ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2007 р.
№ 10/343
Доповідач -суддя Мележик Н.I.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого,
Мележик Н.I.,
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Бурова компанія "Букрос"
на рішення господарського суду Полтавської області від
26.06.2007 року
та на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 13.09.2007р.
у справі № 10/343
господарського суду Полтавської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Бурова компанія "Букрос"
до Акціонерного банку "Полтава -банк"
про визнання договору недійсним
за участю представників:
позивача - Яненка Б.I., Сміхнова С.В.
відповідача - не з"явились
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Бурова
компанія "Букрос"звернулось до господарського суду Полтавської
області з позовом до Акціонерного банку "Полтава -банк" про
визнання недійсним договору застави №1443 від 28.01.2003 року та
стягнення з відповідача судових витрат.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
26.06.2007 року (суддя Безрук Т.М.), залишеним без змін постановою
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
13.09.2007 року (судді: Лобань О.I., Ткаченко Б.О., Федорчук Р.В.)
в задоволені позову відмовлено.
В касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Бурова
компанія "Букрос"просить скасувати рішення господарського суду
Полтавської області від 26.06.2007 року та постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 13.09.2007 року
у даній справі і прийняти нове рішення про визнання недійсним
договору застави №1443 від 28.01.2003 року. В обгрунтування своїх
вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм
процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга
залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або
постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, між сторонами у справі укладено кредитний
договір №1443 від 28.01.2003 року, згідно умов якого АБ
"Полтава -банк"надав ВАТ "Бурова компанія "Букрос"кредит у розмірі
1 300 000 грн.
Також 28.01.2003 року між ВАТ "Бурова компанія "Букрос"та
Акціонерним банком "Полтава-банк"укладений договір застави №1443,
за яким позивач (заставодавець) в забезпечення повернення кредиту
за кредитним договором, передав в заставу відповідачу
(заставодержателю) бурове обладнання згідно опису заставленого
майна, що знаходиться за адресою: Полтавська область, с.
Андріяшівка та с. Старі Санжари.
У зв"язку з непогашенням ВАТ "Бурова компанія "Букрос"
кредиту та відсотків за цим договором, АБ "Полтава -банк"звернувся
до господарського суду Полтавської області з позовом про звернення
стягнення на заставлене майно у розмірі 1 332 819,67 грн., в тому
числі 32 819,67 грн. відсотків за користування кредитом.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
12.01.2005 року у справі №20/472 задоволено позов АБ
"Полтава -банк"та звернуто стягнення на заставлене майно ВАТ
"Бурова компанія "Букрос", зокрема: комплект бурового обладнання
НБО-Е в кількості 1 од. заставною вартістю 2 298 096 грн. та
комплект бурового облдання НБО-Д в кількості 1 од., заставною
вартістю 1 550 170 грн.
ВАТ "Бурова компанія "Букрос"звернулось до суду з позовом про
визнання недійсним цього договору у зв"язку з недотриманням ч.1
ст.577 ЦК щодо нотаріального його посвідчення, оскільки, як вважає
позивач, предметом цього договору є нерухоме майно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий
господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна
інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи
та правильно виходив з необгрунтованості позовних вимог та їх
безпідставності у зв"язку з встановленням факту приналежності
майна, яке є предметом спірного договору застави, до рухомого.
При цьому, суди виходили з висновку судової
будівельно-технічної експертизи № 284 від 30.05.2007 року,
призначеної у даній справі ухвалою суду від 05.04.2007р., якою
встановлено, що майно, передане ВАТ Бурова компанія "Букрос"в
заставу Акціонерному банку "Полтава-банк"за договором застави №
1443 від 28.01.2003 року, а саме: комплекти бурового обладнання
вказані в переліку заставного майна -додатку за договором застави
№1443 від 28.01.2003 року, класифікується як рухоме майно, яке
після демонтажу "можна вільно переміщувати у просторі без
заподіяння йому шкоди, знецінення його та зміни його цільового
призначення".
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про
належність майна, яке є предметом договору, до рухомого, виходячи
з аналізу норм ст.ст.181, 182, ч.1 ст.190 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Дані висновки судів відповідають вимогам закону, встановленим
судами обставинам та грунтуються на матеріалах справи.
Згідно ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень.
Позивач, в свою чергу, не надав належних доказів на
підтвердження факту належності даного майна до нерухомого.
Статтею 181 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що до нерухомих
речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а
також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких
є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими
речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Згідно п.1 ст. 190 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
майном, як особливим
об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові
права та обов'язки.
Відповідно до норм статті 182 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право
власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих
прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній
реєстрації.
При віднесенні речей до категорії нерухомості використовують
два критерії: матеріальний - ступінь зв'язку цих речей із землею,
і юридичний -віднесення законом тих чи інших речей до нерухомих.
За першим критерієм до нерухомого майна належать земельні ділянки
та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто
об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку для
призначення їх, є неможливим (жилі будинки, насадження,
підприємства як майнові комплекси). Юридичний критерій
застосовується для віднесення до категорії нерухомого майна речей,
роль яких у цивільному обороті надзвичайно важлива (повітряні і
морські судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти).
У висновку експерта зазначено, що комплекти бурового
обладання НБО-Е і НБО-Д є невід"ємною частиною вишкового та
насосного блоків бурової установки, і працюють -виконують своє
господарське призначення, тільки в єдиному комплексі бурової
установки. Коли діяльність бурової установки припиняється,
проводиться її демонтаж, заводські номери на кожній складовій
комплекту бурового обладнання залишаються. Демонтоване обладнання
готують для монтажу іншої бурової установки. Після демонтажу і
перенесення на інше місце кожна окрема одиниця обладнання не
втрачає свого цільового призначення (працювати в єдиному комплексі
бурової установки), а значить не може бути нерухомими майном.
Зазначене в переліку договору обладання "можна вільно переміщувати
у просторі" без заподіяння йому шкоди, знецінення його та заміни
призначення, і класифікується як рухоме майно.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли
вірного висновку про віднесення майна, переданого за договором
застави, до рухомого та відсутності підстав дотримання норм ч.1
ст.577 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо обов'язкового нотаріального
посвідчення цього договору.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків
суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими
судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження
поданих сторонами доказів, висновки судів першої та апеляційної
інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
За таких обставин, прийняті рішення суду першої та постанова
апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам
закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства бурової
компанії "Букрос" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від
26.06.2007 року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 13.09.2007р. у справі № 10/343 залишити
без змін.
Головуючий суддя
Т.П.Козир
Судді
Н.I.Мележик
О.А.Подоляк