ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 р.
№ 35/193
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської I.П.,
розглянула
касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юрком"
(Товариство)
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
16.10.07
у справі
№ 35/193
господарського суду
міста Києва
за позовом
об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Iнженер"
(далі Об'єднання)
до
Товариства
про
стягнення 115 354,66 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Сідько О.М. (голова правління Об'єднання);
Войтович I.В. (за дов. б/н від 17.11.06);
Сметана В.В. (за дов. б/н від 17.06.07);
- відповідача:
Смаль А.А. (директор Товариства).
Ухвалою від 13.11.07 Вищого господарського суду України
касаційна скарга Товариства № 93 від 18.10.07 була прийнята до
провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на
20.12.07, без початку перегляду справи по суті.
У зв'язку з спливом повноважень судді Савенко Г.В.,
розпорядженням від 14.12.07 заступника Голови Вищого
господарського суду України для розгляду справи № 35/193
господарського суду міста Києва, призначеної до перегляду в
касаційному порядку на 20.12.07, створено колегію суддів Вищого
господарського суду України у складі: головуючий - Першиков Є.В.,
судді -Данилова Т.Б., Ходаківська I.П., яка переглядає справу по
суті.
Про вказані обставини представників сторін повідомлено на
початку судового засідання 20.12.07. Відводів складу колегії
суддів не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та
ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 20.12.07 було оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 05.09.07 господарського суду міста Києва (суддя
Літвінова М.Є.) позовні вимоги Об'єднання задоволено повністю.
З Товариства на користь Об'єднання стягнуто 115 354,66 грн.
неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 1 253,55 грн.
державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою від 16.10.07 Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий -Смірнова
Л.Г., судді -Алданова С.О., Коротун О.М.) Товариству у задоволенні
апеляційної скарги відмовлено, а рішення від 05.09.07
господарського суду міста Києва залишено без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскільки
матеріалами справи доведено факт порушення Товариством своїх
зобов'язань за Договором щодо своєчасного повернення орендодавцеві
нежитлового приміщення, то з урахуванням вимог ст. 785 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, судові інстанції прийшли до висновку
про правомірність позовних вимог.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій,
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить рішення від 05.09.07
господарського суду міста Києва та постанову від 16.10.07
Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти
по справі нове рішення, яким стягнути з Товариства на користь
Об'єднання 52 677,00 грн. неустойки, 1 253,55 грн. державного мита
та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу, а у іншій частині позовних вимог Об'єднанню
відмовити.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскаржених судових актів було порушено норми матеріального права,
а саме: ч. 2 ст. 548, ч. 3 ст. 551, ч. 2 ст. 616, ч. 2 ст. 785
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Об'єднання щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим
просив касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а
оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін,
суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи, 01.12.05 між Об'єднанням та Товариством було
укладено договір № 07/2005 оренди нежитлового приміщення (далі
Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець (Об'єднання)
передає, а орендар (Товариство) приймає в строкове платне
володіння і користування під офіс нерухоме майно -нежитлове
приміщення, яке належить орендодавцю на праві колективної
власності і розташоване за адресою: бул.Дружби народів, 9,
загальною площею 104,00 кв.м.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що п. 6.1
Договору сторони встановили, що даний Договір вступає в силу з
моменту підписання його обома сторонами, а також акту
прийому-передачі орендованого приміщення. Строк дії Договору
встановлено з 01.12.05 по 31.10.06.
Також, встановлено, що у п. 6.3 Договору сторони погодили, що
при закінченні або достроковому розірванні договору, орендар
повинен повернути орендодавцеві майно згідно акту
прийому-передачі.
Вирішуючи спір, попередні судові інстанцій встановили, що
всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства, після
закінчення терміну дії Договору Товариство орендоване приміщення
не звільнило, та не передало за актом Об'єднанню, у зв'язку з чим
Об'єднання звернулось до суду з позовом про виселення Товариства
із займаного приміщення. Рішенням від 31.01.07 господарського суду
міста Києва по справі № 3/579, залишеним без змін постановою від
10.04.07 Київського апеляційного господарського суду, вказані
позовні вимоги Об'єднання задоволено.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими
інстанціями встановлено, що після припинення дії договору
Товариство свого обов'язку щодо фактичного звільнення приміщення
за адресою бул. Дружби Народів, 9, не виконало, та незважаючи на
рішення суду по справі № 3/579 продовжувало користуватись
орендованим приміщенням, а звільнило його лише 16.06.07.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення
цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора)
певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,
сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша
сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, та ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, яка
містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися
належним чином відповідно до закону, інших правових актів,
договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та ст. 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння
відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених
законом не допускається.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, договір
є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна
вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею
зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення
загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою
для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом,
іншими законами або договором.
Відповідно до п. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, за договором найму (оренди) наймодавець передає або
зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на
певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то
воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з
порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне
виконання).
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у
разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно
повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з
урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в
договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі,
наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у
розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Щодо доводів Товариства про можливість зменшення розміру
неустойки, колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що господарський суд,
приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках
розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі
сторони, що порушила зобов'язання. Юридичний аналіз наведеної
правової норми свідчить, що вона не є імперативною та
застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Попередні судові інстанції вирішуючи спір не встановили
обставин за яких Об'єднання умисно або з необережності сприяло
збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання
Товариством.
Крім того, щодо конкретного розміру неустойки, яка стягується
з Товариства, та зменшення суми, що підлягає до стягнення, то це є
переоцінкою доказів по справі, а відповідно до ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній
скарзі, є необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними
по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального
права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але
оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до
висновку про встановлення тих чи інших обставин справи,
здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не
віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів
та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами
компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про неможливість
задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій
було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для
справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з
дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає
підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Компанія "Юрком" № 93 від 18.10.07 залишити без задоволення.
Постанову від 16.10.07 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 35/193 господарського суду міста Києва залишити
без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
I.Ходаківська