4/163-пд-07 Про розірвання договору оренди та виселення - 20.02.2008 Прийняття

Рішенням від 13.07.07 господарський суд Херсонської області (суддя Ємленінова З.І.) задовольнив позов Відкритого акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катон", розірвавши укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна №1 від 10.01.99, зобов’язавши відповідача повернути позивачеві приміщення зернового складу №16, розташованого в смт. Мирний Каланчацького району Херсонської області по вул. Елеваторній шляхом виселення відповідача із зазначених приміщень.

Рішення мотивовано посиланням на положення ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 651, ч. 2 ст. 773, п. 1 ч. 1 ст. 783, ч. 1 ст. 785 ЦК України та тим, що відповідачем використовується майно зернового складу не за цільовим призначенням у розумінні положень ст.ст. 7, 10 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" через відсутність у нього сертифікату. Всупереч умовам договору оренди відповідачем не виконувались умови договору щодо здійснення розрахунку за оренду шляхом передачі позивачу узгодженої кількості борошна; не здійснювалось і пільгова переробка зерна позивачу. Вказані порушення, за висновком суду, є істотними порушеннями умов договору, оскільки неналежні розрахунки за оренду не надали позивачу можливості отримати очікуване, що останній планував при укладенні договору.

Постановою від 16.11.07 Запорізький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Яценко О.М. – головуючий, Мірошниченко М.В., Хуторной В.М.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив.

Постанова мотивована недоведеністю підстав, згідно з якими розірвання договору оренди приміщення є правомірним.

Ухвалою від 01.02.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касатор доводить, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки обставинам виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором і дійшов висновку, що не відповідає обставинам у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір №1 від 10.01.99 оренди майна (приміщення зернового складу №16) з метою самостійного здійснення підприємницької діяльності по виробництву, переробці, обробці, реалізації хлібопродуктів та інших видів сільськогосподарської продукції.

Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України відповідно до розрахунку, наведеного в додатку №1 до договору і становить на момент укладення договору 2604 грн. за рік. Одночасно на виконання пункту 3.1.2 договору, яким передбачено право сторін погодити розрахунки у формі надання послуг або виконання робіт, додатком №1 до договору сторони погодили з метою зменшення рівня інфляції та періодичної індексації вартості основних засобів виплату орендної плати здійснювати в натуральному виразі борошном 1 сорту в кількості 5,2 т або борошном вищого сорту в кількості 4,3 т щорічно. Цим же додатком сторони погодили, що місячний розмір орендної плати за користування зерновим складом №16 встановлений з урахуванням того, що відповідач при укладенні договору на переробку зерна встановлює пільговий тариф для позивача, який на 20% менше, ніж для третіх осіб та здійснює першочерговий прийом зерна і видачу готової продукції для позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову про розірвання вказаного договору, суд апеляційної інстанції встановив, що оплата за оренду здійснювалась відповідачем у натуральній формі (борошном, рослинною олією), про що сторони не заперечують; а з 2001 року орендна плата сплачувалась у грошовому виразі на підставі виставлених позивачем рахунків, копії яких та копії платіжних документів про їх оплату за період з 2002-2007р.р. наявні в матеріалах справи. Заперечень з приводу внесення орендної плати в грошовому виразі на адресу відповідача від позивача не надходило, заборгованість відповідача з орендних платежів за спірним договором оренди майна відсутня.

Проте судом апеляційної інстанції при розгляді справи належним чином не були досліджені обставини виконання орендарем умов, узгоджених у договорі оренди.

Оскільки сторони узгодили здійснення виплати орендної плати в натуральному виразі з відповідними одночасними змінами взаємних сум орендної плати на борошно першого ґатунку в кількості 5,2 т або борошно вищого ґатунку в кількості 4,3 т щорічно, у орендодавця виникло право на отримання орендної плати в натуральному виразі борошном, якому відповідає обов'язок відповідача виконати згідно з вимогами ст. 161 ЦК УРСР та ст. 526 ЦК України умови договору, які не були змінені у встановленому законодавством порядку.

З огляду на таке висновок суду апеляційної інстанції про оплату оренди грошовими коштами як відсутність підстав для розірвання договору оренди не можна визнати обґрунтованим, оскільки підставою позову в даній справі визначено не наявність заборгованості, а вимога про розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою оренди борошном відповідної якості. Тобто суду слід було встановити наявність чи відсутність підстав, визначених у ст. 783 ЦК України, ч. 3 ст. 188 ГК України та ст. 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна". Проте обставини, з яких виникає право орендодавця вимагати розірвання договору, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив.

Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що орендоване майно зернового складу використовується відповідачем не за цільовим призначенням з істотним порушенням умов договору щодо порядку і розміру сплати орендної плати та передбаченої договором пільгової переробки продукції для позивача, що відповідно до ч. 2 ст. 651, ч. 2 ст. 773, п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України є підставою для дострокового розірвання договору.

Відповідач не довів обставин невідповідності вимог позивача у справі законодавству та предмету спірного договору оренди; не спростував факту відсутності у нього сертифікації складу, оскільки вважає правомірною її відсутність, посилаючись на переробку, а не зберігання продукції. Також відповідач посилається на непристосованість об'єкту оренди для зберігання зернової сільськогосподарської продукції, що саме свідчить про нецільове використання ним зернового складу №16 відповідно предмету договору.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції як невідповідної обставинам та залишення без змін рішення суду першої інстанції.