ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2007 р.
№ 8/50-93 (4/84-93)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді I.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Волинської області від
19.07.2007р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.09.2007р.
у справі №8/50-93
за позовом Виробничо-комерційної фірми "Домінанта"
до Приватного підприємця ОСОБА_1
про зобов'язання звільнити торгову точку,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" звернулася до
господарського суду Волинської області з позовом до Приватного
підприємця ОСОБА_1 та просила суд, з урахуванням уточнених
позовних вимог, виселити останню з території торгової площі в
АДРЕСА_1 разом з належним їй майном.
Позовні вимоги обгрунтовані безпідставним знаходженням
контейнера, якій належить відповідачу, на території позивача -
торгового комплексу "Пасаж", оскільки строк дії договору
суборенди, на підставі якого відповідач орендувала частину
торгової площі "Пасаж", закінчився 31.12.2005р. і на новий термін
пролонгований не був.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на
незаконне переміщення позивачем 30.01.2006р. її контейнеру з
території торгового комплексу на платну стоянку; залишення без
відповіді направленої позивачу 28.06.2006р. претензії з вимогою
повернути контейнер №90, надати торгове місце, відшкодувати збитки
та моральну шкоду. Також стверджує про відсутність між нею та
відповідачем договірних відносин.
Рішенням господарського суду Волинської області від
19.07.2007р. (суддя А.М.Кравчук), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2007р.
(головуючий, суддя Г.Гнатюк, Н.Кравчук, О.Мирутенко), позов
задоволено: виселено відповідача з території торгового комплексу
"Пасаж" в АДРЕСА_1 з належним їй майном.
Вказані судові акти мотивовані тим, що позивач повідомив
відповідача про те, що строк дії договору суборенди закінчився та
на новий термін продовжуватися не буде, а відтак, відповідач
зобов'язаний звільнити займану ним торгову площу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та
постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм
матеріального та процесуального права, та припинити провадження у
справі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами
двох інстанцій встановлено, що між позивачем та приватним
підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір №1 від 30.04.2005р. про
співпрацю, за умовами якого позивач передав ПП ОСОБА_2 на строк до
31.12.2005р. частину площі ТК "Пасаж", робочі підрозділи та
функції з її утримання за цільовим призначенням (організація
торгівлі, експлуатація інженерних мереж, комунікацій, прибирання
території, реконструкція, ремонт покриття, поточні ремонти і т.п.)
за адресою: АДРЕСА_1з правом надання цієї площі в субкористування
на договірній основі (а.с.7).
Право власності позивача на земельну ділянку, на якій
знаходиться ТЦ "Пасаж", підтверджується Державним актом на право
власності на земельну ділянку (а.с.22).
На підставі вказаного договору про співпрацю між ПП ОСОБА_2
та відповідачем -ПП ОСОБА_1 було укладено договір №90к від
01.06.2005р., за умовами якого ПП ОСОБА_2 надала у тимчасове
платне користування торгову площу, розташовану на території ТК
"Пасаж", яка знаходиться у АДРЕСА_1 для розміщення на ній
користувачем (відповідачем) об'єкту торгівлі для ведення
торгівельної діяльності і зберігання товару (а.с.9).
Відповідно до п.1.2. вказаного договору площа об'єкту
торгівлі -6,25 кв.м. і їй на території ТК "Пасаж" присвоєно №90.
Термін дії договору визначений з 01.06.2005р. по 31.12.2005р.
(п.6.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору про
співпрацю, укладений між позивачем та ПП ОСОБА_2 закінчився
31.12.2005р. та на новий термін укладений не був.
Частина площі ТК "Пасаж", яка була предметом договору №1 від
30.04.2005р. про співпрацю, передана новому користувачу -ОСОБА_3
на підставі договору №2 від 30.12.2005р. про співпрацю терміном з
30.01.2006р. по 31.03.2006р., у тому числі і торгове місце №90
(а.с.11).
В силу п.4 ст.284 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.764 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, у разі відсутності заяви однієї із сторін про
припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця
після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим
на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені
договором.
Судами встановлено, що на виконання зазначених норм ПП
"Крижан" та позивач листами від 29.12.2005р. (а.с.13), від
12.01.2006р. №04/01 (а.с.15) повідомляли відповідача про
закінчення дії договору суборенди та заперечували проти його
пролонгації.
Припинення дії договору суборенди доведено рішенням
господарського суду Волинської області від 18.05.2006р. в іншій
справі №8/57-38 (а.с.18-20), залишеним без змін судами апеляційної
та касаційної інстанцій (а.с.37-40).
За таких обставин, договір суборенди №90к від 01.06.2005р.,
укладений між ПП ОСОБА_2 та відповідачем припинився 31.12.2005р.
Пунктом 2.1.25 вказаного договору відповідач зобов'язаний у
триденний термін від дати закінчення договору, повернути здавачеві
торгову площу, оформивши акт прийому-передачі, обов'язок по
складанню якого лежить на користувачеві -відповідачеві.
В силу ст.291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, договір оренди
припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено,
а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на
умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно ч.2, 3 ст.774 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
строк договору
піднайму не може перевищувати строку договору найму; до договору
піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі
припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути
наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням
нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.
Згідно зі ст.134 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ст.314 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
власник володіє, користується і розпоряджається майном
на власний розсуд.
Враховуючи, що дія договору суборенди закінчилася
31.12.2005р., і позивач (власник) заперечував проти продовження
орендних відносин з відповідачем, колегія суддів погоджується з
висновками судів двох інстанцій про безпідставне зайняття
відповідачем торгової площі №90 на території ТК "Пасаж", яка
належить позивачу на праві власності.
Отже, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох
інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм
належну правову оцінку й ухвалили рішення з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, а тому підстав для зміни
або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.
Заперечення скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія
суддів не приймає до уваги, оскільки вони виходять за межі
позовних вимог, і не стосуються предмету даного позову. Тим
більше, що ці заперечення були предметом розгляду судами двох
інстанцій, і їм дана вичерпна правова оцінка. Порушені
відповідачем під час розгляду даної справи у судах трьох інстанцій
питання, є предметом іншого судового провадження.
Що ж до заяви скаржника про зупинення касаційного провадження
у даній справі до розгляду апеляційної скарги ПП ОСОБА_1 на ухвалу
господарського суду Волинської області від 30.10.2007р. про
повернення без розгляду заяви ПП ОСОБА_1 про перегляд рішення
господарського суду Волинської області від 19.07.2007р. за
нововиявленими обставинами, то колегія суддів вважає її такою, що
не підлягає задоволенню з огляду на те, що перегляд судового
рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною
формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих
обставин, а відтак не впливає на касаційний перегляд рішення
господарського суду Волинської області від 19.07.2007р.,
ухваленого за результатом розгляду по суті заявлених позовних
вимог.
Окрім того, у випадках, коли справа вже надіслана до
касаційної інстанції, місцевий або апеляційний господарський суд
за наявності підстав виносить ухвалу про прийняття заяви про
перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і у цій же
ухвалі має зупинити на підставі статті 79 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
перегляд
до прийняття касаційною інстанцією ухвали про повернення або
відмову у прийнятті касаційної скарги чи постанови за результатами
розгляду касаційної скарги (додатково див. п.3.2 роз'яснення ВГСУ
від 21.05.2002р. №04-5/563 ( v_563600-02 ) (v_563600-02)
).
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 18.09.2007р. у справі №8/50-93 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій