ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2007 р.
№ 6/524
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дерепи В.I.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача:
відповідача:
Ганченка М.О.
Поліщука А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія
"Укр-Кан Пауер"
на рішення
та постанову
господарського суду м.Києва від 18 липня 2007 р.
Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня
2007 р.
у справі
№ 6/524
за позовом
дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління
магістральних газопроводів "Київтрансгаз"
до
закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія
"Укр-Кан Пауер"
про
стягнення 433 940,99 грн.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про
стягнення з відповідача заборгованості у сумі 433 940,99 грн. за
надані послуги з транспортування природного газу в грудні 2006 р.
за договором від 24.12.2002 р. № ПР/2003-Т/82, в тому числі 332
119,68 грн. -основний борг, 55 685,61 грн. -пеня, 9 819,82
грн. -3% річних, 13 067,54 грн. -інфляційні нарахування, 23 248,33
грн. -штраф.
Рішенням господарського суду м.Києва від 18.07.2007 р. (
суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 27.09.2007 р.
(головуючий -Моторний О.А., судді -Кошіль В.В., Алданова С.О.),
позов задоволено частково.
Стягнуто з ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" на
користь ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії
"Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" 345 187 грн.
основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 9
819,82 грн., 55 685,61 грн. пені та судові витрати. В іншій
частині позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм
матеріального права та порушення норм процесуального права,
просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу
передати на розгляд до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,
24.12.2002 р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі
філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" та ЗАТ
"Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" було укладено договір №
ПР/2003-Т/82 на транспортування природного газу мережами високого
тиску, дія якого додатковою угодою №5 від 11.11.2005 р. була
продовжена до 31.12.2006 р.
З урахуванням умов додаткової угоди позивач зобов'язувався у
2006 р. надати відповідачу послуги з транспортування природного
газу у обсязі 371 700 м-3 за тарифом 59,52 грн. за 1000 м-3,
встановленим згідно п.3.5 додаткової угоди № 6 від 29.05.2006 р.
Відповідно до п.4.2 договору оплата проводиться до 10 числа
місяця, наступного за звітним, на основі двосторонніх актів
здачі -приймання послуг з транспортування природного газу.
На виконання умов договору позивач у грудні 2006 р. надав
відповідачу послуги по транспортуванню природного газу в обсязі 38
100 тис. м-3 на суму 2 267 712 грн.
Але в порушення умов договору відповідач не оплатив у повному
обсязі надані йому послуги ї його заборгованість становить 332
119,68 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
вимог закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог,
що у певних умовах звичайно ставляться.
Отже, суд обгрунтовано стягнув з відповідача суму основного
боргу.
Крім того, п.5.1 договору передбачено за несвоєчасну оплату
наданих послуг з транспортування газу у строки, зазначені у п.4.2
даного договору замовник (відповідач) сплачує на користь виконавця
(позивача), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної
облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась
пеня.
Стягнення судом з відповідача пені за період з 11.01.2007 р.
по 24.05.2007 р. у розмірі 55 685,61 грн. відповідає умовам
договору та вимогам ч.6 ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
судом
правильно стягнуто суму боргу з урахуванням індексу інфляції у
розмірі 345 187,22 грн. (13 067,54 грн. -інфляційні нарахування),
та 3% річних у розмір 9 819,82 грн.
Також у відповідно до правил ч.2 ст. 231 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
суд відмовив у стягненні штрафу, оскільки сторонами у
договорі було передбачено стягнення пені.
Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відкладення розгляду справи у разі нез'явлення сторони у судове
засідання є правом суду, а не обов'язком, тому посилання
касаційної скарги про необхідність скасування рішення з цих
підстав не заслуговують на увагу.
Крім того, згідно ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду
цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей,
передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд,
переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами,
наданими суду першої інстанції.
Представник відповідача був присутній при розгляді справи в
суді апеляційної інстанції, проте не надав будь-яких доказів, що
спростовували б доводи, покладені в основу висновків суду першої
інстанції.
Сплата відповідачем основного боргу після постановлення
рішення місцевого господарського суду -27.07.2007 р. не звільняє
його від сплати пені за несвоєчасне виконання грошових
зобов'язань, а також інфляційних нарахувань та 3% річних за час
прострочки, а питання пов'язані з внесенням виправлень до наказу у
зв'язку з добровільним сплатою відповідачем суми основного боргу
вирішуються відповідно до ч.4 ст. 117 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків суду не
спростовують і підстав для скасування постановлених у справі
судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 -111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
"Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" залишити без
задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 18 липня
2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 27 вересня 2007 р. у справі за №6/524 -без змін.
Головуючий В.I. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко