ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2007 р.
№ 2-139/-05р
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Швеця В.О., Шаргала В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову
Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.07.2005 р.
у справі
№ 2-139-05р Магдалинівського районного суду Дніпропетровської
області
за позовом
ОСОБА_1
до
1) Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Маяк"
2) Підприємства з іноземними інвестиціями "Фішер Трейдінг
Корпорейшн"
про
про стягнення частки прибутку та визнання недійсними рішень
зборів учасників
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
- не з'явились;
відповідача-1:
- не з'явились;
відповідача-2:
- не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2002 р. ОСОБА_1(далі -ОСОБА_1) звернувся до
Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з
позовною заявою, у якій просив стягнути з Товариства з обмеженою
відповідальністю Агрофірма "Маяк" (далі -Агрофірма) частку
прибутку у розмірі 98 000,00 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що Агрофірма, одним
із засновників якої він є (розмір його частки у статутному фонді
складає 10 %), за результатами господарської діяльності у 2001 р.
одержала прибуток у сумі 980 000,00 грн., проте питання щодо
розподілу вказаного прибутку між засновниками зборами учасників не
вирішувалось, відповідні збори у порядку, передбаченому статутом
Агрофірми, не скликались, а його заява щодо скликання таких зборів
була залишена без розгляду, у зв'язку з чим частка зазначеного
прибутку підлягає стягненню з Агрофірми на підставі норм Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Заявою від 22.05.2002 р. (т. 1, а. с. 37) ОСОБА_1 збільшив
позовні вимоги та просив Магдалинівський районний суд
Дніпропетровської області також визнати недійсним рішення
загальних зборів учасників Агрофірми від 03.04.2002 р.
Збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що
рішення загальних зборів учасників Агрофірми від 03.04.2002 р.,
яким увесь прибуток, одержаний Агрофірмою від господарської
діяльності у 2001 р., було вирішено використати для розвитку та
розширення господарсько-фінансової діяльності підприємства,
прийнято з порушенням вимог Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та установчого договору Агрофірми,
оскільки про вказані збори його не було повідомлено.
Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської
області від 01.10.2003 р. до участі у справі у якості другого
відповідача було залучено Підприємство з іноземними інвестиціями
"Фішер Трейдінг Корпорейшн" (далі -Підприємство), яке є другим
засновником Агрофірми.
Заявою від б/д та № б/н (т. 1, а. с. 201) ОСОБА_1 повторно
збільшив позовні вимоги та просив Магдалинівський районний суд
Дніпропетровської області також визнати недійсними рішення
загальних зборів учасників Агрофірми від 21.11.2001 р. та від
27.06.2002 р.
Збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що:
- рішення загальних зборів учасників Агрофірми від 21.11.2001
р., яким увесь прибуток, одержаний Агрофірмою від господарської
діяльності за три роки, було вирішено використовувати для розвитку
підприємства, прийнято з порушенням вимог Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та статуту Агрофірми,
оскільки про вказані збори його не було повідомлено;
- повідомлення про проведення 27.06.2002 р. загальних зборів
учасників Агрофірми він одержав, проте за станом здоров'я на них
не з'явився, у зв'язку з чим до порядку денного вказаних зборів
без його відома було внесено зміни та включено питання про
розподіл прибутку Агрофірми за 2001 р., що є порушенням вимог
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Магдалинівського районного суду
Дніпропетровської області від 12.04.2005 р. (суддя Соловйов М.I.)
позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та зараховано в рахунок
погашення боргу 47 700,00 грн., які були сплачені Агрофірмою
добровільно платіжним дорученням № 238 від 07.05.2003 р. Рішення
прийнято з мотивів, наведених ОСОБА_1 у позовній заяві та заявах
про збільшення позовних вимог.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від
28.07.2005 р. (колегія суддів: Рудь В.В., Ремез В.А., Можелянська
З.М.) рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської
області від 12.04.2005 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким
відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Постанова
мотивована тим, що рішення загальних зборів учасників Агрофірми
від 21.11.2001 р., від 27.06.2002 р. та 03.04.2002 р. прийняті 90
% голосів, а тому відповідають вимогам статуту та установчого
договору Агрофірми та Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, а порушення процедурного характеру, які мали місце
при підготовці та проведенні відповідних зборів, не впливають на
законність прийнятих на них рішень.
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною
скаргою, у якій просить постанову Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 28.07.2005 р. скасувати та залишити
в силі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської
області від 12.04.2005 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги
ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що апеляційним судом не було застосовано
ст. ст. 58, 60 та 61 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 11 статуту Агрофірми, п. п. 15 -17 Установчого
договору Агрофірми та не було прийнято до уваги окремі обставини
справи.
Агрофірма та Підприємство не скористалось правом, наданим ст.
111-2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
та відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Вищого господарського
суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду
судових актів, які оскаржуються.
На підставі норм Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного
розгляду цивільних справ" ( 697-16 ) (697-16)
та Закону України "Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення
підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів"
( 483-16 ) (483-16)
касаційну скарга розглядається Вищим господарським
судом України.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського
суду України від 19.12.2007 р. розгляд касаційної скарги
здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії
суддів Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Швеця В.О. та Шаргала
В.I.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарськими судами першої та
другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не
підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Апеляційним судом встановлено та матеріалами справи
підтверджується, що:
- ст. 31 статуту Агрофірми передбачає, що чистий прибуток
товариства є його власністю та використовується ним самостійно на
розсуд зборів учасників;
- рішенням загальних зборів Агрофірми від 21.11.2001 р.,
оформленим протоколом № 2, постановлено прибуток Агрофірми за три
роки використовувати для розвитку підприємства (т. 1, а. с.
70 -71);
- рішення загальних зборів Агрофірми від 21.11.2001 р.,
оформлене протоколом № 2, прийнято за участю ОСОБА_1 100% голосів.
Відповідно до частини другої ст. 4 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
установчі документи
товариства повинні містити відомості, зокрема, про порядок
розподілу прибутків.
Згідно з частиною 15 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
прибуток товариства утворюється з
надходжень від господарської діяльності після покриття
матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату
праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по
кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені
законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий
прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у
повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих
документів визначає напрями його використання.
Ст. 59 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
встановлює, що до компетенції зборів учасників
товариства належить, зокрема, затвердження порядку розподілу
прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).
Беручи до уваги вказане, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що рішення загальних зборів Агрофірми від
21.11.2001 р., оформлене протоколом № 2, відповідає вимогам норм
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, у
зв'язку з чим вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Агрофірми частки
прибутку за 2001 р. у розмірі 98 000,00 грн. є безпідставними.
Крім того, Агрофірма рішеннями зборів учасників від
27.06.2002 р. та від 03.04.2002 р., оформленими, відповідно,
протоколами № 4 та № 3, підтвердила намір використовувати
прибуток, одержаний у 2001 р., для розвитку та розширення
господарсько-фінансової діяльності товариства.
Посилання ОСОБА_1 на те, що вказані рішення прийнято з
порушенням вимог Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню недійсними,
не має значення для вирішення спору про стягнення з Агрофірми
частки прибутку за 2001 р. у розмірі 98 000,00 грн., оскільки, як
зазначено вище, відповідає вимогам вказаного закону рішення
Агрофірми від 21.11.2001 р., оформлене протоколом № 2, яким було
вирішено, що прибуток за три роки буди використано для розвитку
підприємства.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком апеляційного суду про те, що процедурні
порушення, допущені Агрофірмою при підготовці та проведенні
27.06.2002 р. та 03.04.2002 р. зборів учасників, не впливають на
законність прийнятих на них рішень, оскільки останні прийняті
учасниками, які володіють 90% голосів, тобто 10% голосів, якими
володіє ОСОБА_1, не могли вплинути на прийняття відповідних
рішень.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що постанова Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 28.07.2005 р. грунтується на
всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи,
які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам
матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги
ОСОБА_1 не спростовують висновків суду другої інстанції, у зв'язку
з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від
28.07.2005 р. у справі № 2-139-05р Магдалинівського районного суду
Дніпропетровської області - без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя В.О. Швець
Суддя В.I. Шаргало