ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2007 р.
№ 34/111-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б.-головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л. I.
за участю представників:
позивача
ОСОБА_1 ОСОБА_2. -довіреність від 29.03.2007 р. (а.с. 62)
відповідача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на постанову
від 23.07.2007 Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 34/111-07 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до
Приватного підприємства "Дніпро-Трейд"
про
стягнення 10000 грн. моральної шкоди та 3180 літрів
дизельного палива
та зустрічним позовом
Приватного підприємства "Дніпро-Трейд"
до
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про
стягнення 7812 грн. за оплату 2520 літрів дизельного палива
В С Т А Н О В И В :
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП
"Дніпро-Трейд" про стягнення 3180 літрів дизельного палива та
моральної шкоди в сумі 10000 грн., при цьому посилаючись на
приписи статей 321, 638, 639, 640, 644, 1167 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та статтю 180 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в травні 2004 р. позивач
придбав у відповідача за готівковий розрахунок 9 тонн дизельного
палива на загальну суму 20250 грн. На пропозицію укласти договір
купівлі -продажу, відповідач запропонував оформити угоду шляхом
видачі товарних талонів, проштампованих печаткою відповідача
номіналом 10 та 20 літрів дизельного палива, а також досягнуто
усної домовленості про те, що позивач має право забирати оплачене
паливо на заправках відповідача в зручний для відповідача час.
Протягом 2004 -2005 років позивачем було вибрано 6 тонн дизельного
палива на заправках відповідача.
12.09.2005 р. на звернення позивача про видачу йому залишку
палива в кількості 3180 літрів за товарними талонами номіналом 20
літрів у кількості 159 штук, відповідачем було відмовлено з
посиланням на усне розпорядження директора відповідача.
На думку позивача, дії ПП "Дніпро-Трейд" були спрямовані на
позбавлення його права власності на належне позивачу дизельне
паливо в кількості 3 тонн, чим було завдано моральної шкоди.
ПП "Дніпро-Трейд" подало до господарського суду
Дніпропетровської області зустрічну позовну заяву до ФОП ОСОБА_1
про стягнення 7812 грн. за оплату 2520 літрів дизельного палива,
при цьому обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що за
результатами інвентаризації на підприємстві було встановлено, що
фактично кількість дизельного палива на АЗС менша ніж по
бухгалтерському обліку. При перевірці було встановлено, що
приватним ФОП ОСОБА_1. за товарними талонами було отримано 2520
літрів дизельного палива з розрахунку 3,10 грн. за літр на
загальну суму 7812, грн., оплату за які ним проведено не було.
Ніяких угод між ПП "Дніпро-Трейд" та ФОП ОСОБА_1. ніколи не
укладалось. Отримання товарних талонів на паливо Підприємець
ОСОБА_1 поясняв, що отримав їх від клієнта ПП "Дніпро-Трейд",
проте від кого пояснювати відмовився.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
14.03.2007 р. зустрічний позов було прийнято для спільного
розгляду з первісним.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.05.2007 р. (суддя Примак С.А.) у первісному позові відмовлено.
У зустрічному позові відмовлено.
Мотивуючи рішення господарський суд дійшов висновку, що
жодною із сторін не було надано належних доказів в обгрунтування
своїх позовних вимог, оскільки за приписами Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
надані сторонами талони на паливо не містять інформацію, яку
вимагає даний Закон.
За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 Дніпропетровський
апеляційний господарський суд (судді: Тищик I.В., Крутовських
В.I., Дмитренко Г.К.), переглянувши рішення від 07.05.2007 р. в
апеляційному порядку, постановою від 23.07.2007 р. залишив його
без змін з тих же підстав.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані
позивачем у якості доказу оплати товару і пропозиції укладення
договору талони не можуть вважатись належними доказами у справі,
оскільки з вказаних талонів не вбачається ні дати їх придбання, ні
способу придбання, ні вартості дизельного палива, ні способу
оплати, ні взагалі факту оплати.
ФОП ОСОБА_1 подав до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині
повної відмови в задоволенні первісного позову та в цій частині
прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ПП
"Дніпро-Трейд" про стягнення 3180 літрів дизельного палива та
моральної шкоди в сумі 10000 грн. повністю задовольнити, а рішення
в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити без
змін, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним
застосуванням судами норм матеріального та процесуального права,
зокрема, статті 206, частин 1,2 статті 639, частини 1 статті 644
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Скаржник зазначає, що між сторонами в усній формі було
укладено договір купівлі -продажу 9 тонн дизельного палива, який
був виконаний в момент оплати товару та отримання товарних талонів
на паливо, а також отримання скаржником 6 тонн палива за талонами
на АЗС відповідача.
Крім того, на думку скаржника, ПП "Дніпро-Трейд" не наведено
ніяких доказів про те, що ФОП ОСОБА_1. було передано дизельне
паливо в кількості, вказаній в талонах, з відстрочкою оплати, що
свідчить про те, що дизельне пальне було оплачено в момент
отримання талонів.
Щодо посилань судів на те, що талони не є належними доказами,
скаржник, зокрема, зазначив, що порушення ПП "Дніпро-Трейд" Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
і
не видача ОСОБА_1., який придбав талони за безготівкові кошти,
розрахункових документів, не може позбавити ОСОБА_1 права
отримання пального за цими талонами, так як відповідач сам надав
позивачу це право, передавши йому талони на право отримання
талонів, які передаються після оплати їх вартості.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення
присутнього у судовому засіданні представника позивача,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові
в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним
позовом щодо стягнення на користь СПД ОСОБА_1 3180 дизельного
палива та відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Під час здійснення судового провадження судом апеляційної
інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є власником товарних
талонів на дизельне паливо загальною кількістю 159 штук номіналом
20 літрів кожний. Видачу дизпалива за вказаними талонами
відповідач не здійснює посилаючись на те, що оплата палива за
вказаними талонами позивачем не здійснювалась.
При цьому, судом встановлено, що сторони не дійшли спільної
думки щодо існування між ними зобов'язань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3180
літрів дизельного палива на підставі талонів, суди дійшли висновку
щодо необгрунтованості позовних вимог СПД ОСОБА_1 у зв'язку з
відсутністю належних доказів.
Проте, колегія вважає такий висновок судів першої та
апеляційної інстанції передчасним та таким, що був зроблений без
встановлення необхідних обставин справи та застосування
відповідних норм діючого законодавства.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не
встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова
письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін
засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони
до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Форма правочину -це спосіб вираження волі осіб, які беруть у
ньому участь.
Даною статтею передбачено можливість вияву волі
(волевиявлення), як в усній, так і в письмовій формі.
Частиною 2 цієї норми передбачена можливість укладення
правочину у спрощеній формі.
Так, правочин, щодо якого не встановлена обов'язковість
письмової форми, вважається вчиненим, якщо із поведінки його
учасників (учасника) випливає їх воля вчинити правочин.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11
цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 11 вказаного кодексу цивільні права
та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами
цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені
цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та
обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема,
є договори та інші правочини.
Зі змісту статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
Під виконанням зобов'язань розуміють вчинення кредитором і
боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що
випливають із зобов'язання. Обумовлені дії (або утримання від
здійснення певної дії) складають предмет зобов'язання. Такого роду
дії повинні точно відповідати всім умовам договору або вимогам
законодавства, а при їх відсутності -вимогам. Що звичайно
пред'являються, у тому числі звичаям комерційного обороту,
правилам ділової етики тощо.
Принципи, яким повинне відповідати виконання зобов'язання у
кожному окремому випадку, - це загальні правила виконання
зобов'язань. До них відносяться належне виконання, неприпустимість
односторонньої відмови від виконання і реальне виконання.
Належне виконання зобов'язання -це виконання зобов'язання,
обумовленого в договорі, акті цивільного законодавства чи
відповідними звичаями способом, предметом, у встановлений строк та
в певному місці, належній особі та належною особою. Належне
виконання в усіх випадках звільняє боржника від його обов'язків і
припиняє зобов'язання.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а
кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено
договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв
ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів
того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання
приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і
несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Статтею 545 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен
на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання
частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор,
приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його
боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа
кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує
виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або
видати розписку боржник має право затримати виконання
зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Термін "борговий документ" означає письмове підтвердження
факту прийняття боржником обов'язку сплатити гроші, виконати
роботу, надати послуги. Кредитор, що пред'являє борговий документ,
після отримання виконання зобов'язання має повернути його.
Проте, вказаний спір був розглянутий судами без врахування
вказаних приписів цивільного та господарського законодавства та
здійснення як оцінки правового статусу спірних талонів, так і
правової оцінки вимог позивача СПД ОСОБА_1, які виходять із
взаємовідносин сторін на підставі виконання зобов'язань за
спірними талонами на отримання дизельного палива.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з господарського спору повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і
процесуального права та фактичними обставинами справи, з
достовірністю встановленими судом.
Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є
будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин,
на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами
докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати
від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь
встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і
обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або
заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі
підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог
за первісним позовом щодо стягнення на користь СПД ОСОБА_1 3180
дизельного палива, а справа -направленню на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються
вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених
обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10,-
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
07.05.2007р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 23.07.2007 р. у справі № 34/111-07
господарського суду Дніпропетровської області скасувати в частині
відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3180 літрів
дизельного палива і в цій частині справу направити на новий
розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Решту рішення та постанову залишити без змін.
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця
ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач