285/2784/17 Про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті особі пенсії за вислугу років; зобов`язання ГУПФУ здійснити виплату пенсії особі згідно постанови адміністративного суду, якою зобов'язано виплатити особі, яка звільнена із військової служби, пенсію за вислугу років - 07.09.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 (судді - Шидловський В.Б., Мацький Є.М., Шевчук С.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області, вчинені на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 року по справі № 285/43/17 в частині невиплати йому пенсії за вислугу років у розмірі 14304,30 грн.;

- зобов`язати відповідача виплатити пенсію у вказаному розмірі з 01.12.2016 року.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 15.05.2015 №330 полковника ОСОБА_1 відповідно до пункту "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-ХІІ (2232-12) ) було звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я. Вислуга років у Збройних Силах України становить 30 календарних років 09 місяців, пільгова вислуга - 31 рік 03 місяці.

З 30.05.2015 ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ (2262-12) . При обчисленні пенсії Пенсійний орган врахував грошове забезпечення - посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентну надбавку за вислугу років 40%, середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці. Таким чином, для обчислення пенсії за основу розрахунку бралася сума грошового забезпечення у розмірі 7 827 грн.

Згідно постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 по справі №285/43/17 зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 01.12.2016 з урахуванням при обчисленні розміру пенсії матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, винагороди за тривалість безперервної військової служби та премії згідно Дисциплінарного статуту із врахуванням раніше виплачених сум.

Звернувшись з запитом до відповідача про розмір перерахованої пенсії згідно постанови суду від 22.05.2017 ОСОБА_1 отримав повідомлення, що станом на 01.07.2017 загальний розмір його пенсії становить 14304,30 грн., однак згідно ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" обмежено максимальний розмір пенсії і тому йому виплачується 10740 грн. щомісячно.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження, перерахованої на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 по справі №285/43/17, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії) максимальним розміром, позивач звернувся до суду.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідач не у повному обсязі виконав рішення суду та незаконно обмежив розмір його пенсії максимальним розміром, що суперечить рішенню КСУ №7-рп/2016 від 20.12.2016.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06.11.2017 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Житомирської області щодо виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду по справі №285/43/17 від 22.05.2017 в частині невиплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 14304,30 грн., починаючи з 01.12.2016.

Зобов`язано Головне управління ПФУ в Житомирської області на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду по справі №285/43/17 від 22.05.2017 вирішити питання про виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 14304,30 грн., починаючи з 01.12.2016, з урахуванням того, що обмеження максимального розміру його пенсії становить десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, при ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, про неправомірність дій відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача сумою 10740 грн., оскільки проводячи позивачу перерахунок пенсії, нараховуючи її у більшому розмірі та виправляючи свої помилки, відповідач мав керуватися нормами Конституції України (254к/96-ВР) , що є нормами прямої дії, і не допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію у конкретному розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що повноваження щодо призначення та виплати пенсії належить до дискреційних повноважень відповідача.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06.11.2017 скасовано, позов задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління ПФУ в Житомирській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в розмірі 14304,30 грн. починаючи з 01.12.2016 по 31.12.2016 включно.

В решті позову відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, з посиланням на рішення КСУ від 20.12.2016 №7-рп/2016, дійшов висновку, щодо протиправності дій відповідача по обмеженню розміру пенсії позивача за період з 01.12.2016 по 31.12.2016.

Що стосується обмеження з 01.01.2017, апеляційний суд виходив з того, що оскільки норми закону щодо обмеження максимального розміру пенсії з 01.01.2017 відповідної категорії осіб, до якої відноситься і позивач, неконституційними не визнавались, то дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача є правомірними.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення судового рішення, яке підлягає скасуванню.

Покликається на те, що оскільки КСУ у рішенні від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016 дійшов висновку, що саме обмеження максимального розміру пенсії, а не строк, на який воно запроваджено, по своїй суті суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави стверджувати про конституційність положень ч. 7 ст. 43 Закону №2262 (в редакції Закону №1774) щодо обмеження пенсії сумою 10740 грн.

Просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вже розглядав справи, в яких поставало питання щодо законності обмеження пенсійним органом пенсії, призначеної пенсіонерам за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Так, у постанові від 07.10.2022 у справі №640/7973/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

"Згідно із Законом України від 24.12.2015 №848-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 43 Закону №2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 (v007p710-16) .

Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 (v007p710-16) , зокрема, частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (1774-19) , який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII (1774-19) з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року (v007p710-16) , дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 (1774-19) №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію у подібних правовідносинах у постановах від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від. 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19, від 21.12.2021 у справі №120/3552/21-а.

Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку, оскільки Законом №3668-VI (3668-17) , внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI (3668-17) .

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ (2262-12) ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII (2262-12) ) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Водночас положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII (2262-12) ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII (2262-12) , з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 (v007p710-16) , та Законом №3668-VI (3668-17) - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Крім того, у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в разі наявності колізії між двома законами, які регулюють одне і те ж коло відносин і один з них визнано неконституційним, застосуванню підлягає підхід, який був би найбільш сприятливим для особи."

Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від вказаного висновку у справі, що розглядається."

Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії ОСОБА_1, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ (2262-12) , є протиправним.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром протягом 2017 року.

В свою чергу, суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку про неправомірність дій відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача у спірний період, помилково зазначив в резолютивній частині рішення про обов`язок відповідача вирішити питання виплати позивачу пенсії у належному розмірі з урахуванням такого обмеження.

ВІдповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 351 КАС України суд змінює судове рішення у відповідній частині, якщо таке судове рішення переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення першої інстанції зміні.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Суд -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 скасувати.

Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06.11.2017 змінити, виключивши з абзацу 3 її резолютивної частини слова "з урахуванням того, що обмеження максимального розміру його пенсії становить десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.".