815/4998/16 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 19.09.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХМОРПОРТ" до Державної податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 (Марин П. П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуюча суддя Вербицька Н. В., судді: Джабурія О. В., Крусян А. В.),

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "РЕМТЕХМОРПОРТ" (товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (ДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №0000851402 про збільшення товариству грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 64' 931 грн, з якої: основний платіж - 43' 287 грн, штрафні (фінансові) санкції - 21' 644 грн.

Зазначене рішення ДПІ прийняла на підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "РЕМТЕХМОРПОРТ" за лютий, травень 2015 року із висновком про порушення товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.3 статті 198 Податкового кодексу (ПК) України внаслідок формування даних податкового обліку за безтоварними операціями з ТОВ``Нобітек``, що призвело до заниження товариством ПДВ за періоди, охоплені перевіркою, на 43' 287 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на помилковість висновків контролюючого органу в акті перевірки про безтоварний характер господарських операцій товариства з ТОВ``Нобітек`` та порушення ним норм податкового законодавства внаслідок обліку таких операцій. Позивач доводив, що господарські операції з його контрагентом мали реальний характер, були використані в межах господарської діяльності, спрямовані на досягнення господарського результату та підтверджуються належними первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку. Вважає, що незначні недоліки в деяких з документів не є беззаперечним доказом, що постачання товарів товариству від зазначеного постачальника не відбулося. Відсутність документів про перевезення товару від ТОВ``Нобітек`` позивач пояснює фактом перевезенням придбаного товару власним транспортним засобом.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 21.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 30.06.2016 № 0000851402.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем у судовому процесі первинні документи, які також надавались під час перевірки, у сукупності підтверджують придбання позивачем у ТОВ``Нобітек`` за договором від 30.04.2014 №2 товару (ТМЦ - елементи запасних частин, інструменти, приладдя тощо). Суди зазначили, що зміст первинних документів, які складені за операціями з постачання товариству товару та його подальше використання у господарській діяльності товариства, свідчать про реальність господарських операцій. Натомість, висновки контролюючого органу про неправомірне формування позивачем даних податкового обліку за наслідками таких операцій ґрунтуються на припущеннях та спростовуються доказами у справі.

Надаючи оцінку доводам ДПІ про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ``Нобітек``, обґрунтовані посиланням на відсутність у товариства товарно-транспортних накладних (ТТН), суди зазначили, що ТТН не є достатньою підставою для висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки обставини щодо отримання позивачем цих товарів підтверджується іншими доказами у сукупності. А доводи щодо відсутності довіреності на одержання ТМЦ спростовуються матеріалами справи, а саме спеціальною довіреністю від 13.01.2015 з інформацією про декількох осіб, які представляють суб`єкта господарювання (позивача) та мають право одержувати ТМЦ без довіреності на окрему поставку чи партію.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник, зокрема, наводив обставини встановлені під час податкової перевірки та зафіксовані в акті перевірки, які, на його думку, ставлять під сумнів реальність постачання товариству товару вказаним в акті контрагентом у період, охоплений перевіркою. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дали неправильну оцінку зафіксованій в акті перевірки інформації щодо безтоварного характеру операцій позивача з його контрагентом, внаслідок чого неправильно встановили обставини у справі та безпідставно задовольнили позов товариства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.09.2017 (суддя Веденяпін О. А.) відкрив касаційне провадження №К/800/26327/17 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (КАС) України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача на касаційну скаргу, судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Суть зауважень контролюючого органу в акті перевірки про безпідставне формування товариством даних свого податкового обліку податкового кредиту з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ``Нобітек``, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за лютий, травень 2015 року на суму 43' 287 грн (податкові повідомлення-рішення від 12.04.2017 №0012911406, №0012931406), зводилася до того, що вказані операції не відбулися (є безтоварними). На підтвердження цього висновку відповідач посилався на те, що під час перевірки ТОВ "РЕМТЕХМОРПОРТ" не надано ТТН на перевезення товарів за операціями з ТОВ``Нобітек``, довіреностей на отримання товару, а надані до перевірки видаткові накладні містять недоліки (в них не вказано місце складання документа; дані (ПІБ), які отримували товар у постачальника, та довіреності на отримання товару).

Порядок формування платником податків податкового кредиту у 2015 році був врегульований нормами статей 198, 201 ПК України (у редакції, чинній станом на вказаний період).

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само).

Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV (996-14) ).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Верховний Суд неоднаразово у своїх рішеннях висловлював тезу про те, що господарські операції як підстава для декларування сум податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Однак, один лише факт наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не може бути беззаперечною підставою для висновку про відсутність господарських операцій, а отже і для невизнання за платником податків права на формування показників податкового та бухгалтерського обліку, якщо інші документи в сукупності та фактичні обставини свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань платника у зв`язку із здійсненням ним господарської діяльності.

Застосувавши норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України до встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за підтвердження позивачем в судовому процесі обставин щодо здійснення операцій з придбання товару у ТОВ``Нобітек``, збільшення позивачем в податковому обліку сум податкового кредиту за наслідками цих операцій є правомірним.

Обставини щодо здійснення операцій з поставки товару цим постачальником позивачу встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: договору поставки від 30.04.2014 №2 (т. І, а.с.38-40), заявками на виконання поставки товару (т.ІІ, а.с.74-77), рахунків-фактури та видаткових накладних (т.І, а.с.42-49), витягу з Єдиного реєстру податкових накладних (т.І, а.с. 52), паспортів-сертифікатів на товар (т. ІІ, а.с.88-98), спеціальної довіреності на отримання матеріальних цінностей від 13.01.2015 (т. І, а.с. 41), реєстрів документів по рахунку про здійснену позивачем оплату за товар (т. І, а.с.50-51), актів технічного контроля продукції та паспортів -сертифікатів на товар (т.ІІ, а.с.78-98), реєстраційного документа на транспортний засіб, яким перевозились ТМЦ та який перебуває на балансі товариства (т.І, а.с. 87), копій подорожніх листів, що підтверджують рух транспортних засобів позивача (т.І, а.с.53-56, т. ІІ, а.с. 73), копії посвідчення водія (т.І, а.с.88), полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т. І, а.с.89-90), штатного розкладу ТОВ"РЕМТЕХМОРПОРТ" (т. І, а.с.91-92).

Суди встановили факт використання позивачем придбаного у ТОВ``Нобітек`` товару у власній господарській діяльності при наданні підрядних послуг (ремонт та обслуговування портальних кранів), що підтверджується власне копіями договору про закупівлю послуг за державні кошти від 15.04.2015, договорів підряду від 10.09.2014, від 23.03.2015, актами приймання виконаних робіт Форми КБ-2, актів здавання-приймання наданих послуг, поясненнями, що були надані товариством щодо використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності, не спростованими відповідачем.

Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ``Нобітек`` (цей довід ДПІ, як вже було зазначено, обґрунтувало посиланням на відсутність у позивача під час перевірки ТТН, довіреностей на отримання ТМЦ, а також на недоліки у видаткових накладних) визнані судом непереконливими з огляду на перелічені вище докази, які, згідно з оцінкою судів, в сукупності підтверджують придбання позивачем товару.

Недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для не визнання факту господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Такого роду обставинам належить давати оцінку з урахуванням доказів у справі у їх сукупності. Відсутність документа про перевезення товару, довіреності або дефекти в первинних документах не є безумовною підставою для висновку, що господарської операції не було. У такому випадку первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 23.02.2021 у справа № 813/5838/15, але не виключно.

В силу частини другої статті 72 КАС України (в редакції Закону України від 06.07.2005 №2747-ІV, чинній на час розгляду та апеляційного перегляду справи) обов`язок доказування правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень лежить на відповідачу. Таке ж правило встановлено частиною другою статті 77 КАС України в чинній редакції.

Контролюючий орган не надав доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних та облікових документах бухгалтерського та податкового обліку, недостовірні та (або) суперечливі.

Суди з дотриманням вимог статті 86 КАС України (у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-ІV) дали належну оцінку доказам у справі та зробили обґрунтований висновок, що ДПІ не доведено недостовірність даних податкового обліку позивача і у контролюючого органу не було підстав для позбавлення товариства права на податковий кредит, сформованого за наслідками спірних операцій у лютому та у травні 2015 року.

Доводи відповідача в касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів. Водночас, згідно з частиною другою статті 341 КАС України вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Підсумовуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - третьої статті 242 КАС України (в редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-ІV) щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ (460-20) , яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.