Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенко Г.П.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Полянського А.Г.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПіФ"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2007 р.

у справі

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПіФ"

до

ПП "Санді"

про

стягнення 15363, 23 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Трушков В.Л. (дов. від 17.07.07 №7),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 20.08.2007 господарського суду Дніпропетровської області в задоволенні позову про стягнення 15363, 23 грн. відмовлено.

Постановою від 19.11.07 Дніпропетровського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Піф" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, 25.10.2006 на умовах передоплати ПП "Санді" за накладною № 113 відвантажено позивачу три сталеві засувки Ду 300, дві з яких при прийманні виконаних позивачем робіт виявились такими, що мають скритий дефект; вартість неякісної продукції склала 10999, 99грн. Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Піф" з позовом у даній справі. На підтвердження заявлених вимог позивач послався на складаний ним дефектний акт від 27.01.07, лист № 8 від 29.01.07 з вимогою замінити товар та претензію № 2 від 01.02.07 щодо поставки продукції неналежної якості.

Відповідно до вимог ст. 673 ЦК України (435-15) продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо сторонами не узгоджено умови щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Згідно зі ст. 678 ЦК України (435-15) покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків або відшкодування витрат на усунення недоліків товару; в разі ж істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій обгрунтовано взято до уваги приписи п.п. 5, 6 ст. 268 ГК України (436-15) , якими передбачено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

При цьому в силу ч. 1 ст. 679 ЦК України (435-15) продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.91р. №1545-ХII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (1545-12) до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій обгрунтовано застосували до спірних правовідносин Iнструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджену відповідно постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 №П-7 (va007400-66) , що також підтверджується листом Мінекономіки України від 17.11.06 № 91-22/389.

Судами з'ясовано, що дефектний акт від 27.01.2007, на який як на підставу заявленого позову посилався позивач, не відповідає вимогам Iнструкції П-7, а саме: його складено без виклику представника відповідача; повідомлення про виклик відповідачу не надсилалося; повноваження представників інших підприємств, які приймали участь в перевірці якості продукції, належним чином не підтверджені; посилань на дати та номери документів, що підтверджують повноваження цих осіб акт перевірки не містить; умови зберігання продукції до складення акту не відображені; докладний опис недоліків (пошкоджень) відсутній; характер виявлених дефектів в продукції та причини їх виникнення не висвітлені і т.д.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, з наданого позивачем акту неможливо дійти висновку відносно характеру дефектів, а також причин утворення останніх, а відтак неможливо встановити наявність (відсутність) в даному випадку виробничих дефектів або пошкоджень при транспортуванні чи зберіганні продукції, а тому суди обгрунтовано позбавили акт доказової сили та дійшли висновку про недоведеність факту поставки неякісної продукції.

При цьому судами враховано, що надані позивачем лист від 29.01.07 та претензія від 01.02.07 не можуть вважатись доказами в розумінні ст. 37 ГПК України (1798-12) , оскільки останнім не надано доказів їх надіслання відповідачу, а претензію було направлено не позивачем у справі, а особою, яка не є учасником спірних правовідносин - виробничим об'єднанням по газифікації об'єктів агропромислового комплексу "Агрогазсервіс".

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 19.11.2007 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 34/343-07 залишити без змін.