ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2007 р.
№ 14/84д-4/207д-20/259д/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ,
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційні скарги
Закритого акціонерного товариства "СоюзАвто" та Акціонерного
комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкцій"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2007
року
у справі за позовом
Запорізької обласної організації Всеукраїнської спілки
автомобілістів
до
Закритого акціонерного товариства "СоюзАвто"
треті особи:
Всеукраїнська спілка автомобілістів,
Відкрите акціонерне товариство "Автотехсоюз", Приватне
підприємство "Контур", Акціонерний комерційний банк "Чорноморський
банк розвитку та реконструкції"
про
розірвання договору
УСТАНОВИВ:
У травні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовною заявою до відповідача про
розірвання договору № 2 від 01.09.1993 року та вилучення з чужого
незаконного володіння і повернення будівлі її власнику у зв'язку з
порушенням договору щодо збереження права власності на майно, яке
є предметом спірного договору, за власником цього майна, чим йому
було завдано шкоду.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач
уточнив заявлені вимоги та просив розірвати спірний договір у
зв'язку з передачею майна, яке є предметом цього договору, у
користування третій особі без дозволу наймодавця.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
20.02.2007 року в позові відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
02.08.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано
та позов задоволено і розірвано договір № 2 від 01.09.1993 року та
визнано недійсним п.6 зазначеного договору в частині надання
повноваження АТ "СоюзАвто" з розпорядження майном переданого за
цим договором.
Справа розглядалася судами неодноразово.
У касаційних скаргах відповідач і третя особа АКБ
"Чорноморський банк розвитку та реконструкції" вважають, що
апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального
права, і тому просять прийняту ним постанову скасувати, а рішення
суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційні скарги позивач і третя особа
Всеукраїнська спілка автомобілістів вважають, що постанова
апеляційного суду відповідає вимогам закону, і просять залишити її
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзиви на касаційні скарги від третіх осіб ВАТ "Автотехсоюз"
і ПП "Контур" до суду не надходили.
У судовому засіданні оголошувалася перерва на 12.12.2007
року.
У зв'язку з хворобою судді Гончарука П.А. справу було знято з
розгляду та призначено на 26.12.2007 року.
Заслухавши пояснення представників третіх осіб Всеукраїнської
спілки автомобілістів і АКБ "Чорноморський банк розвитку та
реконструкції", дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на
неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було
укладено договір № 2 від 01.09.1993 року, за умовами якого позивач
зобов'язався передати в користування нерухоме майно, а відповідач
зобов'язався його прийняти та утримувати за свій рахунок.
Зазначений договір за його п.7 було укладено до часу існування
наймача.
За п.6 договору відповідач за своїм розсудом володіє,
користується та розпоряджається переданим за цим договором майном,
має право вчиняти будь-які дії, які не суперечать закону, і
користується майном для господарської та іншої діяльності.
За витягом про реєстрацію права власності № 3150027 від
23.03.2004 року власником нерухомого майна, що є предметом
спірного договору найму була Всеукраїнська спілка автомобілістів,
а за витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 7465261
від 08.06.2005 року власником цього ж майна зазначено ПП "Контур".
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про
розірвання договору найму у зв'язку з його істотним порушенням
наймачем і передачі ним майна без дозволу наймодавця у
користування іншій особі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час прийняття
рішення місцевим господарським судом власником нерухомого майна,
яке є предметом спірного договору найму, за даними державної
реєстрації прав на нерухомість було Приватне підприємство
"Контур".
Відповідно до п.1 ст. 770 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі зміни
власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять
права та обов'язки наймодавця.
Проте, апеляційний господарський суд не врахував вимог
зазначеної норми матеріального права та дійшов помилкового
висновку про відсутність правонаступництва за договором найму у
разі зміни власника речі, переданої у найм.
Отже, висновок апеляційного господарського суду про те, що
наймодавцем за спірним договором найму на час вирішення спору був
позивач, не грунтується на матеріалах справи та зроблений без
врахування норм матеріального права, що підлягають застосуванню до
спірних правовідносин.
Водночас, застосувавши п.1 ст.83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
визнавши спірну угоду в частині недійсною, апеляційний
господарський суд не звернув уваги на конституційний принцип
диспозитивності сторін в судовому процесі, який встановлений
ст.129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, та не врахував змісту
умови договору визнаної недійсною, за якою дії наймача, зокрема, з
розпорядження орендованим майном повинні не суперечити вимогам
Закону, і не навів такій умові угоди правової оцінки.
Разом з тим, висновки суду першої інстанції про відмову в
позові про розірвання спірного договору найму мають суперечливий
характер, оскільки такі висновки обгрунтовані, як недоведеністю
позову за заявленими підставами та невідповідністю обраного
позивачем способу захисту права встановленим законом способам
захисту цивільних прав та інтересів, так і відсутністю у позивача
права на розірвання спірного договору у зв'язку з зміною власника
речі переданої в найм за цим договором.
До того ж, суду слід було мати на увазі, що висновок про
відмову в позові про розірвання договору найму у зв'язку з зміною
власника речі, переданої в найм, виключає обгрунтування такого
висновку недоведеністю позову і його невідповідністю способам
захисту цивільних прав та інтересів встановлених законом.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, якими
обгрунтовано відмову в позові про розірвання спірного договору
найму не можуть бути застосовані одночасно, оскільки таке
застосування цих висновків виключається.
За таких обставин, прийняті судові рішення обох інстанцій не
можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства "СоюзАвто"
та Акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та
реконструкцій" задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
02.08.2007 року та рішення господарського суду Запорізької області
від 20.02.2007 року скасувати, і справу № 14/84д-4/207д-20/259д/06
передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі.
Головуючий суддя В.Перепічай
Судді I.Вовк
П.Гончарук