ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2007 р.
№ 1/3"Д"
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака I.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Класичні і сучасні меблі" на рішення
господарського суду Житомирської області від 27.01.2006р.
у справі №1/3"Д" господарського суду Житомирської області
за позовом прокурора Житомирського району Житомирської
області в інтересах держави в особі Національного банку України
до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iнтерстиль",
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Класичні і сучасні меблі"
про визнання договору недійсним
за участю представників:
НБУ - Фурса М.А.;
ТОВ "Iнтерстиль" - не з'явилися;
ТОВ "Класичні і сучасні меблі" -Доценко О.I.;
ГПУ -Баклан Н.Ю.
встановила:
прокурор Житомирського район Житомирської області в інтересах
держави в особі Національного банку України звернувся до
господарського суду Житомирської області з позовом та просив суд
визнати недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір
АВМ №094290 від 07.07.2000р., укладений між відповідачами у
справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Iнтерстиль" та
Товариством з обмеженою відповідальністю "Класичні і сучасні
меблі", предметом якого є купівля-продаж земельної ділянки.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що право користування
земельною ділянкою, яка є об'єктом купівлі-продажу за умовами
спірного договору, на момент його укладення перебувало у заставі
відповідно до умов договору від 05.11.97р., який укладено між
позивачем та ТОВ "Iнтерстиль" з метою забезпечення виконання
зобов'язань за кредитною угодою від 10.10.95р. Таким чином,
прокурор стверджує, що спірний договір суперечить ст.30 ЗК
України, ст.37 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
(т.1
а.с.2-4, т.2 а.с.3).
Відповідач у справі - ТОВ "Iнтерстиль" у відзиві на позов
просить залишити поданий позов без розгляду. При цьому, відповідач
посилається на те, що даний позов прокурором подано в інтересах
самостійного юридичної особи, а не держави. Крім того, відхиляючи
заявлені прокурором вимоги по суті, ТОВ "Iнтерстиль" посилається
на невиконання зобов'язань щодо надання кредиту, у зв'язку з чим
право застави у позивача не виникло (т.2 а.с.98-100).
Другий відповідач -ТОВ "Класичні і сучасні меблі" до
прийняття рішення у даній справі відзиву на позов суду не
направило.
Рішенням господарського суду Житомирської області від
27.01.2007р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду визнано
недійсним договір купівлі-продажу від 07.07.2000р., укладений між
ТОВ "Iнтерстиль" та ТОВ "Класичні і сучасні меблі", предметом
якого є купівля-продаж земельної ділянки, площею 1,85га,
розташованої на території Тетерівської сільської ради
Житомирського району (т.3 а.с.120-121).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції
виходив з того, що спірний договір суперечить ст.30 ЗК України,
ст.37 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
і є недійсним в
силу ч.1 ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ТОВ "Класичні і
сучасні меблі" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить його скасувати, а справу повернути
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушеннями судом першої
інстанції норм матеріального та процесуального права (т.4
а.с.1-8).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Під час вирішення спору у даній справі судом першої інстанції
встановлено наступне.
10.10.95р. між АТ "Градобанк" та Спільним
українсько-американським підприємством "Iнтерстиль",
правонаступником якого є перший відповідач, укладено кредитну
угоду №009/95, за умовами якого відповідачу надавалась позика для
купівлі технологічного обладнання з деревообробки, закінчення
будівництва меблевого заводу та пуску виробництва по виготовленню
меблів та столярних виробів на умовах цільового використання,
строковості, оплатності та забезпеченості.
З метою забезпечення виконання зобов'язань, що виникли у
першого відповідача, за вказаною кредитною угодою АТ "Градобанк"
та СП "Iнтерстиль" 12.10.95р. укладено договір про заставу.
Об'єктом застави за цим договором є майновий комплекс діючого
заводу з виробництва меблів з прилеглою земельною ділянкою, який
належить першому відповідачу.
За умовами угоди від 25.12.96р., що укладена між АТ
"Градобанк", Національним банком України та СП "Iнтерстиль", яка
посвідчена нотаріально, АТ "Градобанк" передав позивачу всі права
та обов'язки, що виникли у АТ "Градобанк" за кредитною угодою
№008/95 від 10.10.95р. та договором застави від 12.10.95р. При
цьому, судом першої інстанції встановлено, що у цій угоді допущено
описку у номері кредитної угоди, оскільки кредитна угода №008/95
від 10.10.95р. сторонами не укладалась.
Відповідно до додаткової угоди від 20.03.97р. до договору
застави від 10.10.95р., підписаної позивачем, АТ "Градобанк" та
ТОВ "Iнтерстиль", до Національного банку України переходять всі
права за договором застави по відношенню до об'єкту
застави -майнового комплексу діючого заводу з виробництва меблів з
прилеглою земельною ділянкою.
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань першого
відповідача -ТОВ "Iнтерстиль" за вищевказаною кредитною угодою та
додатками до неї, між позивачем та ТОВ "Iнтерстиль" укладено
договір застави від 05.11.97р. За умовами вищевказаного договору у
заставу передано цілісний майновий комплекс, який належить на
праві власності ТОВ "Iнтерстиль" та складається з нерухомого
майна -виробничої бази (будинок №74 по вул. Шкільна у
с.Тетерівка). При цьому, п.4.2 договору передбачено, що після
підписання цього договору застави всі попередні договори застави,
посвідчені Третьою житомирською державною нотаріальною контрою
(реєстровий №2-1732 від 12.1095р. та реєстровий №1-1076 від
07.04.97р.,), за винятком застави автопричепу "Iмер Кірхле",
сідельного тягача "Сканія", автомобіля "Ніссан Патроль", втрачають
силу.
Під час нотаріального посвідчення зазначеного договору
нотаріусом накладено заборону відчуження майна, яке є об'єктом
застави.
07.07.2000р. між відповідачами у справі укладено договір
купівлі-продажу, який посвідчено нотаріально, предметом якого є
оплатна передача ТОВ "Iнтерстиль" у власність "ТОВ "Класичні і
сучасні меблі" земельної ділянки площею 1,85га, яка розташована на
території Тетерівської сільської ради Житомирського району.
Дійсність зазначеного договору є предметом спору у даній
справі.
Оспорюючи дійсність вказаного договору, прокурор посилається
на те, що він укладений всупереч нормам чинного законодавства і є
недійсним на підставі ч.1 ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки за
умови перебування майнового комплексу у заставі, ТОВ "Iнтерстиль"
на мало права відчужувати земельну ділянку, на якій зазначений
комплекс знаходиться.
Такі доводи прокурора визнані обгрунтованими судом першої
інстанції, з чим погоджується і касаційна інстанція з огляду на
таке.
Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
(у
редакції, чинній на момент укладення договору про заставу від
05.11.97р.),застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, в силу
якого застави кредитор (заставодержатель) має право в разі
невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою
зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна
переважно перед іншими кредиторами. При цьому, застава виникає в
силу договору або закону.
Відповідно до ст.37 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
визначено, що при іпотеці будівлі чи споруди предметом застави
разом з нею стає також право користування земельною ділянкою, на
якій розташовані вказані об'єкти. У цих випадках при зверненні
стягнення на предмет застави набувач будівлі, споруди має право на
одержання земельної ділянки відповідно до законодавства України.
Iпотекою, за змістом ст.30 Закону, визнається застава землі,
нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить
предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.
В силу ст.30 ЗК України (в редакції, чинній на момент
укладення спірного договору та договору застави), при переході
права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами
переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і
право власності або право користування земельною ділянкою без
зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у
договорі відчуження - будівлі та споруди.
Отже, у разі звернення стягнення на заставлене майно та його
продажу, новий власник набуває право власності або право
користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи
споруда, яка є об'єктом застави.
За таких обставин, договір купівлі-продажу земельної ділянки,
укладений 07.07.2000р. між відповідачами у справі -ТОВ
"Iнтерстиль" та ТОВ "Класичні і сучасні меблі", предметом якого є
оплатне відчуження позивачем на користь другого відповідача
земельної ділянки, площею 1,85га, на який розташований цілісний
майновий комплекс, який передано у заставу, суперечить вимогам
вищенаведених норм.
Згідно ч.1 ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, недійсною є та угода,
яка не відповідає вимогам закону.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку
щодо обгрунтованості заявлених вимог.
Посилання ТОВ "Класичні і сучасні меблі" на порушення судом
першої інстанції вимог ч.1 ст.79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
зв'язку з відхиленням його клопотання про зупинення провадження у
справі з посиланням на подання апеляційної скарги на ухвалу
господарського суду Житомирської області від 23.01.2006р.,
прийняту у даній справі, безпідставні.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості
розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи,
що розглядається іншим судом.
Разом з тим, подання учасником процесу апеляційної або
касаційної скарги на судовий акт, який не може бути самостійним
предметом оскарження, не є підставою для зупинення провадження у
справі, у якій він прийнятий, оскільки не унеможливлює розгляд
справи. При цьому, доводи такої скарги можуть бути включені до
скарги на прийнятий за результатами розгляду судовий акт,
наприклад, рішення суду.
В силу ч.3 ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, сторони зобов'язані
добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, у
т.ч. правом на апеляційне та касаційне оскарження судових актів.
Також спростовуються матеріалами справи і посилання скаржника
на незаконність складу суду, у зв'язку з тим, що заявлені ним
відводи не були розглянуті.
З протоколу судового засідання від 26.01.2006р., на якому
брав участь у тому числі і представник скаржника -ТОВ "Класичні і
сучасні меблі", сторонам було оголошено про перерву у судовому
засіданні (т.2 а.с.101), у зв'язку з чим касаційна інстанція не
може взяти до уваги доводи скаржника про те, що його не було
повідомлено про час та місце засідання суду.
Безпідставні і інші твердження скаржника, викладені ним у
касаційній скарзі.
За таких обставин, підстави для зміни чи скасування рішення
господарського суду Житомирської області від 27.01.2006р.
відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
рішення господарського суду Житомирської області від
27.01.2006р. у справі №1/3"Д" залишити без змін, а касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Класичні і сучасні
меблі" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак I.М.
Палій В.М.