ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     26 грудня 2007 р.
 
     № 1/98-77
 
     Доповідач -суддя Мележик Н.I.
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     Козир Т.П. - головуючого,
 
     Мележик Н.I.,
 
     Подоляк О.А.
 
     розглянувши у відкритому
 
     судовому засіданні касаційну
 
     скаргу Підприємця ОСОБА_1
 
     на  рішення  господарського  суду  Волинської   області   від
03.07.2007 року
 
     та на постанову Львівського апеляційного господарського  суду
від 26.09.2007р.
 
     у справі  № 1/98-77
 
     господарського суду Волинської області
 
     за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності -
 
     фізичної особи ОСОБА_2
 
     до Волинської обласної спілки споживчих
 
     товариств
 
     про витребування майна з чужого незаконного володіння
 
     за участю представників:
 
     скаржника - ОСОБА_3
 
     позивача - ОСОБА_4
 
     відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_3
 
                       В С Т А Н О В И В :
 
     В червні  2007  року  Суб"єкт  підприємницької  діяльності  -
фізична особа ОСОБА_2звернувся до господарського  суду  Волинської
області  з  позовом  до  Волинської  обласної   спілки   споживчих
товариств про витребування із чужого незаконного володіння споруди
туалету, загальною площею 216 кв.м., яка розташована на  території
ринку "Завокзальний"в місті Луцьку. Крім того, позивач просив  суд
зобов"язати   Волинську   обласну   спілку   споживчих   товариств
виконувати умови договору оренди з  викупом  від  23.02.2002  року
споруди туалету, загальною площею 216 кв.м.,  яка  розташована  на
території  ринку  "Завокзальний"в  місті  Луцьку,  та  не   чинити
перешкод в подальшій оренді вказаної споруди.
 
     Рішенням   господарського   суду   Волинської   області   від
03.07.2007 року (суддя Гончар М.М.) позов задоволено;  витребувано
із чужого незаконного володіння споруду туалету  загальною  площею
216 кв.м., яка  розташована  на  території  ринку  "Завокзальний"в
місті  Луцьку;  зобов"язано  Волинську  обласну  спілку  споживчих
товариств  виконувати  умови  договору  оренди   з   викупом   від
23.02.2002 року споруди туалету, загальною площею 216  кв.м.,  яка
розташована на території ринку "Завокзальний"в місті Луцьку, та не
чинити перешкоди  Суб"єкту  підприємницької  діяльності  -фізичній
особі ОСОБА_2в подальшій оренді вказаної споруди.
 
     Постановою Львівського апеляційного господарського  суду  від
26.09.2007 року (судді:  Краєвська  М.В.,  Михалюк  О.В.,  Новосад
Д.Ф.) скасовано рішення господарського суду Волинської області від
03.07.2007 року у даній справі в частині  задоволення  позову  про
витребування майна з чужого незаконного володіння та прийнято нове
рішення про відмову в задоволенні позову в цій  частині.  В  решті
рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
 
     У  поданій  касаційній  скарзі   Підприємець   ОСОБА_1просить
скасувати   рішення   місцевого    та    постанову    апеляційного
господарських  судів,  а  справу  направити  на   новий   розгляд,
посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
 
     Колегія   суддів   Вищого   господарського   суду    України,
розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи  касаційної  скарги,
заслухавши   пояснення   представників   сторін   та    скаржника,
перевіривши правильність застосування господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій норм  процесуального  права,  прийшла  до
висновку  про  те,  що  касаційна  скарга  підлягає   задоволенню,
виходячи із наступного.
 
     Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,  що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року  №  11  "Про  судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
        ",  рішення  є  законним  тоді,  коли  суд,
виконавши  всі  вимоги  процесуального  законодавства  і  всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у  відповідності  з  нормами
матеріального  права,  що   підлягають   застосуванню   до   даних
правовідносин.
 
     Рішення   місцевого   господарського   суду   не   відповідає
зазначеним вимогам, оскільки не грунтується на всебічному, повному
і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи  в
їх сукупності.
 
     Судом першої інстанції встановлено, що  23.02.2002  року  між
позивачем та Луцьким  госпрозрахунковим  ринком  укладено  договір
оренди   з   викупом,   за   яким   останній   передав    Суб"єкту
підприємницької  діяльності  -фізичній  особі  ОСОБА_2у  тимчасове
володіння та користування споруду туалету,  загальною  площею  216
кв.м., яка розташована на території ринку "Завокзальний"  в  місті
Луцьку.
 
     Вподальшому   спільною   постановою   правління    Волинської
облспоживспілки  та  профспілкового  комітету  цієї   спілки   від
14.09.2005 року припинена діяльність  Луцького  госпрозрахункового
ринку, правонаступником якого є Волинська облспоживспілка,
 
     У зв"язку із чиненням Волинською облспоживспілкою перешкод  у
користуванні орендарем споруди туалету та недопущенням працівників
останнього до об"єкту оренди, позивач звернувся до суду з  позовом
про усунення перешкод у користуванні ним  орендованим  приміщенням
туалету  та  зобов"язання  орендодавця,   яким   стала   Волинська
облспоживспілка, виконувати умови договору  оренди,  укладеного  з
Луцьким госпрозрахунковим ринком.
 
     Задовольняючи   позовні   вимоги   Суб"єкта   підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з
того, що Волинською облспоживспілкою, як правонаступником Луцького
госпрозрахункового ринку, порушуються умови  договору  оренди  від
23.02.2002 року, укладеного з позивачем.
 
     Зокрема, місцевий господарський суд встановив, що  строк  дії
цього договору складає  12  років  та  9  місяців.  Згідно  п.3.2.
передбачено, що термін дії договору може бути скорочений  лише  за
згодою сторін. Враховуючи, що позивачеві не  надходило  пропозицій
від орендодавця стосовно розірвання цього договору, внаслідок чого
він є чинним, тому  суд  першої  інстанції  визнав  обгрунтованими
вимоги позивача  про  зобов"язання  відповідача  виконувати  умови
цього договору.
 
     Вимоги Суб"єкта підприємницької  діяльності  -фізичної  особи
ОСОБА_2в  частині   витребування   споруди   туалету   із   чужого
незаконного володіння, місцевий  господарський  суд  також  визнав
такими, що відповідають нормам ст..28 Закону України  "Про  оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
        , ст.ст. 48,50 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
        та ст.387 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
     Проте, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в цій частині в
задоволенні позову, вказав на відсутність підстав для  задоволення
вимоги  щодо  зобов"язання   відповідача   усувати   перешкоди   у
користуванні  орендованим  майном,   з   огляду   на   неправильне
застосування судом  першої  інстанції  норм  матеріального  права,
зокрема, ст.387 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , за якою таке  право  надане
лише  власнику  майна,  що  належить  йому  на   праві   приватної
власності, а не знаходиться у користуванні.
 
     Разом з тим, суди попередніх інстанцій, прийшовши до висновку
про задоволення вимог позивача в частині зобов"язання  відповідача
виконувати умови договору оренди споруди  туалету  від  23.02.2002
року,  не  врахували  факту  наявності  договору  оренди  цього  ж
приміщення  від  05.03.2007  року,   укладеного   відповідачем   з
Підприємцем ОСОБА_1
 
     На думку скаржника, дані факти могли бути  встановлені  судом
першої інстанції за умови залучення до участі у справі  підприємця
ОСОБА_1.
 
     Згідно ч.2 ст. 111-7  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду  чи  відхилені  ним,  вирішувати
питання про достовірність того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу
одних доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або  додатково
перевіряти докази.
 
     Відповідно  до  вимог  ст.  111-10  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        
прийняття судом  рішення  або  постанови,  що  стосується  прав  і
обов"язків осіб, що не були  залучені  до  участі  у  справі  є  у
будь-якому випадку підставами до скасування рішення суду.
 
     Зважаючи на те, що постановлене у справі рішення місцевого та
постанова апеляційного  господарських  судів  стосується  прав  та
обов"язків підприємця ОСОБА_1, якого не було залучено до участі  у
справі,  ухвалені  у  справі  судові  акти  не  можуть   вважатися
обгрунтованими, оскільки постановлені без  повного  та  всебічного
з"ясування всіх суттєвих обставин справи  та  оцінки  доказів,  що
мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.
 
     У  зв"язку  з  цим  зазначені  рішення  господарського   суду
Волинської   області   та   постанова   Львівського   апеляційного
господарсткого суду підлягають скасуванню, а справа  -передачі  на
новий розгляд.
 
     При  новому  розгляді  справи  суду  першої  інстанції   слід
врахувати наведене, всебічно,  повно  і  об'єктивно  розглянути  в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та прийняти
відповідне рішення з належним мотивуванням.
 
     Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         Вищий господарський суд
України, -
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
 
     Рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2007
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.09.2007р. у справі № 1/98-77 скасувати.
 
     Справу передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду
Волинської області в іншому складі суддів.
 
 
 
     Головуючий суддя
 
 
 
     Т.П.Козир
 
 
 
     Судді
 
 
 
     Н.I.Мележик
 
 
 
     О.А.Подоляк