810/3516/16 Про скасування рішення про корегування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 25.08.2023 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів - Юрченко В.П., Бившевої Л.І., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 (суддя Панова Г. В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (головуючий суддя Глущенко Я. Б., судді Кузьмишина О. М., Пилипенко О. Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Дистриб`юшін" (далі - ТОВ"АТ Дистриб`юшін") до Київської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ТОВ "АТ Дистриб`юшін" звернулося до суду з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2016 № 125130013/2016/610027/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації від 12.09.2016№ 125130013/2016/47622.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (4495-17) .

На думку позивача митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість товару та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та коригування митної вартості товару, застосувавши резервний метод.

Позивач не погоджується з зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, з урахуванням визначених сторонами умов поставки.

ТОВ "АТ Дистриб`юшін" зауважило, що всупереч вимогам законодавства відповідач не обґрунтував сумніви у правильності визначення митної вартості, а саме - не вказав, які саме обов`язкові документи відсутні та/або в яких документах відсутні відомості щодо складових митної вартості, не визначив які саме відомості або складові митної вартості є непідтвердженими, не вказав, чому з наданих позивачем документів неможливо встановити складові митної вартості, та що саме повинні підтвердити додаткові документи.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 14.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Київська митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 12.09.2016№ 125130013/2016/610027/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.09.2016 № 125130013/2016/47622.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню, оскільки документи, що надавались позивачем митному органу, у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, задекларовану позивачем.

Київська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач доводить невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, крім того позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу Київської митниці ДФС без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 08.09.2016 уповноваженою особою позивача було заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією № 125130013/2016/549782 (далі - ЕМД) товар: іграшки з пластмас, в наборах арт. 8851-6744, арт. 8853-6744, арт. 8854-7200, арт. 8852-6744, арт. 8855-6744, арт. 8857-6744, виробник Regal Babycare Products Manufacturing Co., LTD, торговельна марка Baby team, країна виробництва - TH, митною вартістю 12,0800 USD за одиницю. Цей товар надійшов на адресу позивача від контрагента Master Top Trading Limited (Гонконг) на підставі контракту від 01.12.2015 № 2-ВТ.

Декларант обрав основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів разом із ЕМД декларант надав до контролюючого органу наступні документи:

- митну декларацію від 08.09.2016 № 125130013.2016.549782;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.12.2015 № 2-ВТ;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 22.07.2016 № 20160704;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 06.09.2016 № 725/1;.

- коносамент від 24.07.2016 №ODS1607-0107;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.07.2016 б/н;

- пакувальний лист від 22.07.2016 б/н;

- сертифікат про проходження товару загальної форми від 01.08.2016

№ ІС2016-0119831;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 06.09.2016 № 2730;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 06.09.2016 № 2730;

- інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 08.09.2016 № 1/1-0-0-1/1/00/1/1/2.

Київська міська митниця ДФС, проаналізувавши інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, повідомила позивача про необхідність подати додаткові документи згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ), а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) прайс-листи виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларант додатково надав до митного органу наявні у підприємства документи, а саме: інвойс відправника, проформу-інвойс, договір між відправником та отримувачем, прайс-лист відправника.

Митний орган зазначив, що надані додаткові документи не спростовують виявлених недоліків, а також не містять об`єктивної та достовірної інформації для підтвердження заявленої митної вартості.

З огляду на зазначене відповідач 12.09.2016 прийняв картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 125130013/2016/47622, а також рішення про коригування митної вартості товарів № 125130013/2016/610027/2, яким скоригував митну вартість товару.

Підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості митний орган указав те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, а саме:

- у коносаменті від 04.07.2016 № ВКК-ODS1607-0117 зазначено напис "FREIGHT COLLECT", що згідно з міжнародними морськими правилами означає, що за морський фрахт оплату проводить покупець, проте, у заявлених МД умови поставки вказані "СРТ Одеса", відповідно до яких оплату за фрахт проводить продавець.

- термін дії прайс-листа від виробника до березня 2016 року, а рахунок-проформа про здійснення платежів третім особам на користь продавця виставлений квітнем місяцем 2016 року, тобто наданий прайс-лист не був чинним на дату здійснення зовнішньоекономічної операції.

Митний орган зауважив, що декларантом на вимогу митниці подано не всі додаткові документи, що унеможливлює підтвердити заявлені складові митної вартості товарів, відтак, тому митна вартість товарів була скоригована відповідачем за резервним методом відповідно до цінової інформації ЄАІС ДФС України, а саме: МД від 25.07.2016 № 100270002/2016/292731 та МД від 28.07.2015 № 100250002/2015/57517.

У подальшому з метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання позивач подав до Київської міської митниці ДФС нову митну декларацію від 12.09.2016 № 125130013/2016/549955.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення митниця визначила те, що документи, які позивач надав для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, а також додаткові документи на вимогу митного органу, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, крім того позивач надав не усі витребувані митним органом документи.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій у судовому процесі, позивач надав всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які підтверджують задекларовану ціну товару. При цьому зауваження митного органу щодо розбіжностей у наданих до митного оформлення документах суди спростували наступним.

Так, як вже було зазначено, зауваження митного органу щодо ціни товару зводилися до того, що у коносаменті від 04.07.2016 № ВКК-ODS1607-0117 зазначено "freight collect". Згідно з міжнародними морськими правилами це означає здійснення оплати за морський фрахт покупцем, проте у МД вказані умови поставки "СРТ Одеса" - "оплату здійснює продавець".

Суди, дослідивши надані позивачем документи, установили, що у поданій до митного оформлення декларації № 125130013/2016/549782 декларант указав, що поставка товару здійснювалась на умовах "СРТ Одеса", а у коносаменті від 04.07.2016 № ВКК-ODS1607-0117 зазначено, що поставка товару здійснюється "shipped on board" та зазначено "freight collect".

Разом з тим, суди обґрунтовано зауважили, що правилами "Інкотермс 2010" в частині груп С (до якої віднесено умови поставки CPT - фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) передбачено, що "C" - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Відповідно пункту 3.1 контракту від 01.12.2015 № 2-ВТ (на підставі якого позивачем було придбано товар), сторони домовились, що поставка товарів здійснюється згідно Інкотермс 2010 року з урахуванням застережень і умов, що передбачені цим контрактом, умови поставки зазначаються в Інвойсах на кожну окрему поставку. Пунктом 3.5 контракту передбачено, що по кожній поставці постачальник передає покупцю інвойс або проформу-Інвойс, де зазначається перелік, кількість, умови постачання, умови оплати, вартість одиниці та загальна вартість товару, що підлягає поставці та інше.

Як убачається з інвойсу від 22.07.2026 № 20160704 (т. 1, а. с. 25 - 26) та пакувального листа б/н до вказаного інвойсу (т. 1, а. с. 41 - 42), умовами поставки також визначено CPT Одеса. Крім того, до матеріалів справи долучено лист компанії - перевізника Сargo network and services co. Ltd (т. 1, а. с. 44 - 45), яким повідомлено про те, що у коносаменті від 04.07.2016 № ВКК-OSDI1607-0117, виданому перевізником відправнику - контрагенту позивача (компанії Master Top Trading Limited), була допущена помилка і перевезення вантажу було оплачено відправником.

Щодо доводів митного органу про те, що термін дії прайс-листа від виробника - до березня 2016 року, а рахунок-проформа про здійснення платежів третім особам на користь продавця датований 12.04.2016, тобто наданий прайс-лист не був чинним на дату здійснення зовнішньоекономічної операції, слід зауважити таке.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 53 МК України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу. Якщо товар є об`єктом купівлі-продажу, то митному органу надається рахунок-фактура (інвойс).

У матеріалах справи наявний інвойс від 22.07.2016 № 20160704 (т. 1, а. с. 49), виставлений виробником (Regal Babycare Products Manufacturing Co., LTD) контрагенту позивача - постачальнику (компанії Master Top Trading Limited), вартість товарів у якому співпадає як із зазначеними у рахунку - проформі від 12.04.2016 № 0155/16, наданому виробником компанії Master Top Trading Limited (т. 1, а. с. 50 - 52), так і в прайс - листі виробника Regal Babycare Products Manufacturing Co., LTD від 25.01.2016 № 0033/16, адресованому контрагенту позивача (т. 1, а. с. 38 - 40).

Відтак, на думку суду, відповідач не довів наявність розбіжностей у згаданих документах та не зазначив, яким чином вони могли б вплинути на митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки митну вартість позивач визначив, виходячи з інвойсу, виставленого постачальником як контрагентом позивача та стороною договору купівлі - продажу, а не виробником.

Крім того, суди попередніх інстанцій слушно виснували, що вказана контролюючим органом невідповідність у датах між прайс - листом виробника та рахунком - проформою, виставленим виробником контрагенту позивача, не створює жодних перешкод у визначені митної вартості товару за основним методом, оскільки вказані документи не є обов`язковими та підтверджують факт виконання зобов`язань між виробником та постачальником, а не між постачальником та покупцем.

За таких обставин Колегія Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, що митним органом не надано доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості є необґрунтованим та протиправним.

Відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів рішення від 12.09.2016 № 125130013/2016/610027/2 прийняте відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню. Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.09.2016 № 125130013/2016/47622 також підлягає скасуванню, виходячи з безпідставності прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2016 № 125130013/2016/610027/2.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ (460-20) , яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-ІХ (460-20) , відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 залишити без змін.