640/9128/19 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість - 25.08.2023 Прийняття

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегамет" (далі - ТОВ "Мегамет", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2018 року № 00014861402, № 00014881402, № 00014871402; податкової вимоги від 07 травня 2019 року № 123071-17; рішення про опис майна у податкову заставу від 07 травня 2019 року № 123071-17.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, ТОВ "Мегамет" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами неповно з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, крім того судами не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17 червня 2021 року у справі № 815/498/18, від 01 квітня 2021 року у справі № 640/11540/19, від 09 грудня 2019 року у справі № 826/16597/18, від 12 травня 2021 року у справі № 803/735/17 та інших.

Верховний Суд ухвалою від 26 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

18 серпня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Мегамет" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої складено акт від 19 жовтня 2018 року № 715/26-15-14-02-03/32092239.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення платником вимог:

підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (z0085-00) (далі - П(С)БО 11), пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (z0860-99) (далі - П(С)БО 15), пункту 12 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (z0027-00) (далі - П(С)БО 16), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 9 184 136,00 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2018 року на 909 390,00 грн;

пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2018 року на 1 200,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2018 року:

№ 00014861402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 9 184 136,00 грн;

№ 00014871402, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2018 року на 1 200,00 грн;

№ 00014881402, яким товариству зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2018 року на 909 390,00 грн.

В подальшому відповідачем сформовано податкову вимогу від 07 травня 2019 року № 123071-17, згідно з якою станом на 06 травня 2019 року сума податкового боргу ТОВ "Мегамет" становить 15 371 950,61 грн.

Крім того, 07 травня 2019 року податковим органом прийнято рішення № 123071-17 про опис майна у податкову заставу, яким відповідно до статті 89 ПК України здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) ТОВ "Мегамет".

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Аналіз вказаних норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2018 року № 00014861402, № 00014881402, № 00014871402, судові інстанції погодилися з доводами відповідача і виходили з того, що позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОЛАЙФ ПЛЮС" (далі - ТОВ "ТЕРМОЛАЙФ ПЛЮС"), оскільки надані до справи копії первинних документів, а саме акти приймання брухту та відходів кольорових металів не містять місця складання, прізвища та посади особи, що їх склала, через що неможливо ідентифікувати особу постачальника, відповідальну за здійснення господарської діяльності. Не вказано також походження металобрухту. Крім того, зазначили, що ТОВ "Мегамет" безпідставно включило до податкового кредиту податок на додану вартість за рахунок податкових накладних, виписаних від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Гуард" (далі - ТОВ "Охорона-Гуард"), оскільки в бухгалтерському обліку позивача операції з отримання товарів не відображені.

Верховний Суд вважає передчасними такі висновки судових інстанцій з огляду на те, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути самостійною підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

З оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами здійснено належне дослідження поданих позивачем первинних документів, не розглянуто доводи платника, з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо дотримання принципу змагальності, не надано оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій платника з ТОВ "Охорона-Гуард" позивачем надано копії: акта приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 30 вересня 2017 року № 1; банківської виписки про рух грошових коштів від 28 листопада 2017 року; податкової накладної від 30 вересня 2017 року № 552 з квитанцією про реєстрацію 12 жовтня 2017 року.

На підтвердження реальності господарських операцій платника з ТОВ "ТЕРМОЛАЙФ ПЛЮС" матеріали справи містять копії: видаткових накладних; актів приймання брухту та відходів кольорових металів; паспортів про проходження лому; посвідчень радіаційного контролю, про вибухову безпеку; банківських виписок; актів сортування отриманого металобрухту; податкових накладних; товарно-транспортних накладних.

Зазначеним вище первинним документам судами не надано належної оцінки.

Крім того, в касаційній скарзі платник зазначає, що до позовної заяви було надано письмовий договір про перевезення автомобільним транспортом від 01 вересня 2017 року № 1, проте в судових рішеннях зазначено, що господарські операції з ТОВ "Охорона-Гуард" здійснювалися на підставі усного договору.

З огляду на викладене потребує додатковій перевірці реальність виконання господарських операцій із зазначеними в акті перевірки контрагентами з урахуванням документів, наданих сторонами.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 07 травня 2019 року № 123071-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07 травня 2019 року № 123071-17, то варто зауважити, що такі є фактично похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2018 року № 00014861402, № 00014881402, № 00014871402, а тому, враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції не має можливості перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.

За таких обставин, Верховний Суд не може погодитись з висновками судових інстанції, які, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, вказали про необґрунтованість позовних вимог без повного з`ясування всіх фактичних обставин у справі.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ 2 Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону № 2825-IX, розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегамет" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.