380/4180/20 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість та зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість - 24.08.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 (суддя Кузан Р.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 (колегія суддів: Онишкевич Т.В., Іщук Л.С., Обрізко І.М.) у справі № 380/4180/20 пров. № А/857/8154/21 за позовом Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державний концерн "Укроборонпром", про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року Державне підприємство "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" (далі завод, позивач, платник податків) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - контролюючий орган, відповідач, податковий орган) від 14 січня 2020 року:

№0000215207, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 346784,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 173 392,00 грн;

№0000225207 про зменшення підприємству розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 3 902 628,00 грн;

від 12 лютого 2020 року №0000905207, яким ДП "ЛДАРЗ" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 819 441,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 409 720,00 грн;

від 12 лютого 2020 року №0000915207 про зменшення підприємству розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 3 504 064,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року позов було задоволено в повному обсязі.

Судами встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" з питання достовірності декларування від`ємного значення з ПДВ за вересень 2019 року, результати якої оформлено актом від 20 грудня 2019 року №43/28-10-52-07/07684556.

Перевіркою встановлено порушення платником податків вимог ст. ст. 198, 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на 4 249 412,00 грн за рахунок відображення операцій по контрагентах-постачальниках ПП "НВП "Спецтех Капітал", ТОВ "Укравіапром", ТОВ "Авіатехкомплект", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Імпера Груп", ТОВ "Укрпостач", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Радіосфера", ТОВ "Рейлсервіс", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Лев на стрілі"; завищення суми бюджетного відшкодування на 346 784,00 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2019 року у сумі 3902628,00 грн.

Окрім того, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" з питання достовірності декларування від`ємного значення з ПДВ за жовтень 2019 року, за результатами якої складено акт від 17 січня 2020 року №3/28-10-52-07/07684556.

Під час проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення платником податків ст.ст .198, 200 ПК України (2755-17) , що призвело до завищення суми податкового кредиту на 4 323 342,00 грн за рахунок відображення операцій по контрагентах-постачальниках ПП "НВП "Спецтех Капітал", ТОВ "Укравіапром", ТОВ "Авіатехкомплект", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Імпера Груп", ТОВ "СЕ-ЕН", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Радіосфера", ТОВ "Рейлсервіс", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Лев на стрілі"; завищення суми бюджетного відшкодування на 819 441,00 грн.; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за жовтень 2019 року у сумі 3 504 064,00 грн. пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 ПК.

На підставі актів перевірки прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2020 року:

№0000225207 про зменшення підприємству розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 3 902 628,00 грн;

від 12 лютого 2020 року №0000905207, яким ДП "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 819 441,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 409 720,00 грн;

Висновки судів попередніх інстанцій про визнання зазначених податкових повідомлень-рішень протиправними і їх скасування обґрунтовані тим, що позивач надав як до перевірки, так і до суду належним чином оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення реальних господарських операції, які стали передумовою для формування позивачем податкового кредиту, тоді як доводи контролюючого органу є невмотивованими, такими що ґрунтуються на недоведених припущеннях про порушення податкової дисципліни з боку третіх осіб по ланцюгу постачання, а не позивача.

Зокрема, під час перевірки та суду надано документи бухгалтерського обліку про облік та використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ) для проведення ремонту та доукомплектування літаків за державним замовленням. Якість та відповідність таких товарів технічним вимогам підтверджена сертифікатами. Крім того, позивачем надано копії договорів на закупівлю послуг за державні кошти по ремонту та комплектації літаків, акти приймання виконаних послуг.

З такими рішеннями не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган наголошує на відсутності доказів на підтвердження реального виконання позивачем господарських операцій з ПП "НВП "Спецтех Капітал", ТОВ "Укравіапром", ТОВ "Авіатехкомплект", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Імпера Груп", ТОВ "СЕ-ЕН", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Радіосфера", ТОВ "Рейлсервіс", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Лев на стрілі".

Зокрема, відсутні належним чином оформлені первинні документи, в тому числі, сертифікати відповідності та сертифікати якості на товари, документи на перевезення ТМЦ. Крім того, на ПП "НВП "Спецтех Капітал" та ТОВ "Укравіапром" контактними особами, які здійснювали відправлення товару, зазначено осіб, які не перебували у трудових або цивільно-правових відносинах. За результатами дослідження ланцюга придбання позивачем ТМЦ встановлено, що ПП "НВП "Спецтех Капітал", ТОВ "Укравіапром" та інші контрагенти при проведенні фінансово-господарських операцій здійснювали підміну позицій товарних груп та задіяні у схемах формування ризикового податкового кредиту з ПДВ для реального сектору економіки, в ланцюгу постачання якого відсутній виробник та/або імпортер товару, який поставлявся позивачу, що також підтверджується численними кримінальними провадженнями.

На підставі аналізу інформаційних баз ДФС встановлено неможливість здійснення господарської операції із зазначеним товаром, який поставлявся позивачу у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, та жоден із зазначених контрагентів в ланцюгу постачання продукції не є виробником.

Крім того, позивачем надано копію ухвали Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2018 року про надання дозволу на обшук у всіх приміщеннях ДП "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018140400000010, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2018 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191 та частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, а також протокол обшуку у всіх приміщеннях заводу від 22-26 грудня 2018 року та опис вилучених документів по контрагенту ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації".

Під час проведення обшуку у приміщеннях заводу було вилучено оригінали первинних бухгалтерських документів, а саме : договори із ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації" на поставку продукції за 2016-2018 роки; видаткові та товарно-транспортні накладні за 2018-2019 роки, платіжні доручення та рахунки на оплату щодо ТОВ "КІВА".

Львівське управління Офісу ВПП ДФС на підставі пункту 85.9 статті 85 ПК звернулось до Військової прокуратури Західного регіону про надання доступу до вилучених документів, яка надала доступ для їх опрацювання в приміщенні Військової прокуратури Західного регіону, м. Львів, вул. Клепарівська, 20. Під час опрацювання вилучених документів ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації" не встановлено придбання цим товариством ТМЦ, які у подальшому постачалися позивачу.

При цьому скаржник звертає увагу суду на те, що сам факт наявності у позивача первинних документів з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. На думку контролюючого органу, у цьому випадку має місце недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції), що позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Крім того, зазначається про порушення судами попередніх інстанцій приписів п.п.44.6, 44.7 ст. 44 ПК України, та платник податку не може посилатись в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності на документи, які не надавались до податкової перевірки.

Правовою підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини четвертої ст. 328 КАС України, тобто неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у подібних правовідносинах, у зв`язку з застосуванням норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України (2755-17) .

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 вказаної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХIV (996-14) (далі також - Закон № 996-ХIV (996-14) ).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності господарських операцій з ПП "НВП "Спецтех Капітал", ТОВ "Укравіапром", ТОВ "Авіатехкомплект", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Імпера Груп", ТОВ "СЕ-ЕН", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Радіосфера", ТОВ "Рейлсервіс", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Лев на стрілі" під час перевірки Державним підприємством "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" надано договори постачання товару та надання послуг, а також первинні документи: видаткові накладні, сертифікати якості, акти приймання-передачі ТМЦ та документи бухгалтерського обліку ТМЦ.

Суди попередніх інстанцій визнали достатніми надані первинні документи для висновку про реальність господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами.

Разом з тим, поза увагою суду залишились доводи податкового органу (зазначено в акті перевірки, письмових запереченнях на позов, в апеляційній та касаційних скаргах) про неможливість здійснення господарської операції щодо постачання того товару, який зазначено в цих первинних документах, оскільки постачальники не є ані його імпортерами, ані виробниками, а за даними інформаційних баз ДФС не встановлено законне введення в обіг цього товару.

Суди попередніх інстанцій обмежились лише констатацією факту про наявність і достатність первинних документів, без дослідженні їх змісту, суті та системному аналізі. Але їх наявність зазначена в акті перевірки та не заперечувалась відповідачем.

Важливо зауважити, що у відповідності до приписів п.п.19.1.46 ст. 19-1, п.п.20.1.26 ст. 20, п.п.21.1.10 ст. 74 ПК України, контролюючі органи повинні використовувати під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом. Окрім того, у відповідності до приписів п.п.63.12 ст. 63 ПК України, до інформаційних баз даних вноситься інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків.

Тобто, інформація в базі даних не створює для платника податків самостійного юридичного наслідку, але така інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

У статті 71 Кодексу, визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпунктів 72.1.1.1, 72.1.1.2 та 72.1.1.3 пункту 72.1 ст. 72 Кодексу для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 74.2 ст.74 зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Статтею 83 Кодексу визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Колегія суддів вважає, що у даних правовідносинах, важливим було ретельно перевірити всі доводи податкового органу, в тому числі з посиланням на дані інформаційних систем з урахуванням того, що завод спеціалізується на ремонті авіаційної техніки військового призначення, а товари, які придбавались для ремонту (авіаційні запчастини) не є товарами широкого споживчого вжитку, мають особливості виготовлення, доставки, експлуатації, тощо.

Відповідач також доводив суду про відсутність сертифікатів якості та/або паспортів виробника придбаної продукції та наявність численних дефектів в первинних документах, які викликають обґрунтований сумнів щодо їх належності, зокрема в наданих від імені ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Імпера Груп", ТОВ "Промелектроніка" та інш. до перевірки сертифікатах якості відсутні номер та дата їх видачі, а їх форма є довільною і не відповідає вимогам Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" (124-19) . Більш того, дані компанії взагалі не є органом сертифікації, а тому не мали права видавати сертифікати якості.

Колегія суддів вважає, що питання щодо виробника, джерела походження та обігу придбаного позивачем товару, підтвердження його технічних характеристик відповідними та належними документами і сертифікатами потребувало ретельної перевірки з урахуванням того, що контрагенти ПП "НВП "Спецтех Капітал", ТОВ "Укравіапром", ТОВ "Авіатехкомплект", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Імпера Груп", ТОВ "СЕ-ЕН", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Радіосфера", ТОВ "Рейлсервіс", ТОВ "Укрспецкомплект", ТОВ "Лев на стрілі" не є виробниками або імпортерами авіаційних запчастин, а також наявної інформації про ймовірність їх ризиковості у сукупності з інформацією про відсутність їх за місцем знаходження, відсутністю основних, трудових, матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Однак, як вбачається зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій, це питання взагалі залишилося недослідженим судами.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 246 КАС України.

У межах цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення та порушивши правила офіційного з`ясування обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що судами попередніх інстанцій допущено поверхневий підхід до вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі, а тому Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Не встановлення судами попередніх інстанцій обставин, з якими контролюючий орган пов`язував допущення платником податків порушень вимог податкового та іншого законодавства, є підставою для скасування судових рішень.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню в частині вищенаведених задоволених позовних вимог, а справа - направленню на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Окрім того, на адресу суду касаційної інстанції надійшло клопотання про заміну сторони у справі, а саме позивача - Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ", до якого додано виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, накази ДК "Укроборонпром" №444 від 02.11.2022, №560 від 15.11.2022, рішення №1 від 15.11.2022.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що клопотання про заміну позивача його правонаступником підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 52, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Замінити позивача у справі - Державне підприємство "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ".

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 скасувати, а справу № 380/4180/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.