ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2007 р.
№ 20-7/407-10/264-12/028-9/184
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Державного підприємства "Севастопольський рибний порт"
на постанову
від 11.09.07 Севастопольського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 20-7/407-10/264-12/028-9/184 господарського суду
м.Севастополя
за позовом
Державного підприємства "Севастопольський рибний порт"
до
ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового
залізничного транспорту" в особі Севастопольської філії ВАТ
""Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового
залізничного транспорту"
3-тя особа:
Міністерство транспорту України
про
усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та
під"їзднмим путями
у справі взяли участь представники
позивача: Мякша О.О.№01/5051 від 14.12.07, Анікеев I.А.
№01/5050 від 14.12.07
відповідача: Прилепа О.I. №127 від 26.12.06, Новицька I.I.
№134 від 26.12.06
3-ої особи: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 1.08.2006
справа була направлена на новий розгляд в частині позовних вимог
про визнання за портом права на самостійне господарювання стосовно
розташованих на його території під'їзних колій №№ 6, 7, 8
(довжиною 2459,7м), про усунення перешкод у користуванні цими
коліями, про заборону відповідачу вчиняти дії по обмеженню порту у
використанні зазначених колій та про стягнення 24464 грн. 13 коп.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 6.06.2007
(суддя С. Рибіна), залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 11.09.2007 (судді: Г.
Прокопанич, О.Дугаренко, Ю. Гоголь) відмовлено в задоволенні
позовних вимог визнати за позивачем право самостійно
використовувати земельні ділянки під під'їзними коліями №№ 6, 7,
8; на здійснення самостійно вантажних залізничних перевезень по
коліям №№ 6, 7, 8; усунути перешкоди в користуванні земельними
ділянками під під'їзними шляхами №№ 6, 7, 8 з посиланням на те, що
позивач не надав доказів на право володіння під'їзними коліями №№
6, 7, 8.
Позивач Держпідприємство Севастопольський морський рибний
порт в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі
судові акти частково і прийняти нове рішення, яким задовольнити
вимогу порту про усунення перешкод в користування земельною
ділянкою площею 0, 3653 га під під'їзними коліями №№ 6, 7, 8
шляхом встановлення заборони КМППЗТ здійснювати дії по обмеженню
діяльності позивача у використанні зазначеної земельної ділянки.
Скарга мотивована тим, що на спірну земельну ділянку порт має
державний акт на право постійного землекористування від 12.07.1995
серії КМ № 005169. Земельна ділянка порту є режимною територією і
на ній розташовані під'їзні колії №№ 6, 7, 8, що знаходяться в
господарському віданні КМППЗТ, яке не має права користуватися
земельною ділянкою порту. Судові рішення не відповідають вимогам
ст. 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, де зазначено, що
використовувати земельну ділянку без отримання відповідного
документа на право землекористування забороняється. Відповідачем
порушено право позивача самостійно господарювати на частині
земельної ділянки, що займають під'їзні колії КМППЗТ. В порушення
ст. 92, 152 ЗК України суди відмовили позивачу у відновленні
порушеного права.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено наступне.
Позивачу на підставі акта на право постійного
землекористування від 12.07.1995 серії II-КМ №005169 для
обслуговування будівель і споруд морського рибного порту в
постійне користування було надано земельну ділянку площею 21,5011
га. На вказаній земельній ділянці є під'їзні колії № 6, 7, 8, які
проходять і розташовані, зокрема, на режимній території позивача
(1285 метрів) із загальною протяжністю 2459,7 метрів. Вказані
під'їзні колії №№ 6, 7, 8 були спроектовані і побудовані за
рахунок централізованих державних капітальних вкладень та введені
в експлуатацію згідно акта приймання від 24.12.1969.
Право на самостійне господарювання на спірній земельній
ділянці у ДП "Севастопольський морський рибний порт" виникло на
підставі акта на право постійного землекористування серії II-КМ
№005169 з 12.07.1995 та підтверджується саме вказаним актом.
Вищезазначений Державний акт не оскаржується, право позивача
на самостійне користування вказаною земельною ділянкою не
оспорюється.
Позивачем не надано доказів, що він є власником або законним
володільцем спірних під'їзних колій.
Відповідачем до матеріалів справи надано акта
приймання-передачі під'їзних шляхів №№ 6, 7, 8 (довжиною 2459,7
метрів) на баланс відповідача від 01.11.97 (а.с.19, том 2), Статут
ВАТ "КМППЗТ", договір від 06.12.2004 № 16-42 (а.с. 92-98, том 1),
акти про проведення робіт по утриманню під'їзних колій №№ 6, 7, 8
за 2003-2005рр. (а.с. 31-80, том 3), технічний паспорт на вказані
під'їзні колії (а.с. 9-18, том 2), які свідчать про знаходження
спірних під'їзних колій на балансі підприємств залізничного
транспорту та фінансування витрат на їх утримання за рахунок
коштів відповідача.
Крім того, в матеріалах справи міститься наказ Мінтрансу
України від 30.10.2001 № 746 та додаток до нього - акт передачі
нерухомого майна до статутного фонду ВАТ "КМППЗТ" (а.с.6-
8,том.2).
За даними довідки Головного статуправління в м. Києві від
29.04.2005 № 6662 (а.с. 101, том 1) ВАТ "КМППЗТ" засноване на
державній корпоративній власності.
Колегія суддів зазначає, що вимога скаржника в касаційній
скарзі: усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею
0,3653 га під під'їзними коліями №№ 6, 7, 8 шляхом встановлення
заборони відповідачу здійснювати будь-які дії по обмеженню
діяльності позивача у використанні даної земельної ділянки,
відрізняється від вимоги в позовній заяві (т.5, арк. 23), де
позивач просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою
і проходящими по ній та території порту під'їзними коліями №№ 6,
7, 8 ...
З огляду на зміст позовних вимог, встановлені обставини,
попередні судові інстанції правильно вказали, що усунення перешкод
в користуванні під'їзними коліями може вимагати тільки їх власник.
Судовими інстанціями встановлено, що спірні під'їзні колії
належать відповідачу, а тому вимоги позивача з цього приводу
обгрунтовано визнані незаконними.
Що стосується земельної ділянки під під'їзними коліями.
Судами правильно застосовані норми матеріального права, що
регулюють спірні правовідносини. В ст. 1 Закону України "Про
залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
зазначено, що під'їзні
колії -це залізничні колії, які призначені для транспортного
обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із
залізничним транспортом загального користування.
З п.64 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вбачається, що
до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із
загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які
належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам
незалежно від форм власності.
Залізничні під'їзні колії розташовуються в межах земельних
ділянок, наданих підприємствам, організаціям і установам. Дозвіл
на приєднання залізничної під'їзної колії до загальної мережі
залізниць надається Укрзалізницею або за її дорученням начальником
залізниці.
До складу залізничного транспорту серед інших входять також
підприємства промислового залізничного транспорту, до яких
відноситься відповідач. Цей транспорт являє собою
транспортно-технологічний комплекс, який забезпечує переміщення
вантажів у процесі виробництва (між виробництвами або
підприємствами в цілому) та взаємодію із залізничним транспортом
загального користування і не належить до нього. Використання
залізницею під'їзної колії, що не пов'язано з обслуговуванням
під'їзної колії, можливо за погодженням з власником колії. Якщо
під'їзні колії обслуговує підприємство промислового залізничного
транспорту, договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії
укладається залізницею з цим підприємствам на загальних підставах
(п.77 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
). Договори про
експлуатацію під'їзних колій і договори про подачу та збирання
вагонів укладаються у порядку, передбаченому Правилами
обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом
Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 ( z0861-00 ) (z0861-00)
зі змінами, внесеними 31.01.2004 № 54 та 12.09.2005 № 540 та
зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000.
З наведеного слідує, що порядок використання під'їзних колій,
підстави (договори) передбачені відповідним законодавством і
обов'язкові для тих, хто користується під'їзними коліями.
В матеріалах справи відсутні докази того, що сторони не
знаходяться в договірних відносинах і що по спірним під'їзним
коліям відповідач не отримує транспортні послуги.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку,
що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам з
правильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права. Підстави для скасування прийнятих у справі судових актів
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Севастопольський
рибний порт" залишити без задоволення, а постанову апеляційного
господарського суду м. Севастополя від 11.09.2007 та рішення
господарського суду м. Севастополя від 07.06.2007 у справі №
20-7/407-10/264-12/028-9/184 -без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун