 2006 року по 27 березня 2007 року та 2,89 грн. 3 % річних за період з 10 березня 2006 року по 27 березня 2007року.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства та грунтуються на матеріалах справи.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що доводи касаційної скарги, про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження і не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильних висновків викладених у постанові, а тому підстав для скасування законного і обгрунтованого судового акту не вбачається.

Iнші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст.111-7 ГПК України (1798-12) , і тому до уваги не беруться.