ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 р.
№ 40/54-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Дерепи В.I.
суддів :
Грека Б.М. -(доповідача у справі)
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Харківської міської ради
на рішення
господарського суду Харківської області від 18.02.05
у справі
№ 40/54-05
господарського суду
Харківської області
за позовом
Приватного підприємства "Руно"
до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма "Iскра"
про
визнання договору купівлі-продажу дійсним
за участю представників від:
скаржника Осипову Н.В. (дов. № 08-11/3121/2-06 від
28.12.2006р.)
позивача
не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача
не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.05
(суддя Хотенець П.В.) частково задоволено позов Приватного
підприємства "Руно" до Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Iскра" та визнано дійсним
договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.02.04, предметом
якого є нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 109,0
кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Короленко, 25,
укладений між сторонами; та визнано право власності за позивачем
на вищезгадане майно. Рішення мотивоване тим, що після продажу
майна керівництво відповідача відмовляється нотаріально
посвідчувати договір купівлі-продажу та реєструвати його.
Не погоджуючись з даним рішенням, Харківська міська рада
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить його скасувати, справу направити на
розгляд до господарського суду першої інстанції. Касаційна скарга
мотивована тим, що майно, яке було предметом договору
купівлі-продажу належить до комунального майна і сторони не мали
права його відчуджувати. Крім того, рішенням господарського суду
Харківської області від 04.12.06 по справі №46/533-05 даний
договір визнаний недійсним.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в рішенні та вбачається з матеріалів справи,
16.02.04 між позивачем та відповідачем був укладений договір
купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого відповідач
зобов'язувався передати, а позивач прийняти і оплатити нежитлову
будівлю літ. А-2, розташовану за адресою: м. Харків, вул.
Короленко, 25. Позивач свої зобов'язання виконав, перерахувавши на
рахунок відповідача обумовлену договором суму. У відповідності до
п.5 договору, відповідач у термін до 23.02.04 повинен був
повідомити позивача про місце нотаріального посвідчення
вищевказаної угоди, а 25.02.04 договір повинен бути нотаріально
посвідчений. Відповідач не виконав зобов'язань по нотаріальному
посвідченню договору купівлі-продажу нерухомого майна від
16.02.04. Тому керуючись ст. 220 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, суд прийшов до висновку про необхідність визнання
цього договору дійсним.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає такі висновки передчасними, оскільки визнаючи за
відповідачем право власності на нерухоме майно, суд не витребував
у сторін та не дослідив доказів, які б свідчили про те, що спірне
майно було власністю відповідача на момент укладення ним договору
купівлі-продажу нерухомого майна від 16.02.04, та про відсутність
прав на вищезгадане майно у третіх осіб, також про те, що дані
об'єкти нерухомості не перебувають в спорі, в тому числі, спорі
про визнання права власності з іншими особами. Суд не дослідив, чи
згадане рішення вплине на права осіб, не залучених до участі у
справі та не вирішив питання про необхідність такого залучення.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
власникові належить право володіння, користування та розпорядження
своїм майном.
За змістом ст. 319 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не
суперечать закону.
Таким чином, рішенням господарського суду Харківської області
від 04.12.06 по справі № 46/533-05 визнано недійсним договір
купівлі-продажу нерухомого майна від 16.02.04, предметом якого є
нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 109,0 кв.м. по вул.
Короленка, 25, укладеного між Сільськогосподарським товариством з
обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Iскра" та Приватним
підприємством "Руно", що в силу статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є преюдиційним фактом.
Відповідно до статей 26, 27 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд може залучити до
участі в справі осіб, якщо рішення господарського суду може
вплинути на їх права та обов'язки.
Втім, вимоги даних статей не були взяті до уваги
господарським судом Черкаської області. Відповідно до ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення
норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного
господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення, або
постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були
залучені до участі у справі.
В зв'язку з тим, що порушення норм процесуального права з
боку місцевого господарського суду дають підстави вважати дане
рішення незаконним та необгрунтованим, колегія суддів Вищого
господарського суду України не вважає за потрібне досліджувати
правильність застосування норм матеріального права місцевим
господарським судом. Разом з тим, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу
місцевого господарського суду на те, що при ухваленні рішень про
визнання договорів купівлі-продажу дійсними, або недійсними, крім
іншого, необхідно перевірити також права сторін на підписання
даного договору, права інших осіб на це майно, та відсутність
спору, заборон чи арештів, накладених на це майно; і в залежності
від встановленого, визначити правовий статус скаржника.
В даному випадку Вищий господарський суд України позбавлений
можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини
справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не
правозастосування, а встановлення обставин справи, що не
відноситься до компетенції Вищого господарського суду України.
Тому рішення у справі підлягає скасуванню, а справа -направленню
на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій
постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати
їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне
та обгрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід
врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини,
вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а
обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
підтвердженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити,
рішення господарського суду Харківської області від 18.02.05 у
справі № 40/54-05 скасувати, справу направити на новий розгляд до
господарського суду Харківської області.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко