ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2007 р.
№ 33/135-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г.,
Черкащенка М.М.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Газ-Тепло" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 19 вересня 2007 року у справі
№ 33/135-07 Господарського суду Харківської області за позовом
Дочірнього підприємства "Газ-Тепло" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до Міжгалузевої регіональної
корпорації "Теплоенергія", м. Харків, про стягнення 524 627,62
грн.,
за участю представників сторін:
позивача -ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" (дов. № 07/44
від 09.02.2007 р.);
відповідача -Міжгалузевої регіональної корпорації
"Теплоенергія" -Соболєва Я.С. (дов. № 34 від 01.02.2007 р);
встановив:
У квітні 2007 року позивач -Дочірнє підприємство "Газ-Тепло"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пред'явив у
господарському суді позов до відповідача -Міжгалузевої
регіональної корпорації "Теплоенергія" про стягнення 524 627,62
грн.
Вказував, що 1 жовтня 2004 року між ним та Міжгалузевою
регіональною корпорацією "Теплоенергія" укладено договір комісії №
12/04-319, відповідно до умов якого відповідач здійснював продаж
теплової енергії від свого імені, в інтересах та за рахунок
позивача.
Посилаючись на ту обставину, що за умовами договору
відповідач поручився перед позивачем за виконання споживачами
зобов'язань за угодами, а останніми частково сплачено за теплову
енергію, позивач просив стягнути з відповідача 524 627,62 грн.
заборгованості.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 2 серпня
2007 року (суддя Савченко А.А.), залишеного без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2007
року (колегія суддів у складі: Карбань I.С. -головуючого,
Бабакової Л.М., Шутенко I.А.), позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 14
627,62 грн. боргу, 146,27 грн. державного мита та 3,29 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові рішення мотивовані посиланнями на п.п. 3,5 ст. 203 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
та ст. 601, 602 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у
відповідності до яких відбулося зарахування зустрічних однорідних
позовних вимог на суму 510 000 грн., після чого заборгованість
відповідача перед позивачем становить 14 627,62 грн.
У касаційній скарзі ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України"
посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне
застосування норм процесуального права, а саме: ст.ст. 202, 215,
530, 538, 601,602, ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 4-2, 42 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, просить скасувати судові рішення у даній справі та
прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному
обсязі.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів
знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з
наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають
зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 1 жовтня 2004 року між ДП "Газ-тепло" НАК
"Нафтогаз України" (Комітентом) та Міжгалузевою регіональною
корпорацією "Теплоенергія" (Комісіонером) укладено договір комісії
№ 12/04-319 у відповідності до умов якого позивач уповноважив
відповідача, а останній прийняв на себе обов'язок протягом строку
дії договору здійснювати діяльність по продажу обумовленої
"Теплової енергії", відповідно до умов даного договору в інтересах
позивача, від свого імені та за рахунок позивача.
У відповідності до п. 4.1. договору комісії № 12/04-319
Комітент повинен був передати відповідний обсяг теплової енергії,
а Комісіонер повинен був цей обсяг теплової енергії прийняти. У
відповідності до п.4.7. договору Комісіонер повинен був
забезпечити своєчасну оплату за спожиту теплову енергію згідно
угодам, укладеним на виконання цього договору. Згідно до п. 4.8.
договору, Комісіонер прийняв на себе поручительство (делькредере)
перед Комітентом за виконання споживачами зобов'язань за угодами.
У відповідності до п. 5.1. договору оплата за реалізовану
Комісіонером теплову енергію здійснюється Споживачами на
зазначений в договорі рахунок Комітента грошовими коштами.
На виконання умов договору позивач на протязі жовтня 2004
року по лютий 2005 року передав відповідачу теплову енергію в
кількості 8 959,234 гігакалорій на загальну суму 1 550 696,84
грн., що підтверджено актами приймання-передачі, підписаного
сторонами.
Зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії
споживачами виконані частково в сумі 1 026 069,22 грн., у зв'язку
з чим заборгованість відповідача, внаслідок застосування
делькредере, склала 524 627,62 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський
суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того,
що за заявою відповідача № 519 від 8 серпня 2005 року про
проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 510 000 грн.
здійснено зарахуванням зустрічних однорідних вимог, за
зобов'язаннями сторін по договорам комісії № 12/04-319 від 1
жовтня 2004 року та договору про надання послуг з переробки
природного газу та транспортування теплової енергії № 17/04-318
від 1 жовтня 2004 року.
При цьому судами встановлено, що між сторонами, станом на 30
червня 2005 року, було проведено звірку розрахунків за низкою
договорів, про що складено та підписано відповідний акт звірки з
якого вбачається, що за спірним договором № 12/04-319 мала місце
заборгованість відповідача перед позивача в розмірі 534 131,51
грн., а за договором № 17/04-318 про надання послуг з переробки
природного газу та транспортування теплової енергії мала місце
заборгованість позивача перед відповідачем в розмірі 527 847,41
грн.
Відповідно до ст. 601 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк
виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї
із сторін.
За таких обставин судові інстанції дійшли обгрунтованого
висновку, що взаємозалік зустрічних позовних вимог на суму 510 000
грн., на підставі заяви відповідача № 519 від 8 серпня 2005 року,
відбулося у відповідності до вимог п. п. 3,5 ст. 203 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
та ст. 602 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою передбачено
вичерпний перелік підстав, у разі яких не допускається зарахування
зустрічних однорідних вимог.
Посилання касаційної скарги на ту обставину, що взаємозалік
зустрічних позовних вимог за заявою однієї із сторін може
здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони не заслуговує
на увагу, оскільки вимоги, стосовно того, що для зарахування
зустрічної однорідної вимоги необхідна згода іншої сторони, чинне
законодавство не містить.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування
господарськими судами норм матеріального та процесуального права
при прийнятті оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження,
в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та
обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача
оцінювати докази, тлумачити законодавство виключно на свою
користь, тому до уваги судом не беруться. Окрім того, ці
твердження спростовуються встановленими судами обставинами справи.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається
за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Газ-Тепло"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без
задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19 вересня 2007 року у справі № 33/135-07 залишити без змін.
Судді:
Н. Дунаєвська
М. Черкащенко
С. Самусенко