ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2007 р.
№ 2-21/4233-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді I.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Мер'єм"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду
від 03.09.2007р.
у справі №2-21/4233-2007
за позовом Приватного підприємства "Мер'єм"
до 1) Комунального підприємства Ялтинського
ремонтно-будівельного
управління "Зеленбуд";
2) Приватного підприємця ОСОБА_1
3-тя особа Фонд комунального майна Ялтинської міської ради
про визнання недійсним договору оренди,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: не з'явився,
від 3-тьої особи: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Мер'єм" звернулося до господарського
суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального
підприємства Ялтинського ремонтно-будівельного управління
"Зеленбуд" та Приватного підприємця ОСОБА_1 і просило суд визнати
недійсним укладений між відповідачами договір оренди нерухомого
майна від 09.08.2006р.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням першим відповідачем
вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, які визначають, що за наявністю заяв про оренду
нерухомого майна від двох або більше фізичних чи юридичних осіб
орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.
Так, позивач вказує на те, що, оскільки щодо оренди спірного
нерухомого майна надійшло декілька заяв, перший відповідач
зобов'язаний був провести конкурс та визначити орендаря на
конкурсних засадах.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
05.06.2007р. (суддя С.I.Чонгова) позов задоволено: визнано
недійсним договір оренди нерухомого майна за адресою: м.Ялта,
смт.Сімеїз, АДРЕСА_1, укладений між КП Ялтинським
ремонтно-будівельним управлінням "Зеленбуд" та СПД ОСОБА_1 09
серпня 2006р.
Рішення мотивовано тим, що першим відповідачем був порушений
встановлений Законом України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
порядок укладання договору оренди,
оскільки при наявності двох або більше заяв від фізичних чи
юридичних осіб орендар повинен оголосити конкурс. Тому внаслідок
недодержання першим відповідачем вимог закону, спірний договір
оренди, з огляду на ст.ст.203, 215 236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
ст.207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, є недійсним з моменту його вчинення,
права та обов'язки, передбачені на майбутнє за цим договором,
припиняються на майбутнє.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 03.09.2007р. (головуючий, суддя Котлярова О.Л., судді Заплава
Л.М., Ткаченко М.I.) рішення суду першої інстанції скасовано та
ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з тих
підстав, що спірний договір на момент його укладання не суперечив
вимогам закону.
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на
те, що у позивача немає підтвердження того, що він звертався до
першого відповідача 05.03.2006р. з проханням укласти договір
оренди. Iз відповіді Фонду комунального майна Ялтинської міської
ради вбачається, що єдина заявка на спірну споруду була отримана
від другого відповідача -ОСОБА_1. 21.07.2006р.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції,
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що
ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права,
та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, Головою міста
Ялти прийнято розпорядження №433-р від 08.08.2006р. про узгодження
умов договору оренди нерухомого майна, зокрема, споруди, яка
стоїть окремо, загальною площею 43,4 кв.м., розташованою за
адресою: м.Ялта, смт.Сімеїз, АДРЕСА_1., відповідно до вимог
протоколу засідання комісії з розгляду умов оренди нерухомості
комунальної власності Ялтинської міської ради №110/6 від
21.07.2006р. (а.с.129-134).
09.08.2006р. між відповідачами було укладено договір оренди
споруди, розташованої за адресою: м.Ялта, смт.Сімеїз, АДРЕСА_1,
літера А -туалет.
Предметом спору у даній справі є дійсність вказаного
договору.
Оспорюючи дійсність вказаного договору, позивач посилається
на його укладення всупереч чинному законодавству, а саме ч.7 ст.9
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове
рішення про відмову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про
необгрунтованість заявлених позовних вимог, і такий висновок суду
є обгрунтованим з огляду на таке.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності
правочину, визначені ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. При цьому,
відповідно до ст.202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, правочином є дія
особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав
та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми
(договори).
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зміст правочину не
може суперечити ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, іншим актам цивільного
законодавства. Підставою недійсності правочину, за змістом ст.215
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, є зокрема, недодержання в момент вчинення
правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою с.203
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Спірний договір за своєю правовою природою є договором
оренди.
Відносини, пов'язані з передачею в оренду комунального майна
врегульовані нормами Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, а також ст.287 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до ч.7 ст.9 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, на яку посилається позивач, за
наявності заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності
заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше
фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на
конкурсних засадах.
В силу ч. 4 ст.5 Закону України, орендодавцями нерухомого
майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м. на одне
підприємство, є підприємства.
Згідно пункту 1 статті 7 Закону, ініціатива щодо оренди майна
може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути
орендарями відповідно до статті 6 цього Закону.
При цьому, частиною 1 статті 9 Закону встановлено, що фізичні
та юридичні особи, які бажають укласти договорі оренди,
направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи
згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна
України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього
Закону.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на
те, що ним двічі було надіслано першому відповідачу відповідну
заяву, - вперше 05.03.2006р. за №09-2/06, про що свідчить
фіскальний чек (а.с.45-46), та вдруге 08.08.2006р. за №30А-10/06
(а.с.9).
В силу ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими
учасниками судового процесу. При цьому вимоги, що пред'являються
до доказів визначені ст.34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до
якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають
значення для справи; обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Iз змісту вказаного фіскального чеку вбачається, що лист на
адресу першого відповідача надісланий позивачем рекомендованим
поштовим відправленням 05.03.2006р. Проте, доказів вручення
першому відповідачу під розписку вказаного листа (зокрема, довідка
відділення зв'язку), матеріали справи не містять. Перший
відповідач у своєму листі №272 від 08.08.2007р. (а.с.136)
стверджує про те, що на його адресу до 09.08.2006р. будь-яких заяв
від позивача про укладення договору оренди на нерухоме майно не
надходило.
Фонд комунального майна Ялтинської міської ради у своєму
листі №02-11/1219 від 10.08.2007р. також зазначає, що єдина заява
на спірну споруду була отримана від другого відповідача -ОСОБА_1.
21.07.2006р. (а.с.111)
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами
суду апеляційної інст анції про відсутність у позивача належного
доказу, який підтверджував би звернення до першого відповідача
05.03.2006р.
Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону, у разі відмови в
укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у
встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за
захистом своїх інтересів до суду, арбітражного суду.
У своїй касаційній скарзі скаржник стверджує про те, що з
моменту отримання від позивача заяви від 05.03.2006р., перший
відповідач протягом граничного строку, встановленого Законом, а
саме 30 календарних днів з врахуванням поштового перебігу, не
виконав необхідних дій щодо розгляду цієї заяви, отримання
необхідних узгоджень, висновків тощо. Разом з тим, позивачем не
надано будь-яких доказів того, що ним було використане його право
на звернення до суду за захистом своїх інтересів у спосіб,
визначений Законом, у зв'язку з неодержанням від орендодавця
відповіді у встановлений термін.
Окрім того, колегія суддів зважає й на те, що позивачем не
надано будь-яких доказів виконання ним вимог ч.1 ст.9 Закону щодо
надіслання орендодавцеві (першому відповідачу) проекту договору
оренди, а також інших документів згідно з переліком, що
визначається Фондом державного майна України.
Обидві заяви про укладання договору оренди, на які
посилається позивач, не містять переліку необхідних додатків до
них.
Посилання скаржника на не витребування першим відповідачем у
позивача документів, яких не вистачає, не грунтуються на Законі,
оскільки такий обов'язок покладено саме на особу, яка бажає
укласти договір оренди.
Так, відповідно до частин 2, 3 ст.9 Закону, у разі
надходження до орендодавця заяви про оренду нерухомого майна,
орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви
надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти
відповідним майном. Органи, уповноважені управляти майном, що
перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і
протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів
повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо
укладання договору оренди або відмову).
Між тим, як зазначалося вище, позивачем на було надано
першому відповідачу необхідних матеріалів щодо оренди спірного
нерухомого майна, які б могли бути предметом розгляду як
орендодавцем (першим відповідачем), так і органом, уповноваженим
управляти цим майном.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що друга заява
позивача від 08.08.2006р. про укладання договору оренди, надійшла
першому відповідачу також без пакету відповідних документів та вже
після того, як другому відповідачу було надано згоду на укладання
спірного договору оренди, про що свідчать протокол комісії з
розгляду умов оренди нерухомого комунального майна Ялтинської
міської ради №110/6 від 21.07.2006р. та розпорядження Голови міста
Ялти №433-р від 08.08.2006р..
В силу ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Встановивши, що на укладання договору оренди спірного
нерухомого майна на момент звернення позивача з відповідною заявою
від 08.08.2006р., вже було надано згоду уповноваженим на те
органом, суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку
про безпідставність заявлених вимог про визнання спірного договору
недійсним.
Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування
оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Мер'єм" залишити
без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 03.09.2007р. у справі №2-21/4233-2007 -
без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій