ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2007 р.
№ 11/78-07
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської I.П.,
розглянула
касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків"
(Товариство)
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду
від
27.09.07
у справі
№ 11/78-07
господарського суду
Харківської області
за позовом
прокурора міста Харкова (далі Прокурор)
в інтересах держави в особі
Харківської міської ради (далі Рада)
до
Товариства
про
звільнення та повернення земельної ділянки
В засіданні взяли участь представники:
- Прокурора:
не з'явились;
- Ради:
Маринушкіна Л.В. (за дов. № 08-11/3084/2-06 від 28.12.06)
- у судовому засіданні 20.12.07, 21.12.07;
- Товариства:
Стаднічук Н.Л. (за дов. № 163 від 19.10.07)
- у судовому засіданні 20.12.07, 21.12.07.
Ухвалою від 19.11.07 Вищого господарського суду України
касаційна скарга Товариства № 157 від 08.10.07 була прийнята до
провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на
20.12.07.
У судовому засіданні 20.12.07 відводів складу колегії суддів
Вищого господарського суду України не заявлено.
До початку розгляду справи від представника Ради надійшло
клопотання про оголошення повного тексту постанови по справі.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77, ч.
2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 20.12.07 було оголошено
перерву до 14:00 години для виготовлення та оголошення повного
тексту постанови Вищого господарського суду України по даній
справі. Проте, з урахуванням того, що колегія суддів у цей день
розглядала у судовому засіданні 34 справи, то до вказаного часу не
змогла підготувати повний текст постанови Вищого господарського
суду України по справі № 11/78-07, у зв'язку з чим дійшла до
висновку про необхідність оголошення повторної перерви до 21.12.07
до 10 год. 00 хвил. про що представників сторін було повідомлено
під підпис про ознайомлення.
У судовому засіданні 21.12.07 оголошено повний текст
постанови Вищого господарського суду України по даній справі.
Рішенням від 14.05.07 господарського суду Харківської області
(суддя Черленяк М.I.) позовні вимоги задоволено.
Товариство зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну
ділянку, зайняту кіоском по вул.Пушкінській ріг
вул.Червонопрапорної у м.Харкові, привести вказану ділянку у
придатний для використання стан, та повернути її Раді.
З Товариства на користь Державного бюджету України стягнуто
85,00 грн. та 118,00 грн. судових витрат державного мита.
Постановою від 27.09.07 Харківського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі:
головуючий -Слюсарева Л.В., судді -Білоконь Н.Д., Фоміна В.О.)
апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення
від 14.05.07 господарського суду Харківської області -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи
доведено, що Товариство всупереч вимог ст.ст. 125, 126 Змеленого
кодексу України користується спірною земельною ділянкою без
відповідних правовстановлюючих документів.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить постанову від 27.09.07
Харківського апеляційного господарського суду скасувати, та
прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних
вимог.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскаржених судових актів було порушено норми процесуального та
матеріального права, а саме: ст. 140 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 12, 83 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст. 2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 17 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Зокрема, на думку Товариства, позов у даній справі було
подано прокурором з перевищенням своїх повноважень.
Також, скаржник вважає, що дана справа була розглянута з
порушенням правил предметної підсудності.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Рада щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим
просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а
оскаржені судові рішення - без змін.
На день розгляду справи у судовому засіданні 20.12.07
письмовий відзив на касаційну скаргу від Прокурора не надійшов.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін,
суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи, перевіркою проведеною прокуратурою міста
Харкова встановлено, що Товариством в порушення ст. 125 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
самовільно, без набуття права
власності або права користування та встановлення землевпорядними
організаціями меж земельної ділянки в натурі, по вул.Пушкінській,
ріг вул.Червонопрапорної в м.Харкові зайнято земельну ділянку
загальною площею 0,0030 га, на якій розміщено торгівельний кіоск.
Також, встановлено, що за результатами обстеження вказаної
земельної ділянки заступником начальника відділу самоврядного
контролю за використанням та охороною земель управління земельних
відносин Харківської міської ради Волошан А.I. було складено акт
від 07.09.06 № 1659/06, яким встановлено, що спірну земельну
ділянку площею 0,0030 га, яку рішенням XXX сесії Харківської
міської ради IV скликання від 20.12.04 № 224/04 Товариству було
надано в оренду терміном на 1 рік з моменту державної реєстрації
договору оренди землі для розміщення малої архітектурної форми з
метою здійснення підприємницької діяльності, в порушення вимог ст.
125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
Товариство використовує
для експлуатації та обслуговування торговельного кіоску без
правовстановлюючих документів.
При вирішені спору попередніми судовими інстанціями
встановлено, що договір оренди спірної земельної ділянки, який
згідно з п. 4.1 рішення Харківської міської ради від 20.12.04 №
224/04 Товариство було зобов'язано оформити в трьохмісячний строк,
в установленому законом порядку зареєстровано не було, у зв'язку з
чим право на оренду спірної земельної ділянки у Товариства не
виникло.
Водночас, враховано, що рішення Харківської міської ради XXX
сесії IV скликання № 224/04 від 20.12.04 в частині надання спірної
земельної ділянки Товариству було скасовано рішенням XIV сесії
Харківської міської ради від 04.07.07 № 126/07.
Крім того, на підставі наданих сторонами доказів по справі
встановлено, що 13.02.07 головним спеціалістом відділу
самоврядного контролю за використанням та охороною земель
управління земельних відносин Харківської міської ради Мазуром
О.В. було повторно обстежено спірну земельну ділянку та складено
акт № 371/07, яким підтверджено, що Товариство продовжує
використовувати спірну земельну ділянку для комерційної діяльності
без правовстановлюючих документів.
Вирішуючи спір, судові інстанції врахували, що зазначені акти
обстеження земельної ділянки є належними доказами у справі,
оскільки складені посадовими особами відділу самоврядного контролю
за використанням та охороною земель управління земельних відносин
Харківської міської ради -органу, створеного міською радою
відповідно до ст.ст. 12, 189 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
та ст. 12 Закону України "Про охорону земель"
( 962-15 ) (962-15)
для здійснення самоврядного контролю за використанням
та охороною земель комунальної власності і посадові особи цього
управління при обстеженні земельної ділянки та складанні актів
обстеження діяли у відповідності з Положенням про відділ
самоврядного контролю за використанням та охороною земель,
затвердженого рішенням XXII сесії Харківської міської ради
скликання від 23.06.04.
Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що у зв'язку з виявленим порушенням, Товариство було
притягнуто до адміністративної відповідальності постановами № 389
від 31.10.06 та № 4 від 11.01.07.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження
землею регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Земельним
кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
, а також прийнятими відповідно до них
нормативно-правовими актами.
Оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правосуддя в Україні здійснюється виключно судами,
то делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій
іншими органами чи посадовими особи не допускається. Юрисдикція
судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Тобто згідно норми ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
повернення самовільно зайнятих ділянок провадиться за
рішенням суду. Зазначена правова норма не містить додаткових
застережень і не передбачає ніяких попередніх врегулювань спірного
питання.
Статтею 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено, що
земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні
ресурси, які знаходяться в межах території України, природні
ресурси її континентального шельфу, виключної (морської)
економічної зони є об'єктами права власності українського народу.
Від імені українського народу права власника здійснюють органи
державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених
цією Конституцією.
Відповідно до ст. 142 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
право на землю комунальної власності належить територіальним
громадам. Таким чином, органи місцевого самоврядування є
суб'єктами земельних відносин, здійснюючи регулювання земельних
відносин, а також контроль за додержанням земельного
законодавства. У таких земельних відносинах вони здійснюють
установлені для них функції і повноваження.
Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
від імені та в інтересах територіальних
громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні
ради.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
територіальним громадам
сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної
власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів,
інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та
організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також
пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд,
нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки,
соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі
та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти
права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх
відчуження.
Статтею 116 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачено, що підставами для набуття права на землю є рішення
органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України
бере до уваги що відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
до базових принципів земельного законодавства
відносяться принцип забезпечення рівності права власності на землю
громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, а
також принцип забезпечення гарантій прав на землю.
За змістом п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
передача земельних ділянок, що перебувають у державній
або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення
відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
регламентовано, що право власності та право постійного
користування на земельну ділянку виникає після одержання її
власником або користувачем документа, що посвідчує право власності
чи право постійного користування земельною ділянкою, та його
державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає
після укладання договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її
меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує
право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право
власності на земельну ділянку і право постійного користування
земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право оренди
землі оформляється договором, який реєструється відповідно до
закону.
Статтею 212 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають
поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування
затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення
самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням
суду. Поняття "самовільне зайняття земельних ділянок" визначено у
ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та
охороною земель" ( 963-15 ) (963-15)
як будь-які дії особи, які свідчать
про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір
використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі
(на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на
неї, та до його державної реєстрації.
Щодо доводів скаржника про відсутність повноважень у
Прокурора щодо подання позову у даній справі, колегія суддів
Вищого господарського суду України зазначає наступне.
Відповідно до ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
органи прокуратури України покладено функцію представництва
інтересів громадян та держави в судах. Згідно ст. 36-1 Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
прокурор здійснює
представництво інтересів держави в суді у разі порушення або
загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає
підстави для представництва у судах.
З урахуванням наведених правових норм, колег ія суддів Вищого
господарського суду України вважає правомірним висновок суду
першої та апеляційної інстанцій про те, що Прокурор підставно
звернулась до суду з позовними вимогами в інтересах держави в
особі Ради до Товариства оскільки використання Товариством
земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів
обмежує законного власника (Раду) у праві розпорядження нею і
використовувати її за своїм призначенням, що завдає шкоди
державним інтересам.
Щодо посилань скаржника про те, що даний спір належить до
адміністративної юрисдикції, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що вони не можуть бути прийняті до уваги, як
помилкові, оскільки як свідчить правовий аналіз матеріалів справи,
спір у даній справі є спором про право користування земельною
ділянкою. У даному спору орган місцевого самоврядування (Рада) не
здійснює владних управлінських функцій щодо Товариства, тобто спір
не має ознак справи адміністративної юрисдикції, встановлених
нормами Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
що виключає його розгляд у адміністративному порядку.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній
скарзі, є необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними
по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального
права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але
оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до
висновку про встановлення тих чи інших обставин справи,
здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не
віднесена до компетенції касаційної інстанції. Колегія суддів
Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення
здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених
фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням
попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів
та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами
компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про неможливість
задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій
було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для
справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з
дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає
підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Преса-Харків" № 157 від 08.10.07 залишити без задоволення.
Постанову від 27.09.07 Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 11/78-07 господарського суду
Харківської області залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
I.Ходаківська