826/3098/16 Про скасування рішення про корегування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 25.08.2023 Прийняття

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2017 (суддя Григорович П. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 (головуючий суддя Файдюк В. В., судді Василенко Я. М., Літвіна Н. М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі - ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи") до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС, у якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації від 11.11.2015 № 100250005/2015/116128;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.11.2015 №100250005/2015/000061/2, прийняте відділом митного оформлення м/п "Західний" відповідача (далі також - Рішення);

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 12.11.2015 № 100250005/2015/00118, складену відділом митного оформлення м/п "Західний" відповідача (далі також - Картка).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані ним Рішення та Картки прийняті всупереч вимогам законодавства, дії відповідача щодо визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом є протиправними та необґрунтованими, призвели до надмірного збільшення митної вартості товару, а надані до митного оформлення документи містили усі необхідні числові складові для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 05.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017, позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 11.11.2015 №100250005/2015/000061/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 12.11.2015 № 100250005/2015/00118.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що з огляду на досліджені матеріали справи товариство у повному обсязі документально підтвердило правильність заявленої митної вартості імпортованого товару за першим основним методом - за ціною договору, а отже, спірні Рішення та Картка підлягають скасуванню.

Київська міська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі відповідач доводив невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару. Відповідач також зазначив про ненадання позивачем усіх додатково витребуваних документів з метою з`ясування митної вартості імпортованих товарів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, а також відмовив у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Позивач надав до суду заперечення, в яких просить касаційну скаргу митного органу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 13.01.2015 між ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" та ТОВ "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" (IDS BORJOMI GEORGIA LLC, Грузія) укладено контракт № СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води "Боржомі" в асортименті та за цінами визначеними у пунктах 1 і 2 цього контракту (далі - контракт).

В подальшому, 02.03.2015 між позивачем і ТОВ "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" укладено додаткову угоду № 1 до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом, згідно якої підставою, що слугувала для зміни ціни товару, була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності споживачів внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася в країні покупця (позивача).

ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" подало до Київської міської митниці ДФС вантажну митну декларацію від 11.11.2015 № 1000250005/2015/116128 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме "вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва "Боржомі", торговельна марка: "BORJOMI", країна виробництва: GE, виробник: IDS Borjomi Georgia, a Georgian Branch of IDS Borjomi Beverages Co.N.V.

Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (за основним методом).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії документів:

- указаного контракту та додатків до нього;

- міжнародної автомобільної накладної (СМR) від 03.11.2015 № 0791983;

- пакувального листа від 27.10.2015;

- рахунку-фактури (інвойс) від 27.10.2015 № GE20150338;

- договору про надання послуг митного брокера від 25.06.2015 року № Т822/15;

- інформації про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 03.11.2015 № 2730;

- інформації про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 03.11.2015 № 2730;

- сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 27.10.2015 № GEO 2015 01/003718;

- митної декларації країни відправлення від 03.11.2015 № С2542.

Київська міська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 11.11.2015 № 100250005/2015/000061/2 у зв`язку з тим, що декларантом не подані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару відповідно до пункту 4 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ); у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а саме:

- наданий прас-лист виданий на умовах СІР Одеса Західна, як зазначено в контракті, що вказує на суб`єктивну спрямованість, свідчить про надання спеціальних цін ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" та суперечить статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ), що також підтверджується і пунктом 1 додаткової угоди до контракту, прайс-лист не містить умов продажу щодо мінімальної партії товару, умов сплати та термінів відвантаження, що зазвичай пропонується навіть у мережі Інтернет;

- прайс-лист виданий не виробником, а відправником;

- відповідно до умов поставки СІР, які передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів

- існуючий взаємозв`язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість;

- декларант не надав всі основні та додаткові документів для підтвердження митної вартості, про що зазначено у листі, зокрема, що декларантом не надано до митного оформлення розрахунок ціни (калькуляцію).

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.11.2015 № 100250005/2015/00118.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Суди попередніх інстанцій виснували, що позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару, при цьому відповідач не довів суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо вказаних митним органом в оскаржуваному Рішенні розбіжностей у наданих позивачем до митного оформлення документах, суди виснували таке.

Митний орган зазначав, що декларант не надав до митного оформлення розрахунок ціни (калькуляції) ввезеної продукції, однак такий розрахунок у вигляді інформаційного листа ТОВ "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" від 26.03.2015 №-589/1503, де наведена собівартість мінеральної води "Боржомі", був поданий декларантом разом з супровідним листом від 11.11.2015 № 12-011, про що зазначено у самій ВМД.

З указаного розрахунку виробника товару вбачається собівартість мінеральної води "Боржомі", зокрема, однієї скляної пляшки ємністю 0,5 л, розрахованої на умовах СІР Одеса Західна, Україна (як визначено умовами п. 1.1 зовнішньоекономічного контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 та п 2.1 додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до такого контракту), становить 0,44 доларів США, та включає в себе 0,0613 доларів США логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати, 0,3700 доларів США на покупку товару.

Відповідно до Інкотермс 2010 термін CIP (carriage and insurance paid to (...named place of destination; фрахт/перевезення та страхування оплачено до…) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак, за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Суди дійшли висновку, що наданий позивачем інформаційний лист від 26.03.2015 №-589/1503 містить всі цінові показники необхідні для визначення собівартості ввезеної продукції на умовах СІР.

Суди зауважили про необґрунтованість сумнівів митного органу щодо змісту наданого розрахунку ціни (калькуляції) виробника товару, оскільки форма розрахунку ціни на законодавчому рівні не затверджена, а правильність розрахунку виробником ціни товару відповідачем жодними документальними доказами спростована не була.

З тих же підстав суди відхилили посилання відповідача на невідповідність форми та змісту поданого до митного оформлення прайс-листа виробника товару, що діє з 02.03.2015.

Доводи митного органу про те, що існуючий взаємозв`язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем, вплинув на заявлену декларантом митну вартість, суди обґрунтовано відхилили з огляду на таке.

Частиною вісімнадцятою статті 58 МК України визначено, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Згідно з частиною шістнадцятою статті 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 ГАТТ.

Відповідно до частини четвертої статті 15 ГАТТ, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім`ї. Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

В оскаржуваному Рішенні митниця зазначила, що існує взаємозв`язок між позивачем і IDS BORJOMI GEORGIA LLC, оскільки ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) є ексклюзивним дистриб`ютором товару мінеральної води "Боржомі", а також законним користувачем товарного (колективного) знаку "Боржомі", і який вплинув на заявлену декларантом митну вартість оцінюваної партії товару. Такий висновок митний орган обґрунтував тим, що, відповідно до положень додаткової угоди № 1 до контракту від 13.01.2015 № СТ20-001/1501 ціна товарів, і відповідно, митна вартість товарів була зменшена.

Суди встановили, що згідно з листом компанії IDS BORJOMI GEORGIA LLC від 15.10.2014 № LT32-303/1410 позивач є ексклюзивним дистриб`ютором продукції (мінеральної води "Боржомі") на території України, а також законним користувачем товарного (колективного) знаку "Боржомі". Сторонами не заперечується і той факт, що ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" і IDS BORJOMI GEORGIA LLC являються частинами однієї міжнародної компанії IDS BORJOMI INTERNATINAL.

Разом з тим, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, безпосереднім засновником ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" являється компанія "ІНТЕРНЕШНЛ ДИСТРИБ`ЮШН СИСТЕМЗ ЛІМІТЕД", а не жодна із указаних компаній.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що сам по собі факт пов`язаності продавця і покупця не може бути підставою для розгляду задекларованої вартості товару як неприйнятної, для висновку про вплив такої обставини на ціну товару митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

При цьому відповідач не надав суду доказів, що засвідчують відповідність ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" критеріям, встановленим статтею 15 ГАТТ. Той факт, що позивач являється офіційним дистриб`ютором виробника товару-експортера, з огляду на положення частини четвертої статті 15 зазначеної Угоди не визначає сторін контракту пов`язаними між собою особами.

Щодо доводів митного органу про суттєве заниження ціни товару, то суди обґрунтовано вказали, що саме така вартість передбачена додатковою угодою № 1 від 02.03.2015, яка була укладена у зв`язку із значною девальвацією гривні з моменту останнього перегляду цін та, як наслідок, зниженням конкурентоздатності поставленого товару на ринку України (пункт 1 додаткової угоди).

Статтею 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.01.1994 № 959-XII передбачено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньо-економічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, ціна договору, у тому числі і зміна ціни в подальшому, є однією з істотних умов договору та волевиявленням сторін, яке обґрунтоване виключно їх розсудом, відтак може бути піддана сумніву суб`єктами публічного права виключно у разі порушення законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, митний орган не надав доказів того, що визначена додатковою угодою № 1 від 02.03.2015 ціна на ввезений позивачем товар якимось чином порушує критерії договірних відносин, визначених статтею 627 ЦК України.

Суди слушно зауважили, що зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв`язку з коригуванням митної вартості до моменту, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась не змінною.

Щодо посилань митного органу на те, що ціна товару вказана з урахуванням його перевезення у вагонах або контейнерах, а задекларована позивачем партія товару була доставлено на автомобільному транспорті, то суди зазначили, що згідно з додатковою угодою від 10 червня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 сторонами визначено, що поставка товару здійснюється вантажівками, залізничними вагонами та/або контейнерами, відтак ці сумніви митного органу спростовані поданими до митного оформлення товару документами.

Так само необґрунтованими є зауваження апелянта щодо полісу страхування, термін дії якого, на думку митного органу, закінчився на момент поставки товару.

Так, позивачем до митного органу надавався відкритий поліс страхування вантажу №00837, який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку та в якому зазначено, що страхувальником є продавець товару - ТОВ "Ай Ді Ес Боржомі Грузія", а страхувальником - ТОВ "Страхова компанія Ай Сі Груп" (Грузія); спосіб перевезення - змішаний згідно інвойсу.

Згідно з указаним полісом страхування вантажу страховий період становить з 28.01.2015 по 04.03.2015, а 04.03.2015 ТОВ "Ай Ді Ес Боржомі Грузія" (продавцем) укладено угоду №ICG/AG 15/026+1 зі страхувальником (ТОВ "Страхувальна компанія Ай Сі Груп") на предмет внесення змін до відкритого полісу №00837 зі страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування №ICG/AG 15/026 від 28.01.2015 та виданого на його основі полісу до 04.03.2016.

Таким чином, на момент пред`явлення позивачем ввезеного товару до митного оформлення (11.11.2015) вказаний страховий поліс був чинним.

Крім того, як уже зазначалось умови поставки СІР за правилами Інкотермс 2010 передбачають обов`язок продавця щодо забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, тобто, вартість страхування вже включена в договірну ціну товару.

Щодо зауважень митного органу до експертного висновку ДП "Держзовнішінформ", зокрема, що цей висновок виданий на попередні поставки, то слід зазначити, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови у прийнятті митної декларації є протиправними, а надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, не мають розбіжностей та суперечностей, містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів на підтвердження задекларованої митної вартості ввезеного товару, є правильним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ (460-20) , яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-ІХ (460-20) , відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 залишити без змін.